«З підполля йде у світ широкий український революціонер»: до 105-ї річниці створення УВО

Журналіст ІА Дивись.info розповідає про утворення та діяльність УВО на землях Галичини.

Як і хто створив організацію

У липні та серпні 1920 року в Празі (Чехія) відбувалися переговори між представниками різних українських військових організацій, зокрема, січового стрілецтва. Як наслідок, організували з'їзд, на якому й почали створювати Українську військову організацію. Вже у середині серпня до Львова з-за кордону з'їхалася низка українських діячів: Андрій Мельник, брати Кучабські, Михайло Матчак, Ярослав Чиж та інші.

«Роботу з формування... у Львові... УВО будуть проводити В. Кучабський, М. Матчак та Я. Чиж. Вже на початку вересня 1920 р. вони закладуть перші організаційні засади. На цьому етапі їм вдасться залучили двох старшин УГА О. Навроцького та Ю. Полянського... У подальшому до створення УВО долучатимуться інші старшини січових стрільців Армії УНР та УГА», — зазначив історик Іван Хома.

Наприкінці липня до Львова повернувся й ініціатор організації Євген Коновалець. Після кількох місяців зустрічей зі старшинами та долучення нових членів УВО реорганізували, а Коновалець став командиром цього військового формування.

«З підполля йде у світ український революціонер»

Про діяльність та цілі організації найкраще свідчать цитати з брошури 1929 року «У.В.О.» (правопис збережено, подано в оригіналі — приміт. ред.):

• «З підполля темного йде у світ широкий український боєвик революціонер зі сурмою в руках і мечем при боці... І ціль у нього одна: воля у власній державі. Суверенна, Соборна, Українська Держава, то його найблища Мета, а шляхом до Неї: Боротьба».

• «У. В. О. є організацією, для якої тільки інтерес Української Нації є й буде рішаючим у її діяльности. Вона свідома рівно ж цього, що в цій її діяльности буде вона наражена на атаки й клевети...».

• «У. В. О. не ставить терористичної діяльности як виключного свойого завдання... У. В. О. є революцийною організацією, якої основним завданням пропагувати думку загального революцийного зриву Українського Народу із остаточною метою, створити власну національну самостійну і з'єдинену державу».

Про терористичну діяльність згадано не дарма, оскільки представники УВО, серед іншого, могли вдаватися до замахів. Для прикладу, за даними дослідника Богдана Галайка, восени 1921 року у Львові Степан Федак-молодший вчинив замах на очільника Польщі Юзефа Пілсудського, однак невдало. Вже за рік Федака засудили до десяти років ув'язнення.

Також вчиняли замахи на українців, які пішли на співпрацю з поляками. У 1922 році відбувся суд у справі про вбивство кандидата в депутати польського сейму, українця Ісидора Твердохліба.

«Зали судових засідань, де були присутніми чимало представників українських, польських і навіть закордонних засобів масової інформації, ставали для членів УВО трибуною для виголошення ідейних переконань, пояснення вчинків та заяв про продовження визвольної боротьби українців», — пише Галайко.

Потреба в політичній опорі та злиття з ОУН

В Інституті національної пам'яті зазначають: на початку існування УВО співпрацювала з еміграційним урядом ЗУНР, а згодом — з Українським національно-демократичним об’єднанням (УНДО). До слова, остання була найбільшою на той час парламентською українською партією в Польщі.

Однак згодом УВО мала опертися на свою політичну організацію, тож у 1929 році заснували Організацію українських націоналістів (ОУН). Її ініціатором знову став Євген Коновалець. Перші кілька років УВО та ОУН діяли паралельно. Зокрема, на українських землях вели свою діяльність: і Крайова команда УВО, і Крайова екзекутива ОУН.

Вже після 1931 року виникла потреба в інтеграції, тому УВО перетворили на військовий підрозділ ОУН. З початку 1930-х років назва «Українська військова організація» поступово зникла з ужитку.

Читайте також: Як у Львові століття тому заснували найбільшу політичну партію.