Рік тому вбили львівську мовознавицю Ірину Фаріон: чим вона відома

Журналістка ІА Дивись.info розповідає про життя громадської діячки зі Львова.

Науковий доробок

Ірина Дмитрівна Фаріон народилася 29 квітня 1964 року у Львові. Її мати, Ярослава Степанівна, працювала бібліотекаркою, а батько, Дмитро Іванович, — слюсарем-сантехніком. Перші роки життя дівчинку виховувала бабуся, а потім — дідусь.

Середню освіту здобула у львівській загальноосвітній школі, після чого вступила на філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчила 1987 року. Ще під час навчання почала працювати лаборанткою на кафедрі загального мовознавства, а невдовзі, 1991 року, очолила Центр україністики при кафедрі фольклористики. Пізніше, 1996 року, захистила кандидатську дисертацію та здобула ступінь кандидата філологічних наук.

У 1988–1989 роках була членкинею Комуністичної партії Радянського Союзу. Мовознавиця зазначала, що не мала бажання вступати до партії, проте на цьому наполіг її професор. 2013 року, коли журналісти спитали про цей факт з її біографії, Ірина Фаріон відповіла: «Орлиці не сповідаються перед гієнами». У першій половині 1990-х викладала у Львівському державному інституті прикладного мистецтва. Через кілька років очолила мовну комісію товариства «Просвіта» в університеті «Львівська політехніка», де працювала до 2004 року.

Ірина Фаріон стала ініціаторкою і головною організаторкою щорічного мовного та творчого конкурсу «Мова — твого життя основа», який проводили серед учнів і студентів для заохочення до вивчення української мови. 2015 року мовознавиця захистила докторську дисертацію на тему «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV—XVII століттях».

До наукового доробку Ірини Фаріон належать сім монографій, навчальний посібник, три співавторські монографії, а також понад 150 наукових статей і праць іншого характеру. Вона також мала намір працювати над великою історичною розвідкою, присвяченою батькові, та готувала перевидання своєї монографії про українські прізвища.

За наукові досягнення та внесок у національно-патріотичне виховання молоді її відзначили низкою премій. 2023 року отримала Всеукраїнську премію імені Бориса Грінченка за просвітницьку діяльність. Також є лауреаткою премії імені Івана Огієнка та премії імені Олекси Гірника.

Політична, публічна діяльність та скандали

2005 року Ірина Фаріон стала членкинею Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Упродовж 2012–2014 років вона представляла цю політичну силу у Верховній Раді України VII скликання, де виконувала обов’язки народної депутатки. 2013 року очолила підкомітет з питань вищої освіти у складі парламентського Комітету з питань науки й освіти, а 2014-го її призначили першим заступником голови цього комітету.

Протягом політичної кар’єри акцентувала на підпримці українізації, зокрема за утвердження української мови в освіті, державному управлінні та публічному житті. Вона відкрито висловлювалась проти використання російської мови в офіційній сфері та навчальних закладах. Її риторика, яка нерідко вирізнялась різкою критикою на адресу російськомовних українців, неодноразово піддавалась публічним дискусіям і скандалам.

Протягом більше десяти років Ірина Фаріон вела ютуб-канал з однойменною назвою, де розповідала про тему мовознавства, критикувала українських політиків, висловлювалась щодо важливих суспільнх подій та розповідала про життєписи відомих українських діячів. Зокрема, вела телепрограму на львівському телеканалі NTA під назвою «Ген українців».

Один із найбільш резонансних випадків стався після інтерв’ю з журналісткою Яніною Соколовою, де Ірина Фаріон висловила критичні думки про російськомовних військовослужбовців, зокрема з Третьої штурмової бригади, яку створили на базі добровольчого підрозділу «Азов». Ці заяви викликали значний суспільний резонанс.

Після хвилі публічного обговорення і критики Ірину Фаріон звільнили з роботи у Національному університеті «Львівська політехніка». У травні 2024 року суд ухвалив рішення поновити її на посаді, зобов’язавши університет також виплатити їй 124 тисячі гривень компенсації за вимушений прогул.

Замах та смерть Ірини Фаріон

Увечері 19 липня 2024 року на вулиці Томаша Масарика у Львові на Ірину Фаріон скоїли збройний напад. Слідство встановило, що напад мав ознаки ретельно спланованого злочину. Зловмисник вистрелив у потерпілу, поціливши їй у скроню. Постраждалу у критичному стані доправили до лікарні, де їй провели термінову операцію.

Після оперативного втручання Ірина Фаріон впала в кому. Попри зусилля медиків, її життя врятувати не вдалося — вона померла у лікарні святого Пантелеймона у Львові 19 липня 2024 року о 23:20, так і не опритомнівши.

Поминальні заходи відбулися 21 липня у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла у Львові. Наступного дня, 22 липня, Ірину Фаріон поховали на центральній алеї Личаківського кладовища, на полі № 22, неподалік могили українського композитора Володимира Івасюка.

25 липня очільник Міністерства внутрішніх справ Ігор Клименко заявив про затримання підозрюваного у вбивстві мовознавиці. Оперативники шукали ймовірного убивцю близько шести діб. За даними МВС, його затримали у власному помешканні в Дніпрі. Раніше стало відомо, що підозрюваному може загрожувати довічне ув’язнення.

За даними МВС, ймовірного убивцю мовознавиці затримали у власному помешканні в Дніпрі. Йому вже 19 років. Окрім цього, у Львові підозрюваний орендував щонайменше три квартири, поки готувався до вбивства.

