«Не боятися і говорити»: яка ситуація у школах Львова з булінгом і які штрафи за нього передбачені

Про те, які у львівських школах є методи протидії булінгу, до Міжнародного дня протидії булінгу, 4 травня, для ІА Дивись.info розповіла Олеся Мандзюк — начальниця управління розвитку освіти департаменту освіти та культури Львівської міської ради.

Що таке булінг та яке покарання за нього передбачене

Булінг — це систематичне цькування, з яким можуть стикатися діти в освітньому середовищі. Він може проявлятися через образи, погрози, фізичне насильство або ігнорування та має негативний вплив на психічне і фізичне здоров’я дитини.

Зокрема, це психологічне насильство (погрози, шантаж), фізичне (штовхання, побиття), економічне (крадіжки або псування речей) і сексуальне (образливі жести чи домагання). Окремо є кібербулінг — через соціальні мережі або месенджери.

Водночас не кожен конфлікт вважають булінгом. Його основні ознаки — це повторюваність випадків, наявність сторін (кривдник, потерпілий і можливі свідки), а також заподіяння шкоди або ризик її виникнення.

За вчинення булінгу передбачена адміністративна відповідальність — штраф від 850 до 1700 гривень або громадські роботи. У разі повторного порушення покарання посилюється.

Водночас у парламенті пропонують змінити правила притягнення до відповідальності за цькування. Законопроєкт №14127 передбачає подовження строку накладення адміністративного стягнення з трьох місяців до одного року. Зі слів депутатів, нинішний тримісячний строк часто не дозволяє завершити розслідування та притягнути винних до відповідальності. Подовження цього терміну має підвищити ефективність реагування та забезпечити кращий захист постраждалих.

Яка ситуація у львівських школах

Олеся Мандзюк розповідає, що у львівських школах час від часу виникають конфліктні ситуації між учнями, які батьки або інші учасники освітнього процесу можуть сприймати як булінг. У таких випадках вони звертаються до керівництва навчального закладу із заявами чи скаргами. Далі директор скликає спеціальну комісію для розгляду ситуації.

До цієї комісії залучають батьків, учнів, представників служби у справах дітей та ювенальної поліції. Саме під час такого розгляду визначають, чи має ситуація ознаки булінгу. Якщо випадок підтверджують як булінг, його далі розглядають за відповідною процедурою. Водночас частину звернень кваліфікують як конфлікти або непорозуміння, які не підпадають під визначення булінгу і не мають подальшого юридичного розгляду.

Як пояснює освітянка, загалом нинішня ситуація не свідчить про зростання кількості випадків булінгу. За її словами, йдеться радше про зміну підходів до реагування та більшу обізнаність батьків.

«Чи кількість випадків збільшується — я думаю, що ні. Просто вже є більший досвід керівників розгляду тих заяв, вже батьки більш обізнані, оскільки проводиться велика просвітницька програма», — каже Олеся Мандзюк.

Водночас у школах посилюють превентивну роботу. Зокрема, у громаді діє служба освітньої безпеки, яка працює у співпраці з поліцією. Наразі офіцери освітньої безпеки є у 74 навчальних закладах. Вони проводять профілактичні зустрічі з учнями та батьками, беруть участь у роз’яснювальній роботі та допомагають запобігати конфліктам.

У школах, де таких офіцерів немає, до роботи залучають представників ювенальної поліції з районів. Вони також проводять зустрічі з учнями та батьками, долучаються до освітнього процесу та профілактичних заходів.

Скільки випадків булінгу зафіксували торік

За даними аналітики платформи Opendatabot та інформації Державної служба якості освіти України, у школах, де у 2025 році проводили інституційні аудити, зросла частка звернень, пов’язаних із булінгом. Якщо у 2024 році такі випадки фіксували у 15% перевірених закладів загальної середньої освіти, то у 2025 році цей показник зріс до 28%.

Так, торік в Україні зафіксували 205 випадків насильства та жорстокого поводження у сфері освіти, а також 191 звернення щодо булінгу. За результатами реагування на ці випадки відкрили 12 кримінальних проваджень.

Кількість звернень щодо булінгу зросла на 55% у порівнянні з 2024 роком. Крім того, за результатами перевірок склали 22 адміністративні протоколи та застосували 34 дисциплінарні стягнення.

У ДСЯО кажуть, що зростання випадків булінгу може бути пов’язане як із реальним збільшенням конфліктних ситуацій, так і з підвищенням обізнаності учнів та готовності повідомляти про такі випадки.

