Не «ікона» чи дід у шапці: у Львові показали мистецькі роботи Тараса Шевченка (фото/відео)
У Львові в Zenyk Art Gallery 20 лютого відкрили новий виставковий проєкт «Він: Тарас Шевченко. Художник». Тут показали 58 живописних і графічних творів українського митця з різних періодів його життя.
Журналістки ІА Дивись.info відвідали виставку та розповідають детальніше про неї.
«Наш виклик — Шевченка не позиціонувати як діда в шапці й кожусі. Насправді, це була одноразова акція вбратися так до знимки. Наше завдання — розвінчати цей міф та показати Шевченка актуальним, не його як "ікону", а його як людину, щоб кожен з нас зріднився з ним. Ми хочемо презентувати його не з фокусом на літературу, а з фокусом — виключно на нього як художника», — підкреслює директорка Zenyk Art Gallery та кураторка виставки Христина Береговська.
Які роботи художника можна побачити на виставці
Роботи, які представили на експозиції, взяли з колекції Національного музею Тараса Шевченка у Києві.
Команда виставки поділила експозицію на вісім смислових блоків. Ключовим концептом стало слово «він». «“Він”, “його” — це дуже персонально. Якщо говорити з психоаналізу, таке звернення адресоване до найріднішого. Ми називали “він”, бо є “вона”, є Шевченко, але його знають через “її” — через його "Катерину". І не було б Шевченка-художника, якби не було його "Катерини"», — пояснює Христина Береговська.
З її слів, у виставці закладено принцип інь і янь — «він» і «вона»: Шевченко-художник постає у взаємодії з жіночим образом, що є визначальним для його візуального світу. Окремий блок експозиції присвячений автопортретам — одному з найважливіших жанрів у творчості митця, адже за своє життя Тарас Шевченко намалював себе 38 разів урізних стилях. Нині в експозиції представлено сім оригінальних творів.
Читай також: Модний Шевченко, або Як одягалися у XIX столітті
Окремий розділ — «Живописна Україна». Це проєкт, задуманий як серія з 12 офортів, з яких митець реалізував лише шість. Саме за цю техніку Тарас Шевченко отримав звання академіка гравюри. Водночас, зі слів Христини Береговської, «Живописна Україна» існувала не лише як офортна серія, а й у кольоровому живописі. Тематично вона поділялася на чотири рубрики: «архітектура», «природа», «історичні герої» та «сюжетні сцени».
Під час численних подорожей Україною, зокрема в межах експедицій, Шевченко системно замальовував типажі українського життя у різних техніках. Його цікавила «проста людина» як мистецький образ.
Окрему серію на виставці становлять зображення дерев — маловідомий, але принциповий пласт творчості Шевченка. Мистецтвознавиця пояснює, що кожне його намальоване дерево було антропологізоване. У серії представлені дерева різних періодів: від найранішої «Тополі» до робіт часу заслання. Саме за одне з таких зображень дерева Шевченко здобув академічне звання, виконавши завдання з копіювання італійського зразка.
Загалом відомо близько 80 «портретів дерев», а у виставці показали сім.
В експозиції також представлено цикл «Блудний син» Тарас Шевченко. Як пояснює Христина Береговська, спершу художник задумував створити 12 робіт, однак реалізував вісім. На виставці ж представлено шість картин.
«Блудний син Шевченка — це не блудний син класичних художників. Це настільки модерністичний та експериментальний підхід до релігійного сюжету блудного сина. Він поєднав те, що ніколи в світі не поєднувалося, а то поєднання вважалося гріхом — світського і сакрального. Простого немічного солдата він приєднав до біблійного персонажа з акцентом не на правильного тата, а на дуже сильного сина», — пояснює кураторка виставки.
Окремий блок виставки присвячений серії «Байгуші», яку Шевченко створив у період заслання. Христина Береговська наголошує, що ці роботи часто спрощено трактують лише як зображення казахських дітей і пряме відображення заслання. Натомість, за її словами, для самого Шевченка це була особлива, самостійна тема, яку він усвідомлено вибудував у серію.
В експозиції також показано твори з двох періодів заслання — епічні роботи «Пожежа в степу», «Ніч на засланні», а також матеріали, пов’язані з аральською експедицією та Новопетровським укріпленням. «Намалювати всякі шхуни, кораблі просто з картографічною точністю, географічний ландшафт — це треба було мати великий талант», — додає мистецтвознавиця.
Розділ «Шевченко і світ», за словами директорки галереї, покликаний показати, наскільки митець випереджав свій час експериментами. Тут представлено, зокрема, роботу «На пасіці». Христина Береговська розповідає, що у 1920-х роках Андрей Шептицький передав цей твір до своєї реставраційної майстерні.
За її словами, окрему увагу приділено періоду навчання Шевченка в академії, зокрема його роботі в так званому хірургічному або академічному кабінеті — фактично в анатомічних класах. Там художник досконало вивчав анатомію, що згодом позначилося на рівні його рисунка.