«Ми прослідкували його рух, пересування, ми прослідкували, як він переодягався, яким чином змінював ходу, яким чином змінював маршрути пересування, як мінімум він змінював три рази місця проживання», — сказав очільник МВС.

Він стверджує, що слідство працювало безперервно 139 годин, а всі причетні до розкриття злочину опитували сотні свідків, розшифровували десятки терабайтів інформації з сотень відеокамер спостереження. На кордоні за цей час перевірили близько 58 тисяч людей у віці ймовірного вбивці, які виїжджали за межі України.

Нині розглядають три версії злочину проти Фаріон:

• російський слід,
• громадська діяльність мовознавиці,
• особиста неприязнь до неї.

За даними «Української правди», яка покликається на джерела серед правоохоронців, 18-річний затриманий приїхав до Львова, де скоїв замах на мовознавицю, потягом. Таким чином і повернувся до Дніпра. Окрім цього, є інформація про те, що він готувався до скоєння злочину з травня нинішнього року.

Підозрюваного звати В'ячеслав Зінченко. Після ідентифікації його акаунту в соцмережі Telegram стало журналісти «Телебачення Торонто» повідомили, що він є учасником спільнот ультраправих, зокрема російських. Там він залишав антисемітські та расистські коментарі. А в січні 2024 року згадував про російське неонацистське угруповання NS/WP, яке раніше взяло на себе відповідальність за вбивство Ірини Фаріон.

27 січня донька Ірини Фаріон Софія Особа (Семчишин) оприлюднила відео, на якому, за її словами, зафіксовано спробу замаху на матір 17 липня 2024 року, за два дні до її смерті.

Як наразі просувається справа про вбивство мовознавиці

В'ячеслав Зінченко перебуває під вартою з липня 2024 року. Відтоді йому неодноразово продовжували запобіжний захід. Нині його утримують у слідчому ізоляторі у Львові та продовжили продовжили запобіжний захід до четевертого серпня.

У квітні адвокат Зінченка зачитав у суді клопотання щодо посилення заходів безпеки стосовно свого підзахисного. Зокрема, йшлося про переведення обвинуваченого в одиночну камеру. Як пояснив адвокат, у клієнта постійно змінюються співкамерники, а від деяких із них лунають прямі погрози. Суд у задоволенні цього клопотання відмовив.

11 червня В’ячеслав Зінченко сам подав клопотання про скасування заходів безпеки. Він зазначив, що не вбачає жодної загрози своєму життю та вважає додаткові заходи непотрібними. Після цього на наступних засіданнях обвинувачений уже з’являвся без шолома та бронежилета.

Про вшанування пам'яті Ірини Фаріон

27 серпня 2024 року, на фасаді будинку, в якому проживала Ірина Фаріон, відкрили меморіальну таблицю на її честь. Також поруч з цим будинком мовознавицю та громадську діячку вбили 19 липня торік.

Зокрема, 1 січня у Львові відбулося урочисте відкриття вулиці Ірини Фаріон. Вулиця розташована у Галицькому районі міста. Пролягає вона від вулиці Матейка до стику вулиць Устияновича та Бібліотечної. Раніше вулиця носила назву Технічна.

Зокрема, 9 лютого вранці у Львові двоє невідомих замалювали чорною фарбою табличку з назвою вулиці Ірини Фаріон. Комунальні служби оперативно замінили табличку на нову. Пізніше правоохоронці склали протоколи на двох хлопців, які зафарбували табличку із назвою вулиці Ірини Фаріон. За даними поліції, це зробили 15-річний та 18-річний жителі Львівщини.

Хлопці розповіли правоохоронцям, що розфарбували табличку з хуліганських мотивів. На них склали адміністративні протоколи за дрібне хуліганство.

Санкція статті — штраф від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Наприкінці лютого Львівська обласна військова адміністрація скерувала офіційний лист до Президента України Володимира Зеленського з клопотанням про присвоєння звання Героя України мовознавиці Ірині Фаріон. Раніше зареєстрована петиція про присвоєння Ірині Фаріон звання Героя України (посмертно) набрала необхідні 25 тисяч голосів.

У тексті звернення до президента йдеться: «За багаторічну сумлінну працю в галузі українознавства, вагомий внесок у розвиток науки й освіти, плідну громадсько-політичну діяльність та невтомну ідеологічну боротьбу під час гібридної агресії проти України, просимо присвоїти Ірині Дмитрівні Фаріон звання Героя України з удостоєнням ордена Держави (посмертно)». Наразі звання ще не присвоїли.

В квітні у Львові створили екскурсійний маршрут «Контур особистості на мапі Львова. Маршрут памʼяті Ірини Фаріон». Шлях розпочинається біля Національного університету «Львівська політехніка». Саме цей виш був місцем роботи громадської діячки. Закінчується маршрут у ресторані «Валентино».

«Впродовж 16 крапок на маршруті, окрім гучних та маловідомих, публічних та особистих історій, згадаємо про Степана Бандеру, Петра Григоренка, Романа Шухевича, Корнила Устияновича, митрополита Андрея Шептицького, Соломію Крушельницьку, Леся Курбаса, Тараса Шевченка, Данила Галицького, Володимира Івасюка та ще багато історичних моментів, які сформували нас українцями», — зазначила авторка маршруту Наталія Зубик.

Також напркінці червня у Львові близьким Ірини Фаріон вручили посмертну відзнаку під час церемонії премії «ТОП 100 жінок України». Тоді ж вручили відзнаку ще близьким журналістки та військовослужбовиці Ірини Цибух.

Зокрема, 14 липня донька мовознавиці повідомила, що у Львові може з'явитися громадський простір пам'яті Ірини Фаріон на вулиці Масарика, де вона й мешкала.