«Ми приречені на розвиток», — Петро Адамик про доступність, популярність та успіхи львівського регбі
Львів відомий не лише проведенням першого в історії України футбольного матчу. У 1922 році саме у Львові відбулася перша на території України офіційна гра в регбі. Понад століття потому ця гра й досі продовжує розвиватися й знаходити шанувальників у місті.
Про розвиток, інклюзивність та успіхи львівського регбі журналіст ІА Дивись.info поспілкувався з очільником федерації цього виду спорту на Львівщині Петром Адамиком.
Поштовх до розвитку через шкільні змагання
На думку Петра Адамика, популяризувати регбі на Львівщині можна насамперед через змагання: «Ми дуже багато граємо регіональних турнірів. Робимо кожен рік кубок з пляжного регбі, цього року теж плануємо. Маю надію, що ми це зможемо зробити на березі Брюховицького озера. У Львові буде Кубок України серед жінок на День Незалежності, восени в нас буде продовжений чемпіонат з регбі-15. У Львові майже щосуботи й щонеділі на стадіоні "Юність" проходять змагання».
Також очільник федерації зазначив, що в Україні є регулярний чемпіонат, в якому бере участь шість команд. Окрім львів'ян, це представники Одеси, Харкова, Києва, Рівного, Хмельницького. У деяких турнірах змагаються ще клуби із Закарпаття та Тернополя. Також проводять чемпіонати серед дітей в усіх категоріях: 12-14 років, 14-16, 16-18.
Окрім цього, за словами Адамика, великий поштовх до популяризації дали шкільні ліги з регбі-5: «Загалом понад 200 команд змагалися у Львівській області, понад 1 200 команд — в Україні. Регбі-5 — це шостий спорт, який додали до ліг в цьому році. Я думаю, що ми зайшли дуже динамічно. У Львові понад 55 команд взяли участь. Ми зі свого боку забезпечили тренувальний процес, майстеркласи. У нас ціла команда, близько 12 людей, яка їздила і по області, і по місту — всіх навчили, всім дали інвентар. Власне, шкільні ліги зараз зробили регбі дуже популярним, бо багато дітей пішло в секції. На Львівщині регбі зайшло «на ура», тому що... це такий свіжий ковток. Дітям в області дуже "зайшло"».
Також голова обласної федерації анонсував створення нових регбійних команд на базі університетів: «Ми на всіх категоріях співпрацюємо з університетами, підписали меморандум з університетом Ґжицького [Національним природничим університетом, донедавна — університетом ветеринарної медицини — прим.]. Будемо пробувати там зробити команду. З осені, я сподіваюсь, ми зробимо команду в Національній академії сухопутних військ. Зараз маємо домовленість зробити команду зі студентів першого курсу Львівського університету безпеки життєдіяльності. Маємо принципову домовленість щодо ліцею Героїв Крут. Тобто ми йдемо у вищу освіту і всюди, де готові до цього».
За словами Адамика, зараз також є ініціатива зі створення спортивного ліцею, в якому потенційно можуть облаштувати клас регбі для учнів 5–11 класів.
«Якщо з області батьки будуть хотіти, щоб їхні діти приїхали і вчилися в місті, займалися регбі, то ми їм повністю забезпечимо проживання, харчування. Зараз тренери спілкуються з батьками і чекають, що з того вийде», — додав Адамик.
Виклики для інклюзивного регбі та доступність інфраструктури
Як зазначив Петро Адамик, у Львові також може з'явитися інклюзивна команда з регбі на колісних кріслах. Однак існують певні труднощі: «Є проблема з колісними кріслами для регбі і регбіліг. Закупити ми їх не можемо, бо коли ми «граємо» тендер, їх виготовляють 10 місяців і тоді воно не корелюється з нашим законодавством. Ми зараз проводимо переговори вже близько року з виробником у Вельсі, з виробником в Америці. Ми маємо в структурі міської ради інструкторів, хочемо зробити інклюзивну команду з регбі».
