Якими прикрасами львів'яни оздоблювали різдвяні ялинки від давнини до сучасності (фото)
У Львівському палаці відкрили виставку «Львівська ялинка: від давнини до сьогодення». Тут показали багатовікову історію різдвяної ялинки та її здоб.
Детальніше про виставковий проєкт та якими іграшками у Львові прикрашали свої різдвяні деревцята — журналістка ІА Дивись.info дізналася в кураторки, колекціонерки та дослідниці історії ялинкової прикраси Марини Лукʼянової.
Якими були найдавніші ялинкові прикраси
За словами дослідниці, вперше почали прикрашатися ялинку на Різдво в Німеччині. Ця традиція має релігійне коріння та пов'язана насамперед з протистанською церквою.
У ХІХ століття у Львові вже активно прикрашали на Різдво ялинки. Сюди цю традицію принесли німці, які мешкали в місті.
Марина Лукʼянова каже, що першими ялинковими прикрасами були: горішки, яблука, різне печиво, а також — свічки. Зокрема, на виставці можна побачити ялинку, яку намагалися відтворити за першими традиціями прикрашання.
«Свічки на ялинці запалювали. Саме тому під час різдвяних свят в Європі, зокрема у Львові, було багато пожеж. Біля ялинки ставили відро з водою, щоб у разі чого врятувати дім», — підкреслює кураторка виставки.
На виставці є давня фігурка з двома кулями, яка раніше слугувала підсвічником. Саме на такі вішали свічки.
«Велика ялинка посеред вітальні була рясно обвішана золотими й срібними яблуками, і на кожній гіллячці, наче пуп'янки й квітки, вабили око обцукровані мигдалеві горіхи, барвисті цукерки та інші ласощі. Проте, мабуть, найбільшої краси ялинці додавали сотні маленьких свічок, що, мов зірочки, поблискували в її темному вітті. Ялинка променіла ними і привітно запрошувала дітей натішитися її квітками та плодами. А навколо неї чого тільки не було!», — так зображує прикрашену ялинку німецький письменник Ернст Теодор Амадей Гофман у своєму творі «Лускунчик і Мишачий король», що опубліковано в 1816 році.
Марина Лукʼянова, розповідає, що тут в одній секції розмістили іграшки, які виготовили в ХІХ-ХХ столітті в Німеччині або в Україні за німецькими зразками:
«Спочатку серед іграшок були популярними ті, які виготовляли за дрездинським зразком з об'ємного картону. Це були переважно християснські символи: янголи, Діва Марія з Ісусос, Вифлиємська зірка. У Німеччинні стврювали як і позитивних, так і негативних героїв: наприклад, був як св. Миколай, так і темний крампус — добро і зло. Також тут можна побачити старовинну кулю з містечка Лауша (Німеччина). Вони були тоді дуже дорогі та важкі. Навіть багаті люди могли купити невелику кількість таких куль».
За її словами, кулями стали прикрашати різдвяні ялинки через неврожай яблук у частині Німеччині. Тоді одна з сімей вирішили не припиняти традицію на Різдво та для прикрашання ялинки видули кулю. Згодом такий тип іграшки розповсюдився на інші країни.
Дослідниця розповідає, що намистами почали прикрашати ялинку давно. Зокрема, спочатку використовували звичайні, які носили жінки. Такі намиста й розвішували на різдвяному деревці на свята.
«На площі Ринок куплено ціле деревце з ляльками-гуцулами, ангеликам, паперовими свинками і сріблястими кульками. Ціна — висока, але пані Ґроховська купила для внуків, бо "тільки раз на рік буває Різдво"», — зазначено у газеті «Діло» за 1935 рік.
Артільні іграшки та скляні ялинкові прикраси
Після того, як у Радянському Союзі, запровадили святкування Нового року та дозволили прикрашати ялинку (після певного періоду заборон), тут почали виготовляти й різноманітні для цього оздоби. Однак з того часу ялинку намагалися позбавити християнської символіки, й надати виключно радянську.
Так, за словами дослідниці, наприкінці 1930-х років у країнах, які входили до СРСР, іграшки створювали в артілях (спеціальних художніх об'єднаннях). Такі прикраси робили з вати.
«У 1930-40-х роказ був такий перехідний етап між капіталістичною і соціалістичною економікою в Радянському Союзі. Повністю і швидко все націоналізувати було неможливо, тому вони робили це поступово. Хоча ватяні іграшки людям були не дуже до вподоби, бо усі любили більше скляні, але скло не можливо було виготовляти в цих артілях», — каже Марина Лукʼянова.
Вона зазначає, що для українських ватяних іграшок було характерно, коли обличчя фігурки зображували в стилі примітивізму чи наїву, але майже ніколи не реалістичному.
Кураторка виставки підкреслює, що Друга світова війна й вплинула на виробництво ялинкових іграшок. У Радянському Союзі дротові іграшки могли створювати з уламків гільз, танків та іншої зброї.
Водночас у США не можна було знайти в прикрасах якихось металевих деталей, бо економіка країни була спрямованна на військову оброну, тому весь метал йшов на виготовлення зброї. Таким чином, навіть підвіси на ялинкових кулях виготовляли з дерева, як розповідає Марина Лукʼянова.
За словами дослідниці, «золота доба» ялинкової іграшки була протягом 1950-60-х років ХХ століття. Тоді на території України різноманітні ялинкові прикраси почали виготовляти на виробництвах. Зокрема, масовими стали іграшки, які видували зі скла та розписували фарбами вручну.
Продовження традиції прикрашання ялинки
Марина Лукʼянова додає, що тепер майстрі та майстрині також створюють ялинкові прикраси за старовинними технологіями та використовують й модерні інтепретації. Так, для ялинки виготовляють солом'яні павуки, хоча первинно їх завжди вішали окремо.
Вона підкреслює, що сьогодні Україна покриває велику частину постачання ялинкових іграшок в Європі. На виставці розмістили ялинку, яку прикрасили іграшками, що створили на теперішніх львівських фабриках.
Крім того, у межах експозиції можна побачити зразки мацьківської різдвяної звізди з території Надсяння. Їх відтворив майстер Михайло Швець. Такі звізди присутні на ході звіздарів у Львові вже кілька років поспіль.
Виставка «Львівська ялинка: від давнини до сьогодення» триватиме до 15 січня 2026 року. Вхід — платний.
Відео з відкриття виставки дивись нижче:
Переглянути цей допис в Instagram
Більше про те, де виникла традиція прикрашати різдвяну ялинку і як вона з’явилася в Україні — дивись тут у нашому матеріалі.
