«Слово триваюче»: якою є літературна резиденція родини Калинців у Львові (фото)
У Львові функціонує перша в Україні літературна резиденція «Слово триваюче», яку відкрили на базі Львівської муніципальної бібліотеки. Камерна атмосфера, особливі речі, полиці з книжками та дух минулої епохи бунту проти радянської системи — те, що наповнює цей простір.
Більше про літературну резиденцію — в матеріалі журналістки ІА Дивись.іnfo.
Будівля з історією
Будинки, що розташовані на вулиці Городоцькій 165, звели на початку ХХ століття для працівників львівської залізниці. З приходом радянської влади квартира на першому поверсі стала нежитловим приміщенням.
«Тут проводилися засідання партії. Навіть підлога у сусідній кімнаті залишилася червоною не просто так», — каже кураторка літрезиденції Анна Солоницька.
У 80-х роках ХХ століття міська влада передала квартиру родині Дашкевичів та Калинців для творчої майстерні. Напередодні 1981 року Ігор Калинець разом з дружиною Іриною лише повернулися із в’язниці. Усього подружжя дисидентів провели шість років ув’язнення в суворих таборах та три роки заслання.
«У творчій майстерні митці могли працювати, збиратися, обмінюватися ідеями, організовувати приватні заходи», — додає Анна Солоницька.
Невипадкова назва
Восени 2024 року творчу майстерню передали Львівській муніципальній бібліотеці.
«Резиденція мала бути присвячена родині Калинців. Я пішла шукати літературу. Перша книга, яка мені потрапила — це збірка поезій Ігоря Калинця за різні періоди його творчості під назвою "Слово триваюче"», — ділиться менеджерка з розвитку резиденції Віта Верстова.
Так, за її словами і виникла назва резиденції. Тепер книжка «Слово триваюче» зберігається тут із підписом автора.
30 вересня офіційно відкрили літературну резиденцію — першу в Україні на базі бібліотеки. Тоді на відкриті був присутній Ігор Калинець, а вже 28 червня 2025 року його не стало.
«Для нас було дуже важливо почати працювати за життя пана Ігоря. Щоб він побачив — простір "живе". Є люди, яким це цікаво і вони розвивають його. Тому ми вирішили розпочати щось робити тут до того як зможемо зробити якісь інфраструктурні зміни», — каже Віта Верстова.
Атмосфера дисидентства та літератури
Літрезиденція займає декілька кімнат. У одній з них — частина особистої бібліотеки Ігоря та Ірини Калинців. Анна Солоницька зазначила, що ці книжки не видають читачам, однак їх можна розглянути в самому просторі. У цій ж кімнаті праворуч зберігся стіл, за яким працювала Ірина Калинець.
«Коли ми прийшли в цей простір вперше, щоб його оглянути, знайшли деякі документи в столі. Зокрема, перші наробітки, над якими працювала Ірина Калинець щодо створення пам’ятнику Степанові Бандері у Львові», — розповіла кураторка.
Також тут є оригінальна друкарська машинка. За словами Анни Солоницької, вона має довгу історію, а літературній резиденції — її подарували:
«У радянський час, якщо машинку продавали, то записували кому саме, і що потім з нею роблять. Коли купували її десь на півночі Радянського Союзу, то не робили таких записів. Таким чином дисиденти могли мати машинку, працювати на ній, і за ними не було пильного нагляду. Машинка досі працює і має українські літери».
У кімнаті, де відбуваються події, біля вікна — два портрети. Це картини зі зображенням Ірини та Ігоря Калинців. На стінах зусібіч є різні знимки зі життя дисидентів. Зокрема, відома світлина зі святкування Різдва у Садовських у Львові 1972 року, де сфотографовані: Любомира Попадюк, Василь Стус, Олена Антонів, Ірина Калинець, Марія й Ганна Садовські, Михайло Горинь, Стефанія Шабатура, Мар’ян Гатало, Олександр Кузьменко. Того ж року радянська влада обшукала домівки багатьох дисидентів, а згодом — арештувала їх та ув’язнила.
«Ми дуже вдячні родині за довіру, яку вони виявили до Львівської муніципальної бібліотеки щодо наповнення простору життям і сенсами. Тяглість вже є: бібліотека, креденс, робочий стіл пані Ірини Калинець, декілька картин, нагороди, рукопис часопису "Євшан-зілля" і вазон кали, яку ми назвали "Дзвінка". Кожна з речей маю свою історію, яка наповнює простір і робить його унікальним — і це не просто слова», — ділиться Віта Верстова.
Резиденція, що продовжує тяглість поколінь
Віта Верстова підкреслила, що у приміщенні прагнуть зберегти його автентичний вигляд та водночас зробити його камерним та затишним простором. У резиденції будуть працювати з двома основними напрямками:
«Перший — вивчення дисидентства, праць представників та їхніх біографій. У такому разі вона буде відкрита для істориків та дослідників. Напрям стосується цієї доби та людей, які до неї дотичні. Другий — стосується молодих авторів та авторок, які працюють зі словом сьогодні».
Вона додала, що тут даватимуть можливість проявитися молодим голосам та розвиватися у своїй творчості.
Наразі у резиденції відбулися два літературні вечори за результатами опен-колів: «Я — молодість, а, значить, бунт» та «Останні канікули». За словами Віти Верстової, такі квартирники гарна можливість послухати поетичні тексти одне одного, поговорити про поезію, обміняти думками та знайти людей, котрим близькі теми: письменництво, поезія, період дисиденства.
Крім того, були й інші події — зустріч з Мирославом Мариновичем, вечір пам'яті Ігоря Калинця з циклу подій «Памʼять триваюча», посиденьки, екскурсія тощо.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
