«До писанки треба підходити з чистими думками», — розмова з майстринею зі Львівщини

Сьогодні писанкарство активно відроджується, а сучасні майстри та майстрині намагаються популяризувати та переосмислити традиції.

Журналістка ІА Дивись.info поспілкувалася з майстринею Олександрою Новосельською, яка вже понад 15 років займається писанкарством. Вона мешкає у Старому Самборі та працює директоркою Центру дитячої та юнацької творчості.

Майстриня розповіла: як почала свій шлях у цьому ремеслі; які матеріали, символи та кольори використовує; як трансформується традиція та чи люди цікавляться писанкарством та відвідують майстер-класи. Про це і не тільки — у розмові нижче.

Як майстриня зацікавилася писанкарством

• Розкажіть, чому вирішили займатися писанкарством?

Насамперед у мене є відповідна освіта. Понад десять років я навчалася декоративно-ужиткового мистецтва. Спочатку в коледжі у Самборі, а опісля — в Івано-Франківську в Прикарпатському університеті. Моя спеціалізація пов’язана саме з писанкарством. З цього напрямку я писала свою дипломну роботу.

Так склалося, що спершу я почала писала писанки для друзів. Це було для мене як хобі. З часом у мене почали замовляти писанки. Хтось хотів збирати власну колекцію, хтось просив відтворити автентичну писанку.

Так, я займаюся писанкарством вже понад 15 років. Проводжу різні майстер-класи і навчаю інших. Мені це дуже подобається.

• Чи були у вас вчителі або наставники у цьому ремеслі? 

Були. Моєю першою вчителькою, яка навчила мене писати писанки, була Оксана Білик. Вона дуже класна писанкарка, яка, як мені відомо, мешкає у Коломиї.

Далі я вже самостійно намагаюся розвиватися та удосконалювати свою майстерність.

• Пам'ятаєте свою першу писанку, якою вона була?

Ні, на жаль, я такого не пам'ятаю. Я навіть не зберегла якось своїх перших писанок. Однак в мене є писанки, які для мене чимось важливі. Таких я зібрала цілу колекцію. Їх я нікому не віддаю, бо вони для мене особливі. Хіба можу просто виставити в домі.

Про техніки, орнаменти та кольори на писанках

• Про процес створення писанки. Чи легко та одразу вам вдалося опанувати писанкарство? Які техніки використовуєте?

Безперечно все приходить з досвідом. Є базові речі, які для усіх писанок є однаковими. Наприклад те, що спочатку потрібно наносити орнамент воском за допомогою писачка, а потім вже фарбувати писанку. Це така базова техніка написання.

З часом хочеться спробувати для себе щось нове. Тому я вже практикуюся з витравленою писанкою. Це вже трохи інакша техніка. Тут основа зберігається, тоді наносять взір за допомогою писачка і воску. Потім занурюють яйце в кислоту, наприклад, в оцет. Таким чином потрібно не фарбувати, а витравлювати цей віск.

З часом, звісно, майстерність удосконалюється. Ти дізнаєшся про щось нове, намагаєшся зробити тонші лінії, дізнаєшся, що є різні види писачків. Тому в процесі я постійно поглиблюю свої знання.

• Які матеріали та інструменти ви використовуєте?

Наразі я не використовую натуральних барвників, а синтетичні. Вони — більш яскраві і швидше дають результат. Однак я бачила роботи писанкарів, які працюють з природніми барвниками, і мені це також подобається. Тому, думаю, що ще працюватиму й з натуральними барвниками.

Зараз я вже працюю з електричним писачком, який зберігає тепло. Це набагато спрощує процес розпису. Також використовую спеціальний фен, який нагріває писанку за короткий час і забирає віск з неї. Таким чином не потрібно нагрівати писанку над свічкою і чекати, коли віск нагріється.

• Які орнаменти та символи найчастіше використовуєте на писанках?

У мене немає якихось особливих орнаментів чи символів. Я різні використовую. Тут просто які приходять на думку. Часто це символи сонця, зірка, ружа.

• Ви відтворюєте автентичні пасинки чи створюєте оригінальні композиції?

Я відтворюю автентичні писанки. Я робила такий проєкт «Карта України в писанках». Там я чітко відтворювала писанки, які були в тому чи іншому регіоні України. Крім того, у мене бувало таке, що люди замовляють писанки з конкретного регіону.

Водночас у мене буває таке, що коли я пишу писанку навіть з якогось регіону, то хочу додати щось своє. Тому можу змінювати композиції.

Я дуже часто експериментую, тому той самий взір можу створити в різних кольорах. Так, одну писанку можу відтворити у 10-15 різних відтінках.

• Чи є у вас якісь улюблені кольори?

Ні, у мене немає такого. Мені усі кольори подобаються. Головне, їх вдало поєднати. Мені до вподоби як однотипна писанка, так і різнокольорова, рябенька. Все залежить від орнаменту і того, як поєднати відтінки на писанці.

• Коли ви створюєте писанку, то дивитесь тільки на візуальне компонування узорів та кольору чи також вкладаєте певний зміст, тобто підбираєте якісь символи?

