«Вона, як лезо, — летіла і людей вбивала»: спогади очевидця Скнилівської трагедії, що забрала 77 життів

Про те, як відбулась трагедія в Скнилові 27 липня 2002 року, для ІА Дивись.info розповів очевидець події Тарас (ім'я змінене на вимогу свідка). Своєю історією поділилась журналістка Ілечко Анна, батько якої перебував на місці трагедії та зміг вижити.

Попереджаємо, що історія, розказана нижче, може вразити читачів! (18+)

Що передувало трагедії

27 липня 2002 року на львівському аеродромі відзначали 60-річчя 14-го авіаційного корпусу Повітряних сил України. У межах святкування відбулося авіашоу з виконанням фігур вищого пілотажу, яке зібрало близько 10 тисяч глядачів, серед яких було багато дітей.

Ці фігури демонстрували пілоти першого класу з групи «Українські соколи» — полковники Володимир Топонар і Юрій Єгоров. Спочатку вони мали виступати на літаку МіГ-29УБ (бортовий номер 20) зі складу 114-ї бригади тактичної авіації. Проте через погодні умови не вдалося доставити винищувач з Івано-Франківська до Львова, тому пілоти виступали на Су-27УБ (бортовий номер 42) зі складу 9-го винищувального авіаційного полку.

Катастрофа сталася о 12:52. Під час завершення фігури «напівпетля», яку виконували на дуже малій висоті, літак, намагаючись вийти в горизонтальний політ і уникнути зіткнення із землею, зачепив стабілізатором дерево, далі — крилом бетонне покриття, після чого зіткнувся з іншим літаком — Су-17М4Р, і правим крилом ще зачепив літак Іл-76ТД. Літак кілька разів обернувся навколо своєї осі та впав у натовп глядачів, які вийшли на злітну смугу, щоб краще бачити шоу. Після цього стався вибух. Обидва пілоти катапультувалися вже після контакту з землею і дістали незначні травми.

Спогади з дня трагедії

• Що ви пам'ятаєте з того дня? Де ви перебували та коли зрозуміли, що щось може піти не так?

Я в той день чергував на роботі, був черговим інженером. Це був вихідний день, 27 липня 2002 рік. Погода була чудова. Військові 14-го авіаційного корпусу Військово-повітряних сил України святкували своє 60-річчя. «Сушка» (неформальна назва винищувача — ред.) з Топонарем і Єгоровим (літуни, які причетні до трагедії — ред.) прилетіла.

Прилетіли вони з Івано-Франківська. По-перше, він дуже низько прилетів, йшов зі сторони Сихова (район у Львові — ред.). Дуже низько і дуже голосно.

Народ сидів якраз за полосою, то не очікував, що так низько прийде й так голосно. Су-27 дуже потужний і, відповідно, дуже голосно було. Люди трішки злякалися.

По-перше, ніхто не давав дозвіл на виконання складних фігур пілотажу. Він, наскільки я пам'ятаю, мав мати заправки 3 тонни, а він мав 6 тонн. І на малій висоті винищувач почав виконувати фігуру вищого пілотажу і просто не зміг вийти.

Я тоді на балкончику стояв разом з військовими, і ми спостерігали, як це все проходить. І коли він зайшов в сторону авіаремонтного заводу, що поруч, став хилитися на лівий бок, і згори почав спускатись вниз боком, я одразу сказав, що явно він падає, і так не літають. І почав всіх офіцерів зганяти з балкона, бо не знав, куди він долетить і куди впаде.

І просто на очах винищувач почав падати. Швидко приїхала пожежка аеропортівська, почала гасити. Ми ще тоді не знали, що там дуже багато людей загинуло, що він, по суті, зачепив колючий дріт на авіаремонтному заводі, і вона, як лезо, — летіла і людей вбивала.

Але це просто щастя було, що там дуже багато зганяли літаків з різних аеродромів військових для виставки. І там стояли Іл-76 (вищезгаданий радянський важкий військово-транспортний літак — ред.), і тому в кабіні було дуже багато дітей. Це просто щастя, що не зачепив ті літаки, тому що могла би ще більша трагедія відбутися.

Ну, а далі люди почали втікати, потім військові з'явилися, це все загородили. Я туди не ходив, тому там, не бачив того всього жаху.

• Тоді загинуло багато людей, пригадую зі слів мами.