В експозиції представлено й образ «натурника Тарасика» — кріпака з подібною до Шевченка долею, який мав із ним близькі стосунки та отримав звільнення з кріпацтва в той самий час. Цю роботу тривалий час не експонували, і вона є новою для широкої авдиторії.
Також показано «Притчу про робітників на винограднику» — роботу, яка стала другим завданням для здобуття Шевченком звання академіка гравюри. За словами Христини Береговської, це була копія з оригіналу Рембрандта, що зберігається в Ермітажі. Художникові дозволили використати копіювальний папір, щоб створити дзеркальне зображення, як того вимагала техніка гравюри.
Окремий розділ виставки присвячено роботі «Смерть Олега». Кураторка виставки наголошує, що Шевченко захоплювався «Словом о полку Ігоревім», яке було для нього настільною книгою: він перекладав і перечитував її. Під час навчання Академії мистецтв в Петербурзі, ще будучи кріпаком і вільним слухачем, він отримав завдання зобразити Олександра Македонського. За словами Христини Береговської, Шевченко поставив умову: погодився виконати завдання лише за можливості звернутися також до теми Київської Русі й князя Олега.
«Македонський помер від свого доктора Філіпа, якому він довіряв. Олег помер від коня (його черепа), якому теж довіряв. Принципи ті самі, сенси закладені ті самі, історичні зрізи — тисячоліття різниці, але Шевченко перетинає ці сюжети й епохи. І ще, будучи кріпаком, мати позицію і ставити свої умови могла тільки сильна духом і безстрашна людина», — зазначає мистецтвознавиця.
В експозиції також представлені оригінальні акварелі, зокрема зображення Марії — доньки Кочубея, пов’язаної з історією Івана Мазепи, а також натурні студії хлопчика-моделі. Окремо висвітлено захоплення Шевченка орієнталізмом — у роботах із зображенням темношкірого хлопця, що прислуговує орієнтальним вельможам. Серед представлених творів — і відома «Одаліска» (або «Натурщиця») за мотивами Рембрандта.
Окремий розділ виставки має назву «Шевченко і середовище». Зі слів Христини Береговської, Шевченко активно спілкувався, мав як друзів, так і недругів, зазнавав підтримки й зрад. У його оточенні були представники різних професій і суспільних прошарків. В експозиції представлено «топові особистості», які, як додає кураторка виставки, мали рушійний вплив на формування його як художника.
Окремо виділено рубрику «Міфологія». У ній, зокрема, представлено образ Діогена, із яким Шевченко, за словами мистецтвознавиці, внутрішньо себе співвідносив. У цьому ж блоці представлені образи казашки Каті та русалок. Звернення до русалки було принциповим: Шевченко прагнув довести в Академії мистецтв у Петербурзі, що існує слов’янська міфологія, а не лише антична традиція. Тому поряд із зображеннями Нарциса й німфи він створював образи слов’янських русалок. Це, зі слів директорки галереї, було ще одним підтвердженням його позиції та права самостійно обирати сюжети й сенси.
Образ жінки на картинах Шевченка
Окрему увагу приділено темі української жінки. Христина Береговська наголошує, що відомій картині «Катерина» передували сотні підготовчих рисунків. Вона також зазначає, що це було перше масштабне мистецьке замовлення за великі кошти від магната. Йдеться про замовлення від пана Тарновського з Качанівки на Чернігівщині. За словами фахівчині, замовник очікував образ «здорової, красивої і впевненої в собі українки». Шевченко ж створив роботу з акцентом на красі української селянської дівчини — її одязі, обличчі, поставі, розміщуючи її на передньому плані.
На виставці можна побачити оригінал картини «Катерина» Тараса Шевченка.
Перебуваючи в Петербурзі, Шевченко отримував із України скрині з вишиваними сорочками, плахтами та поясами, які використовував як зразки для зображення. За словами кураторки виставки, траплялися випадки, коли такі скрині зникали, і художникові доводилося викуповувати речі на базарі.
Окремий розділ виставки присвячено жіночим портретам Шевченка. За словами Христини Береговської, ідентифіковано 33 жіночі портрети його авторства. Найраніший із них датується періодом навчання у Вільні 1830 року і пов’язаний з його уявною любов’ю. Останнім вона назвала портрет Лукерії Полусмакової — передсмертний жіночий портрет пера Шевченка.
«Ніколи не малював випадково жінок. Ніколи. Завжди мав мати до них історію, якісь стосунки. Мав мати до них почуття. Могли бути позитивні, а могли бути інші. Але не було ніколи байдужості. Завжди була якась емоція», — зазначає мистецтвознавиця.
В експозиції представлено чотири оригінальні жіночі портрети. Інші роботи відтворено в цифровому форматі у вигляді плакатів, щоб продемонструвати різні стилістичні підходи Шевченка як портретиста.