Існує така думка, що у символах закладений певний зміст на писанках, хоча дослідники доходять до того: писанкарки закладали зміст не в орнамент, а це було більше про те, про що вони думали, коли писали писанку. Тобто саме в цьому був зміст.

Я не дотримуюся якогось певного змісту. Скоріше я дивлюся на те, щоб вона гармонійно виглядала, коли я її малюю. Тобто щоб кінцевий результат був гарний — гармонійний для ока. Водночас, якщо певні символи між собою переплітаються — це теж класно.

• А які символи вам найбільше подобаються?

Буває таке, що я часто малюю символ сонця —  сварґу. Він дуже цікавий, тому що переплітається ніби на яйці. Мені це подобається. Також буває, що часто використовую квітковий орнамент. Такі писанки зазвичай не повторюються. Бо його дуже складно відтворити, тому вважається таким ідентичним на кожній писанці.

• А чи було у вас таке, що з писанку певним символом ви хотіли подарувати конкретній людині?

Так, в мене таке буває. Наприклад, у мене є подруга. Інколи у мене з’являється натхнення подарувати їй конкретну писанку. Не знаю, чому так стається, але в мене в якийсь момент з’являється думка, що я хочу подарувати саме цю писанку.

Часто буває, що я даю можливість обрати писанку, яку хочуть отримати люди.

Коли можна писати писанки

• Коли саме в українській традиції прийнято писати пасанки? Це робили виключно в період Великодня чи ні?

У літописі Бойківщини я вичитала таке, що раніше починали писати писанки в Чистий четвер і не було такого періоду, коли закінчували. Могли писали і в п'ятницю, і в суботу, і навіть у Великдень — в неділю та понеділок.  Проте, чи це розповсюджено по цілій Україні було, то цього сказати не можу.

Також є згадка, що писали писанки на Зелені свята. Тому це не був якийсь одномоментний звичай.

• А ви пишете перед Великоднем чи не лише?

Я пишу писанки увесь рік. У мене такого немає, щоб я не писала писанки. Це велика кількість писанок, яку просто не реально зробити за короткий період перед Великоднем. Крім того, є писанки різної складності, на які потрібно витратити чимало часу.

• Ви згадали, що складніші у створенні та легші писанки. А скільки приблизно часу вам потрібно на створення однієї?

Якщо це простіша писанка, то від години часу. За годину можна виконати якусь з легшими взорами. Водночас, якщо це складніші орнаменти, то можу витратити і три, і чотири, і навіть п'ять годин.

Наприклад, для витравленої писанки потрібно виділити чотири-п'ять годин.

Про бойківські писанки

• Писанки, з якого регіону України вам найбільше до вподоби? Можливо, більше якісь досліджуєте?

Останнім часом я найбільше працюю з бойківською писанкою. На них такий простий орнамент, але досить цікавий. Він особливо переплітається, що я називаю його «танцюючим».

Також є цікавими писанки з Тернопільщини. Вони для мене є такими досить загадковими, навіть містичними. Думаю, що в кожному регіоні України є свої виняткові писанки. Наприклад, космацька писанка, є дуже кольоровою, там орнаменти такі дрібні.

• То зараз ви найбільше працюєте з бойківською писанкою?

Так, останні два роки. Також я відтворювала карту Бойківщини, де є різні зразки писанок цього регіону. Хотіла б створити ще такі, щоб люди бачили, які є писанки в Україні.

• А в чому особливість бойківської писанки?

На бойківських писанках є багато орнаментів сонця та вогню. На них зображені такі елементи, які схожі на гачечки. Водночас мало символіки рослин.

Це більш геометричний орнамент. Ці символи можуть повторюватися. Це досить цікаво виглядає.  

Читайте також: Львівська дослідниця розповіла про писанкарство на Бойківщині

Про писанкарство як медитацію та майстер-класи

• Чи вкладаєте у писанки власні історії під час написання?

Напевно, що ні. Однак у мене часто таке буває, якщо я дуже перевтомлена чи у мене якісь погані думки, то мені можуть не вдаватися писанки. Таким чином я розумію, що мені треба відкласти цю роботу, налаштуватися і почати пізніше працювати наново. У мене таке враження, що писанка сама регулює, коли мені варто працювати, а коли треба трошки відпочити.

Думаю, до писанки треба підходити з чистими думками. Щоб вийшов гарний виріб, то все ж треба налаштуватися на позитивні думки.

• Чи є розписування писанок своєрідною медитацією для, заспокоєнням від того, що відбувається навколо?

Я раджу всім, хто пише у мене на майстер-класах писанки, продовжувати це робити, якщо це їх заспокоює. Це може бути своєрідною медитацією, принаймні для мене: коли ти сидиш протягом однієї-двох годин. Така робота досить дисциплінує. Коли ви пишете писанку, ви ретельно дивитесь, чи щось не пропустили, придивляєтеся до деталей. З одного боку, ви заспокоїтеся, з іншого — себе дисциплінуєте. Це дуже класне проведення часу та дозвілля.  

• Хто до вас найчастіше приходить на майстер-класи з писанкарства? Чи цікавиться молодь цим ремеслом?