Так, там загинуло 77 людей, з них 28 дітей. І просто щастя, що багато працівників аеропорту в той час пішли на привід курсовий, сиділи, обговорювали щось, дітей позабирали звідти.

Навіть такий момент: у нас колега зараз попрацює, а тоді у нас був там собака, ми його називали Бензик. Чоловік прийшов з сім'єю, і собака прямо біля ніг його крутився і просто не давав в той час піти. Просто як відчував, що щось має статись: він просто біля його ніг крутився, впирався і його не пускав в ту сторону. Колега ніяк не міг зрозуміти, чого собака себе так поводить.

Тварини відчувають. На щастя, тоді просто ніхто не постраждав з наших співробітників, більшість людей, які постраждали, були з міста і з авіаремонтного заводу. Якраз звідти багато і загинули.

• Мені мама розповідала, що тата накрив своїм тілом чоловік, який впав, і таким чином зберіг моєму батькові життя. Це був його другий день народження. Перший 28 липня, другий — 27. Тато дуже любив авіацію, тож прийшов туди подивитись на виставку і шоу, фотографував усе: літаки, людей. Ще пригадую, що в нього були знимки вже після трагедії, він там знімав ці жахіття, рештки людей. Мама потім ці фотографії повикидала, мовляв, нащо таке вдома тримати.

Ну так, таке краще не тримати, бо воно все ж на психіку давить. Бо тоді ж я ще дружину зі своєю молодшою донькою взяв.

Вони теж прийшли на виставку і я їх забрав до себе на балкончик. Теж тоді кричав, щоб вони швидко всі йшли вниз і ховались за будинок, бо не відомо, куди впаде. То дитина навіть відчула все це, теж нервувалася і вся тряслася. Просто щастя, що аеродромщиків (фахівці, які займаються будівництвом, експлуатацією, ремонтом і обслуговуванням аеродромів та злітно-посадкових смуг — ред.) викликали і вони не пішли туди, бо вони прийшли зі сторони Скнилова, а вже туди їх не пускав, бо розумів, що там весь той жах робиться.

• Чому ж так сталося? Які фактори це спричинили?

Це дуже багато факторів. По-перше, перевантажений літак. По-друге, вилітали за картами адреси і розташування людей, публіки на тому шоу. По-третє, вони мали б тут політати напередодні, щоб подивитися де і як. Це були часи, коли все економили, і ніхто не літав.

По-четверте, ніхто їм не давав вказівку виконувати фігури високого пілотажу, і вони чомусь самі це вирішили зробити. Як завжди, нюансів та факторів дуже багато. І така халатність призвела до такої великої трагедії.

І кажуть, щоб відбулася трагедія, треба декілька факторів одночасно. А так і відбулося. Карти не ті, не літали, перевантажений. Ще і з малої висоти. Все в комплексі, як то кажуть.

А пілоти два катапультувалися. Вони були живі. Їх тоді присудили, вони відсиділи якийсь час.

Топонаря вже немає в живих, бо він хворів. Вони якийсь термін сиділи, потім їх переселили. Про Єгорова щось менше, про Топонаря дуже багато було інформації. Я думаю, що йому на все життя вистачило того, що він не хотів катапультуватись.

Тобто по суті Єгоров, другий пілот, зробив так, щоб вони обидвоє катапультувалися.

• А чи пам'ятаєте ви зі свого досвіду такі масштабні авіатрагедії?

Якщо подивитись в інтернеті, то будь-яке авіашоу дуже часто закінчується такими трагедіями. В світі теж було таке. То літаки зіткнулися, то ще якість причини. Практично кожного року у світі таке відбувається.

У Львові ж практично не проводили такі шоу. Після тієї ж трагедії Кучма (Леонід Кучма — Другий президент України) заборонив такі події проводити взагалі.

Які встановили причини трагедії

Під час розслідування виявилось, що основною причиною авіакатастрофи стала помилка пілотів. Під час виконання фігури вищого пілотажу літак вийшов за межі безпечної зони, втратив керування і впав у натовп глядачів. Розслідування встановило, що екіпаж неправильно спланував маневр: пілоти не врахували ризики, пов’язані з виконанням складної фігури в обмеженому просторі, і не змогли своєчасно скоригувати траєкторію через помилкові розрахунки. Крім того, з’ясувалося, що пілоти не мали достатнього досвіду для таких умов і рівня складності фігури, яку вони намагались виконати. Комісія також зафіксувала порушення чинних інструкцій та норм безпеки, яких екіпаж не дотримався під час польоту. Суттєві недоліки були в організації самого заходу: рівень безпеки для глядачів був низьким, а територію не огородили і не контролювали належним чином, що дозволило людям вийти надто близько до місця демонстраційного пілотажу.

