Листопадовий чин: як майже 1500 вояків за ніч зробили Львів українським
Вранці 1 листопада 1918 року майже півтори тисячі українських воїнів захопили ключові будівлі Львова та вивісили синьо-жовті стяги. Місто від Австро-Угорщини ненадовго перейшло під котроль УНРади. Ці події увійшли до історії як Листопадовий чин та стали частиною українських визвольних змагань початку ХХ століття.
Журналіст ІА Дивись.info розповідає детальніше про події того дня.
Змагання за Галичину та створення української держави
У жовтні 1918 року добігала кінця Перша світова війна. Австро-Угорщина, під владою якої перебував Львів, була на межі революцій та розпаду. Східна Галичина у той час опинилася поміж польських та українських сил, кожна з яких вважала регіон своїм.
18 жовтня у Львові українські політичні, церковні діячі й делегати від молоді заснували Українську Національну Раду (УНРаду). Орган окреслив межі нової української держави, яку ще через день офіційно проголосив Євген Петрушевич.
«...Східна Галичина з граничною лінією р. Сан з влученням Лемківщини, північно-західна Буковина з містами Чернівці, Сторожинець і Серет та українська полоса північно-східної Угорщини — творять одноцілу українську територію. Ця українська національна територія уконституйовується оцим як українська держава», — йшлося у постанові УНРади.
28 жовтня поляки проголосили, що перебирають усю Галичину під свій контроль, для цього 1 листопада до Львова мала приїхати польська комісія. Ще за один або два дні поляки готували збройний виступ у місті.
Як за одну ніч Львів став українським
Попри плани поляків, українські сили випередили їх та змогли встановити владу у Львові 1 листопада 1918 року. Тоді близько 4-ї години ранку 1400 вояків захопили основні стратегічні об’єкти: ратушу, пошту, військові казарми, летовище, вокзали та вивісили синьо-жовті прапори. Це й увійшло в історію як Листопадовий чин або зрив.
«Український Народе! Голосимо тобі вість про твоє визволення з віковічної неволі. Віднині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави... З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла власть в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави», — з відозви УНРади від 1 листопада 1918 року.
Одним з ініціаторів зриву був сотник Легіону Українських січових стрільців, полковник УГА Дмитро Вітовський. «Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки», — говорив він напередодні, під час засідання УНРади та Військового Комітету.
Представники Австро-Угорщини навіть встигли передати владу УНРаді, однак того ж дня поляки розпочали своє збройне повстання. У ніч на 3 листопада вони захопили головний вокзал, залізничні склади. Згодом Львів розділився на дві частини: поляки зайняли захід міста з вокзалом, а українці — центр і схід з Високим Замком і вокзалом на Підзамче.
Що було далі
1 листопада українську владу проголосили також у Станіславі, Коломиї, Долині, Снятині, Раві-Руській, Золочеві, Городку, Жовкві, Тернополі, Перемишлі, Бориславі, Стрию та інших містах. 9 листопада УНРада затвердила нову назву держави — Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
Тим часом у Львові ще тривали бої, які завершилися лише 21 листопада. Польські сили були більшими та постійно поповнювалися. Українські ж вояки отримали підкріплення від УСС з Буковини, однак воно не вплинуло на перебіг подій. Згодом українці змушені були відступити з міста. Уряд ЗУНР перемістили до Тернополя, а згодом — до Станіславова. Події 1 листопада дали початок польсько-українській війні 1918–19 років.
За даними історика Юрія Черченка, у боях за Львів українці втратили загиблими 250 вояків, близько 500 дістали поранення. Поляки натомість втратили загиблими 277 людей, ще 910 були пораненими.
До слова, у неділю, другого листопада, до Дня Листопадового Чину у Львові відбудеться благодійний забіг.