Зазвичай, це люди середнього віку — приблизно від 23 до 50 років. Водночас для менших дітей я не дуже практикую майстер-класи та прошу організаторів вказувати хоча б вік учасників більше 10 років. Тому що це, по-перше, небезпечно, коли працюєш з вогнем, гарячим воском, а по-друге, дітям важко буває себе дисциплінувати. Насправді в українській традиції писанкарство — це більш доросле заняття. Також на мої майстер-класи приходять чоловіки, зокрема військові. Молодь безперечно цікавиться і теж приходять писати писанки.

Найчастіше проводжу майстер-класи перед Великоднем. Буває, що навіть двічі на день.

Як змінюється традиція писанкарства

• От, власне, ви згадали, що чоловіки теж приходять писати писанки, а в українській традиції було раніше прийнято, що писали і жінки, і чоловіки?

Ні, колись чоловіки не писали писанки. Писали жінки та дівчата. Дівчата дарували писанки хлопцям, якщо хтось сподобався, могли таким чином показати свою симпатію.

Жінки дарували з побажаннями здоров'я, благополуччя, кохання, чи також бажали, щоб вродив вражай. Вони могли і дітям дарувати, і дорослим, і чоловікам.

• Таким чином тепер ця традиція трохи трансформується ?

Так. Сьогодні, до речі, є вже багато чоловіків писанкарів, які створюють неймовірні писанки. Навіть на моїх майстер-клас буває, що чоловікам гарно виходить це робити одразу.

Цікаво те, що колись не було такого, щоб багато людей сідали і масово писали писанки. Це могло відбуватися ще у сім’ях, але, наприклад, не на вечорницях. Це був такий більше таємничий процес, який вимагав певної концентрації.

Жінка, яка писала писанку, сконцентровувала свою увагу і хотіла закласти свої думки в це, щоб ця писанка була дійсно дуже особиста.

Зараз це такий процес, коли збираються багато людей. У мене буває таке, що люди і співають українські народні пісні під час майстер-класу.

• Яке місце займає писанкарство у формуванні української ідентичності сьогодні? Чому це важливо популяризувати?

Я вважаю, що писанкарство дуже велику роль відіграє у формуванні української ідентичності. Це на рівні вишиванки — настільки про саме українське.

Писанка зараз на дуже високому рівні популярності. Це люди сприймають, як щось таке дуже автентичне.

Думаю, тепер особливо треба відроджувати та зберігати українські традиції.

• Чим для вас є писанка тепер: чи це оберіг, чи прикраса чи ще щось?

Колись це було як оберіг. Писанку писали на сирому яйці, тому що воно вважалося символом життя.

Зараз це більше як сувенір. Звісно, що писанка зберігає певну символіку. Тут, як ти це сприймаєш і який зміст закладаєш: якщо щиро віриш в себе, що тобі ця писанка буде приносити добробут, щастя, кохання і що воно оберігає тебе, то воно так і буде.

На моїх майстер-класах люди часто цікавляться, що означає той чи інший символ, або хочуть зобразити якийсь конкретний, підібрати потрібний колір. Для прикладу, щоб писанка була саме як оберіг.

• Що б сказати людині, яка хоче спробувати писанкарство, але ніяк не наважується?

Писанкарство — це неймовірний вид декоративно-ужиткового мистецтва, і всім треба хоча б раз у житті це спробувати. Для цього можна піти на майстер-клас, адже так досвідчений майстер чи майстриня одразу покаже, як це робити правильно. Можливо, це буде зовсім не ваше ремесло і це єдиний ваш досвід, однак, якщо не спробуєш, то й не знатимеш. Крім того, так можна доторкнутися безпосередньо до української традиції зсередини.

Для початківців достатньо мати писачок, харчові барвники, яйце і свічку. Це базові матеріали, які потрібно для того, щоб створити власну писанку.

До речі, колись далеко не всі писали писанки. Були майстрині, які на замовленні працювали і писали писанки. Тому це не обов'язково, що всі мусять це вправно робити. Комусь вдається, а комусь — ні. Це нормально.

• Ви займаєтеся писанкарством близько 15 років. За цей час чи помітили, що зараз більше цікавляться цим ремеслом ніж, 15 років тому чи ні?

Думаю, що постійно є такі періоди, коли то більше чимось цікавляться, то менше. Не знаю, з чим це може бути пов’язано.

Я не можу сказати, що 15 років тому цікавилися менше писанкарством. Однак тоді не було такого, що люди масово ходили на майстер-класи. Це зараз українці більше стали цікавитися декоративно-ужитковим мистецтвом, зокрема не тільки писанками. Люди хочуть щось робити власними руками.

Можливо, таким чином це допомагає переключатися на щось, трохи психологічно відпочити. Будь-яка діяльність (коли ти створюєш щось руками) трохи перезавантажує. Тому це не тільки про гарний вибір, але й про сам процес — коли й на душі стає якось легше.

Отож, можу сказати, що саме майстер-класи стали більше популярними переважно останні 3-4 роки.

---

Раніше ми розповідали, чим унікальна сокальська сорочка зі Львівщини