Попри це, у більшості шкіл формально впроваджені інструменти для протидії булінгу. Відтак, 96% закладів мають затверджені плани заходів, які передбачають профілактику, реагування та інформування учнів і батьків. Проте повноцінний аналіз ефективності цих заходів роблять не всі: лише у 56% шкіл питання виконання таких планів розглядають на засіданнях педагогічних рад.

Нові правила протидії булінгу

Новий порядок реагування на випадки насильства у закладах освіти передбачає розширення самого підходу до визначення насильства, проте водночас містить суперечливі критерії щодо булінгу.

Однією з ключових змін є перехід від вузького трактування булінгу до ширшого розуміння насильства. У проєкті пропонують враховувати не лише систематичне цькування, а будь-які умисні дії або бездіяльність, вчинені без згоди постраждалої особи.

Водночас у документі намагаються чіткіше визначити ознаки булінгу. Зокрема, пропонують вважати його систематичним, якщо такі дії відбулися два і більше разів протягом 12 місяців.

Голова ГО Батьки SOS Олена Парфьонова пояснює, що така норма викликає зауваження, адже чинне законодавство не вимагає обов’язкової систематичності для реагування на булінг. Навіть один випадок може бути підставою для відповідних дій.

Також, за її словами, є ризик формального підходу до оцінки ситуацій: орієнтація лише на кількість випадків у межах року може вплинути на реальне виявлення проблем. Крім того, залишається невизначеним, що саме вважати систематичністю — кількість звернень чи фактичні дії.

Як фіксують звернення та куди можуть повідомити про булінг

Олеся Мандзюк каже, що у міському управлінні освіти не ведуть централізованої статистики звернень щодо булінгу від шкіл. Такі випадки фіксують і розглядають безпосередньо у навчальних закладах. Батьки або учні звертаються із заявами чи скаргами до адміністрації школи, де створюють відповідну комісію і вирішують ситуацію на місці.

«Лише у тих випадках, коли батьки або не звернулися до свого навчального закладу, або залишилися незадоволеними рішеннями, які ухвалила комісія на місці, вони можуть звертатися в управління освіти. І тоді ми або повторно розглядаємо це, або створюємо комісію на рівні департаменту і виїжджаємо в навчальний заклад для з’ясування ситуації», — пояснює посадовиця.

Більшість подібних ситуацій вирішують саме на рівні шкіл — за участі адміністрації, педагогів і профільних фахівців.

Щодо способів повідомлення про булінг, у львівських школах діє кілька механізмів. Раніше учні могли звертатися через так звані скриньки довіри, які встановлювали у навчальних закладах за погодженням із адміністрацією. Через них можна було залишити звернення як анонімно, так і з підписом.

Окрім цього, учні можуть повідомити про проблему безпосередньо класному керівнику, шкільному психологу або іншому дорослому, якому довіряють. З жовтня 2025 року з’явився ще один інструмент — електронний.

«Наш електронний щоденний журнал має такий функціонал, як кнопка “ГОВОРИ”, де можна сформулювати свою скаргу в електронному форматі. Заклад розглядає таке звернення і вже визначає, чи це випадок булінгу, чи конфлікт, чи інша поведінкова ситуація» — зазначає освітянка.

Водночас можливість анонімного звернення зберігається — зокрема через скриньки довіри, де учні можуть залишити повідомлення для психолога або іншої уповноваженої особи. Це дає змогу дітям повідомляти про проблеми навіть без розкриття особи.

Також можна отримати допомогу через Національну гарячу лінію для дітей та молоді за номером 116 111 або скористатися системою безоплатної правничої допомоги за телефоном 0 800 213 103 чи через відповідні бюро.

Як працює кнопка «ГОВОРИ»

Олеся Мандзюк пояснює, що скористатися кнопкою можна у випадку фізичних або словесних образ, цькування чи інших ситуацій, які турбують дитину.

Після натискання кнопки учень може описати проблему. Це звернення отримують відповідальна за безпеку особа у школі та директор навчального закладу. Вони мають розглянути ситуацію і вжити заходів для її вирішення. Після цього очікують, що учень підтвердить у системі, що проблему вирішено.

Паралельно повідомлення надходить і до міського управління освіти. Це дає змогу органам місцевого самоврядування відстежувати ситуацію в школах, аналізувати проблеми та контролювати, як адміністрація реагує на звернення.