Чи поніс хтось покарання

Офіційне розслідування Скнилівської трагедії провели Генеральна прокуратура України та спеціальна комісія Міністерства оборони. Причини катастрофи вбачали в низькому рівні підготовки, порушеннях у проведенні авіашоу та в помилках пілотів. Водночас самі причетні свою провину заперечували, вказуючи на погану організацію заходу. Вони стверджували, що їм видали польотні карти, які не відповідали реальній топографії місцевості, і що виконувати фігури довелося на літаку, на якому вони не мали змоги заздалегідь тренуватися.

У день трагедії тодішній міністр оборони Володимир Шкідченко подав у відставку, але президент Леонід Кучма її не прийняв. Натомість звільнив головнокомандувача Повітряних сил України Віктора Стрельникова і командувача 14-го авіаційного корпусу Сергія Онищенка. Ба більше, військова прокуратура заарештувала ще трьох високопосадовців.

Загалом до кримінальної відповідальності притягнули десять осіб, серед них — пілоти та військові, причетні до організації шоу. Спочатку підозрюваних було 12, але через три роки суд виправдав чотирьох генералів. Першого пілота Володимира Топонаря засудили до 14 років позбавлення волі (вийшов після 11 років), другого пілота Юрія Єгорова — до 8 років (вийшов через 2,5 роки), генерал-майора Анатолія Третьякова — до 6 років (звільнений у 2007 році), підполковника Юрія Яцюка — до 5 років (відбув майже три). Начальника служби безпеки польотів Анатолія Лукіниха засудили до 4 років умовно.

Окремим рішенням суд зобов’язав фігурантів компенсувати вартість літака: Топонар мав сплатити 7,2 млн грн, Єгоров — 2,458 млн грн, Третьяков і Яцюк — по 800 тис. грн. Згодом суми компенсацій переглянули й зменшили.

Родини загиблих отримали виплати від 10 до 100 тис. грн, постраждалі — менші компенсації. Проте чимало тих, хто вижив, залишилися з інвалідністю.

Після трагедії, як вже згадував очевидець, в Україні заборонили авіаційні шоу, а групу «Українські соколи» розформували. На місці летовища згодом збудували аеропорт імені Данила Галицького. З боку вулиці Городоцької встановили капличку та 77 каменів із іменами загиблих, де щороку відбуваються поминальні заходи на честь загиблих у Скнилівській трагедії.

Масштабні авіакатастрофи у світі

До трагедії в Скнилові найсерйознішим випадком авіакатастрофи під час шоу залишалася подія в Рамштайні, що в Німеччині. 28 серпня 1988 року на військово-повітряній базі США три з десяти реактивних літаків зіткнулися й загорілися в повітрі. Один з них впав у натовп глядачів. У результаті загинули 70 осіб: 31 глядач і троє пілотів померли на місці, ще 36 людей померли згодом у лікарнях від отриманих травм. Понад 400 людей дістали поранення різного ступеня.

11 вересня 1982 року, також у Німеччині, в місті Мангаймі, під час святкування Міжнародного дня дирижабля сталася трагедія: військовий вертоліт США з 46 парашутистами на борту впав на автомагістраль. Усі, хто був на борту, загинули.

Ще одна катастрофа трапилася 26 липня 1997 року в бельгійському Остенде. Під час авіашоу пілот біплана Королівських військово-повітряних сил Йорданії не впорався з керуванням під час виконання фігури вищого пілотажу. Літак розбився, через що загинуло восьмеро глядачів і сам пілот, ще 57 осіб отримали поранення.

У 1952 році трагедія сталася у Фарнборо, що у Великій Британії. Під час авіашоу вибухнув у повітрі реактивний винищувач. Його уламки впали на глядачів. Тоді загинуло 65 людей.

Нагадаємо, що у Львові помоляться за загиблих у Скнилівській трагедії.