Шевченко «ню»
В експозиції показали також ескіз Шевченка у стилі «ню». Зі слів Христини Береговської, протягом тривалого часу діяли обмеження — спочатку з боку царської цензури, згодом у радянський період. Йдеться про начерк, який митець зробив під час Аральської експедиції на полях рукопису. На зображенні художник показав себе оголеним. Він іде вздовж берега моря з посохом, у шапці, плащі-накидці та чоботях. Через плече перекинута сумка.
Мистецтвознавиця додає, що цей портрет входить до загальних 38-ми і наразі зберігається в Музеї літератури в Києві.
Увага! Фото, оприлюднене нижче, містить елементи оголеного тіла 18+:
Багатогранність Шевченка як українського художника
«У школі ми знаємо про Шевченка-генія, Шевченка-пророка, Шевченка-кобзара — усе, що пов’язано з літературою. Водночас Шевченко виховував у собі художника. Думаю, при житті він мріяв саме про славу художника. Питання: чому наші мистецтвознавці не працювали над Шевченком-художником у дискурсі історичного контексту? Бо дискурсі критики літератури він опрацьований добре, а критиці мистецтвознавства як науки — ще неоране поле», — наголошує Христина Береговська.
Мистецтвознавиця зазначає, що Тарас Шевченко залишив після себе понад 1200 живописних і графічних творів. Зокрема, 875 живописних фізичних творів. Решта — реконструкції по описах.
У Національному музеї імені Тараса Шевченка у Києві зберігається 28 олійних полотен, 785-800 акварелей, олівцевих творів і офортів, як повідомила головна зберігачка фондів Юлія Шиленко. Також тут ще є біля 300-500 меморіальних речей, які йому належали, та прижиттєві видання Шевченка, зокрема кобзарі з його автографами.
За словами Христини Береговської, Шевченко випередив у своїх роботах низку мистецьких напрямків.
«Чи він був у авангарді? Абсолютно так. Імпресіонізм, сюрреалізм, експресіонізм, як експерти у мистецтві. Я спеціально обрала 58 творів як прикладів оцих випереджень. Наприклад, він знав, що таке оптичне змішування кольорів. Сальвадор Далі помер у 1989 році. Шевченко ж сто років перед тим намалював годинник без стрілок із сюрреалістичною композицією, помістивши іррреальне і нереальне», — каже кураторка виставки.
Поєднання живопису з цифровими технологіями
У виставковому просторі облаштовано імерсивну кімнату з анімаційним контентом тривалістю п’ять хвилин. За словами кураторки виставки, відвідувач, зайшовши до неї, може зануритися в «цифровий і оживлений світ Шевченка».
Біографію митця представлено в інтерактивному форматі — у вигляді «телевізора в поїзді». Від першого року життя до 47-го року відвідувач може самостійно пересувати екран і дізнаватися, що відбувалося з Шевченком у різному віці — у три роки, дев’ять чи двадцять сім. За словами Христини Береговської, такий формат подачі розрахований на різні вікові категорії й має зацікавити як дітей, так і дорослих.
Окрему зону відвели для інсталяції «Намалюй свого Шевченка». Відвідувачам пропонують залишити власний малюнок на спеціальній стіні — маркери доступні на місці. За словами Христини Береговської, ідея полягає в тому, щоб кожен залишив власний штрих і створив свій образ Шевченка.
Читай також: Тарас Шевченко в мистецтві: фільми, картини, театр та музика
Шевченкова хата у віртуальній реальності
На третьому поверсі Zenyk Art Gallery відкрили кімнату віртуальної реальності. Проєкт називається «Віртуальна хатинка мрії Тараса Шевченка». Тут, надягнувши окуляри доповненої реальності, побачити, яким міг бути будинок художника у різноманітних деталях.
«Шевченко не мав сім’ї, дітей, власної хати. Однак він мріяв про власний дім. Зокрема, він його намалював та в деталях її описав: скільки має бути кімнат, як має виглядати зовні. Просто все подано, як для дизайнера. Шевченко описав кожен кут в хаті: де яка картина на стіні має висіти, де має бути чай з ромом. Тому ми завдяки сучасним інноваційним технологіям з ІТ компанією “Tsukat” реалізували таку мрію. Одягнувши шолом, ви можете, відчути і подвір’я над Дніпром, і коні, і мальви, і кожну кімнату Шевченка», — каже Христина Береговська.
Як Росія намагається «привласнити» собі Шевченка
За словами Христини Береговської, зараз Росія купує твори Шевченка на міжнародних аукціонах. Вона розповідає, що поштовхом до організації такої виставки стало, зокрема, той тригерний факт, що в Петербурзі у Академії мистецтв відкрили кафедру «шевченкознавства», де намагаються «привласнити» собі Шевченка як художника.
«Це трохи у голові не вкладається: говорити про деколоніалізм і Шевченка. Бо хіба не зрозуміло, що Шевченко — безперечно український художник», — каже кураторка.
Відео з відкриття вистовкового проєкту «Він: Тарас Шевченко. Художник» — дивись нижче:
Переглянути цей допис в Instagram
Авторки: ОЛЬГА БОМКО та АННА ІЛЕЧКО
