Чому під час останніх злив у Львові не затопило вулиці Сахарова і Торф'яну
Під час останніх інтенсивних дощів у Львові підтоплення оминули вулиці Сахарова та Торф'яна, які в попередні роки найбільше мали вплив літніх злив. Натомість постраждала південно-західна околиця міста.
Про це у межах Музею міста у Львові розповіла Олександра Сладкова — заступниця директора департаменту економічного розвитку Львівської міської ради; екскерівниця управління екології та природних ресурсів міськради.
Журналістка ІА Дивись.info розповідає основне зі слів фахівчині.
Про «складні» місця із затопленням
Олександра Сладкова розповіла, що територія Львова розташована на вододілі, тож це має значний вплив на навколишні території. Вона навела кілька прикладів проблемних місць, які найбільше страждали від підтоплень.
Зокрема, йдеться про вулицю Сахарова, де у 2018 році вода під час зливи сягала такого рівня, що місцеві надували човни. У 2023 році затопило вже верхню частину цієї вулиці. За її словами, місто намагалося запобігти повторенню підтоплень, регулярно прочищаючи мережі та спускаючи вузли. Вона додала, що у 2025 році, попри сильний дощ, Сахарова не затопило. Однією з причин цього фахівчиня назвала заходи, які вжили під час реалізації проєкту LemStation, щоб територія була стійкішою до підтоплень.
Іншим складним місцем, зі слів експертки, є вулиця Торф’яна. У 2022 році там стався гідроудар у місці з’єднання колектора Полтви з щитовим колектором, унаслідок чого розбило верхні плити й вилилася велика кількість дощової води разом із побутовими стоками. Для запобігання повторенню ситуації планують збудувати дублюючий колектор та реконструювати вузол, що потребує значних коштів. Також проводили поточні роботи, які цього року дозволили уникнути підтоплень.
Ефект теплового острову
Олександра Сладкова зауважила, що точних причин, чому цього разу підтопило саме південно-західну околицю міста, наразі немає. Одна з версій — більша кількість опадів у цій частині Львова. За її словами, ефект теплового острова полягає в тому, що штучні поверхні нагріваються сильніше за природні, і після заходу сонця різниця температур може сягати 10 °C. Це створює висхідні потоки, які піднімають хмари, охолоджують їх і спричиняють дощ. Вона також зазначила, що у загазованому повітрі конденсація відбувається інтенсивніше.
«Мене здивувало, що гідрометцентр о 10-й ранку повідомив: на території Львова випало 112 мм опадів, а за його межами — 50 мм. Тоді я й подумала, що це дійсно може бути пов’язане з ефектом теплового острова», — розповіла фахівчиня.
Олександра Сладкова навела ще один приклад, що київські дігери (люди, які досліджують підземеллля) у червні-липні не спускаються ні за якої погоди — через ризик раптових злив.
«Я здивувалася, адже, здавалося б, можна подивитися, чи є хмара, і зрозуміти, чи буде дощ. Але вони сказали, що ні — у Києві в червні–липні зливи можуть початися раптово», — зазначила фахівчиня.
Зі слів фахівчині, через більшу кількість перегрітих поверхонь у Києві раптові зливи там трапляються частіше. Екологиня каже, що це свідчить про те, що не лише зміна клімату впливає на інтенсивність опадів, але й характер міських поверхонь. «Якщо вони розігріваються, будь-яка хмара, яка могла навіть не збиратися лити, раптом починає дощити. А та, яка збиралася, — ллє сильніше», — пояснила вона.
«Зміна клімату вже зробила дощі більш зосередженими, а тепловий острів підсилює цей ефект. Це важлива особливість Львова, яку ми повинні враховувати, інакше вона дедалі частіше даватиме про себе знати», — каже Олександра Сладкова.
Чи міг дощ розтягнутись у часі
Ще одна з версій, чому цього разу не затопило вулиці Сахарова й Торф’яну, полягає в особливостях самого дощу. Зазвичай літні зливи у Львові мають характерний «залп» — приблизно 50 міліметрів опадів протягом години. А от цього разу дощ був розтягнутий у часі. Ця версія, зі слів Олександри Сладкової, належить начальнику служби каналізації «Львівводоканалу» Володимиру Васильченку.
Чи тому, що мало озеленення
Інше спостереження стосується забудови та зелених насаджень. Попри те, що південно-західні околиці Львова активно забудовані, співвідношення житлових площ і вільних територій тут приблизно така сама, як і в старій частині міста. Різниця в іншому — у кількості дерев. «Нові райони мають значно менше великих дерев. А саме крони дерев першими збирають воду. Навіть газони працюють не так ефективно, як дорослі дерева», — пояснює фахівчиня. Тому стара частина міста з більшим покриттям кронами могла краще стримати воду.
Чи грає роль відділена дощова каналізація
До попередніх теорій додається ще один фактор — каналізація. В нових районах облаштована відділена дощова каналізація, яка мала б, за логікою, захищати від підтоплень. Але саме тут утворилися найбільші проблеми. «Не можна сказати, що вона не спрацювала. Вона працювала, але підтоплення були саме там, де така система є. Можливо, на Торф’яній просто добре промили колектори. Напевно, це завжди сума факторів», — зазначає Олександра Сладкова.
Вона пояснила, що у Львові головний колектор Полтви одночасно виконує три функції: є колектором побутової каналізації, головним колектором дощової каналізації та головним дренажним колектором. У Києві ці функції частково розділені: існують окремі дренажні колектори, що пов’язано з геологічними особливостями міста.
Зі слів Олександри Сладкової, одна з ключових особливостей Львова полягає в його розташуванні: «Ми розуміли, що особливість нашого міста точно є в тому, що воно є на вододілі, тобто нагорі, і що ми перебуваємо в двох басейнах — Балтійського і Чорного моря».
Фахівчиня додає, що ця географічна риса напряму впливає на каналізаційну систему. «І очисні споруди Львова є тільки на одній половині. І це дуже велика особливість Львова, просто фантастична. Ми бачимо, що каналізація фактично приходить на очисні споруди побутові стоки, а дощові теоретично мають в ідеалі розходитися гравітаційно, але звісно, що так не є».
Зі слів Олександри Сладкової, рекордний липневий дощ 2025 року змусив інакше поглянути на проблему. «Ми раніше думали, що треба звертати увагу на сторону Балтійського моря, тому що вона більш забудована, і там є Полтва, тож загальний спорудний колектор переповниться і немає запасу міцності. А з другого боку, ніби там легше дихається, бо є багато різних річок, дощова каналізація відділена тощо. А виявилося, що це не так», — зауважує екологиня.
«Це означає, що проблема управління дощовою водою — не проблема лише басейну Балтійського моря. І що проблема підтоплення не є тільки проблемою цього басейну», — підкреслює Олександра Сладкова.
Більше про те, чому львівська річка Зубра цього року вийшла з берегів — у нашому матеріалі за посиланням.