Окрім спецобладнання, також є проблема з фінансуванням. «Це дуже дорога історія, тому що спеціалізовані колісні крісла коштують від 5,5 тисяч євро до 10 тисяч доларів. Ми стільки своїх коштів не маємо можливості вкласти, бюджетних не хочемо брати. Будемо старатися все-таки знайти спонсорів за кордоном, подаємося на гранти. Сподіваюсь, так само мої колеги працюють в Харкові і Києві. Коли ми будемо мати хоча би три команди, буде конкуренція, тоді зможемо виставити команду, наприклад, на "Invictus Games" ["Ігри нескорених" — спортивні змагання серед ветеранів та військовослужбовців — прим.], — пояснює очільник федерації.
Натомість інфраструктурно Львів до регбі на колісних кріслах готовий. За словами Адамика, для ігор підійде будь-який зал розмірами 30 на 40 метрів, який можна порівняти з баскетбольним чи волейбольним майданчиком. Таких, як зазначив посадовець, у Львові достатньо.
Загалом регбійні матчі у Львові проводять на стадіоні «Юність» у Парку культури. Нині там будують укриття, розраховане на 400 людей. За словами голови обласної федерації, роботи вже на стадії завершення, є сподівання, що їх остаточно закінчать до кінця цього року. Також на стадіоні враховують вимоги доступності.
«Стосовно доступності, там була проведена буквально нещодавно нарада з Іриною Маруняк [заступницею мера з питань доступності — прим.]. Там були мінімальні зауваження, які враховані, і от зараз, власне, над цим працюємо», — додав Адамик.
«Важливо, щоб регбі жило і був розвиток»
Вище за спортивні досягнення Петро Адамик ставить розвиток регбі: «Мені насправді важливо, щоб це регбі жило, щоб був розвиток, а розвиток — це діти. Тому що ті діти завтра виростуть, хтось піде вболівати, а хтось захоче пограти. До повномасштабного вторгнення ми давали їм перспективу, якщо вони хотіли зробити регбі професією свого життя. Досі наші вихованці грають у професійних клубах у Польщі. Тобто, хто хотів робити регбі професійним для себе, ми ніколи не тримали нікого. Але вони завжди приїжджали грати, якщо ми казали, що в нас важливий матч в сезоні».
Серед здобутків львівського регбі Адамик виокремив, зокрема, виступи місцевого жіночого клубу «Левиці». Після результатів на рівні восьмого–дванадцятого місць львів'янки вже два роки поспіль стають чемпіонками України. За словами очільника федерації, до таких результатів команду привів гравець львівського «Сокола» Артем Глінка. Після цього він став тренером збірної України.
Окрім цього, у складі збірної, за словами Адамика, є багато львівських регбістів, попри те, що частина гравців перебуває у лавах Сил оборони.
«Вони могли б грати в збірній, але воюють. І вони не хочуть їхати [на матчі — прим.], хоча збірників можна відкликати. Вони кажуть, що дуже важко поїхати, наприклад, кудись за кордон, зіграти за збірну, а потім повертатися в окоп. Морально дуже важко. Але у нас все одно є збірники, кому до 25 років, які не мобілізовані. У нас питома вага збірників, скажімо так, якщо у чоловіків трошки менше, то у жінок це 30-40%», — зазначає голова федерації.
І додає: «Ми граємо свої домашні міжнародні матчі за кордоном, тому що ніхто не їде [до України — прим.]. А коли цього не було, я пам'ятаю дуже багато суперматчів і з Польщею, і з Бельгією, і зі Швейцарією. Це були події. Я дуже сподіваюся, що ми проведемо чемпіонат Європи, базу маємо прекрасну. Тому ми просто приречені на розвиток».
Читайте також: «Спорт — це змагання, щоб бути кращим»: Роман Гнатів про сезон «Скали-1911», розвиток та вболівальників.