Щодо статистики, то дослідження у 70 школах Львівської громади 2024 року показало, що лише 36% дітей почуваються у школі спокійно, тоді як 7% відчувають тривогу. Більшість учнів — 68% — вказали, що ключовим фактором безпеки є доброзичливі стосунки в колективі. Водночас 59% респондентів вважають, що підготовлений учитель з питань безпеки є ефективнішим для створення безпечного середовища, ніж присутність поліцейського.

Алгоритм дій школи та підтримка дітей після випадків булінгу

Як пояснює Олеся Мандзюк, після звернення директор школи діє так: організовує розгляд ситуації, скликає комісію та забезпечує участь усіх необхідних сторін.

Після розгляду ситуації та у разі підтвердження факту булінгу школа організовує подальшу підтримку для дитини. Вона залежить від конкретного випадку, однак передбачає залучення фахівців і супровід.

«Якщо дитина після того, як встановили факт булінгу, залишається учнем цієї школи, керівник внутрішнім наказом скеровує практичного психолога, соціального педагога на супровід не тільки цієї дитини, а й усього класу чи групи дітей, де була ситуація», — пояснює освітянка.

Водночас батьки можуть самостійно ухвалювати додаткові рішення щодо підтримки дитини — зокрема звертатися до зовнішніх фахівців або розглядати зміну навчального закладу. У деяких випадках адміністрація школи також може запропонувати змінити клас, якщо це допоможе уникнути повторних конфліктів і органвзувати безпечне середовище для учня.

Роль психологів і відповідальність за булінг

Олеся Мандзюк зазначає, що роль шкільних психологів у роботі з конфліктами та булінгом у школах Львова зросла, особливо в умовах війни. Вони й раніше працювали з учнями, проводили профілактику та діагностували можливі причини конфліктів.

«Звісно, вони завжди мали можливість спілкуватися з учнями, також мати превентивну роботу, роль діагностичної роботи, вилучати імовірні джерела конфліктних ситуацій. Так, останнім часом, коли ми маємо ситуацію з війною в країні, з навіть тими самими відключеннями світла, з ростом тривожності дітей, роль і відповідальність психолога кратно зростає», — пояснює посадовиця.

За її словами, у школах зросла кількість дітей, які потребують додаткової уваги — це, зокрема, учні з особливими освітніми потребами, внутрішньо переміщені діти, а також ті, чиї батьки перебувають на війні. Через це на шкільних психологів лягає значно більший обсяг роботи, пов’язаний із підтримкою, адаптацією та запобіганням конфліктам у колективах.

Щодо відповідальності за булінг, у разі підтвердження такого факту школа передає матеріали до ювенальної поліції. Надалі вони скеровуються до суду, який і ухвалює рішення про покарання.

Оскільки йдеться про неповнолітніх, відповідальність за їхню поведінку несуть батьки. Водночас школа не виконує каральної функції, а зосереджується на виховній роботі, соціалізації дітей і психологічній підтримці.

У загальному підході школи роблять акцент на превенції. Це означає регулярну профілактичну роботу з учнями та батьками, а також відкритість інформації про механізми протидії булінгу. Зокрема, кожен навчальний заклад зобов’язаний оприлюднювати на своєму сайті положення про протидію булінгу та заходи, які він реалізовує.

Профілактика та поради для учнів і батьків

Олеся Мандзюк пояснює, що у львівських школах діє низка профілактичних ініціатив, які мають запобігти булінгу та насильству. Частину з них ініціює місто, однак значну роль відіграє і автономія самих навчальних закладів, які формують власні підходи до такої роботи.

Так, серед загальноміських заходів — тематичні тижні, присвячені протидії булінгу, насильству та гендерно зумовленому насильству. Водночас кожна школа самостійно визначає формат їх проведення — це можуть бути як окремі тематичні тижні, так і регулярні заняття, виховні години чи зустрічі з фахівцями.

До профілактичної роботи залучають і зовнішніх експертів — зокрема психологів, представників громадських організацій, а також міжнародних структур, як-от Червоний Хрест чи Мальтійська служба. Вони проводять бесіди, тренінги та допомагають школам у превентивній роботі.

Водночас, як каже освітянка, ключовим у протидії булінгу є своєчасне звернення по допомогу. «Очевидно, не боятися, а знайти серед дорослих людину, якій можна довіряти. Якщо це не батьки, то це може бути класний керівник, психолог. Не боятися і не залишатися один на один зі своєю проблемою», — радить фахівчиня.

«Якщо батьки бачать, що з дитиною щось не так, варто звернутися до класного керівника, практичного психолога або керівника школи. Будь-яка налагоджена комунікація допоможе не залишити дитину наодинці з проблемою», — зазначає Олеся Мандзюк.