Завтра громада Львова прощається із трьома захисниками

Про це повідомляє Львівська міська рада.

Чин похорону воїна Юрія Яровенка відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають Юрія Яровенка на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87  (вул. Пасічна).

Чин похорону воїна Івана Кота розпочнеться о 12:10 храмі Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ (с. Велике Колодно). О 14:15 — відбудеться заупокійне богослужіння у церкві Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ (м. Дубляни).

Поховають Івана Кота на кладовищі у м. Дубляни.

Прощання із захисником Зіновієм Солтисом розпочнеться об 11:30 у родинному помешканні (с. Зашків, вул. Коновальця, 22). Опісля відбудеться чин похорону у церкві Архистратига Михаїла.

Поховають Зіновія Солтиса на кладовищі в с. Зашків (військове поле).

Біографічні довідки захисників

Юрій Яровенко (20.11.1979 — 02.05.2026) Уродженець міста Очаків Миколаївської області. Більшу частину життя проживав у селищі Новий Яричів Львівської області.

Навчався у Закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів селища Новий Яричів Львівського району Львівської області, згодом — у Відокремленому структурному підрозділі «Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету „Львівська політехніка“».

Працював у сфері міжнародних транспортних перевезень на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Юрій був щирою, доброю та працьовитою людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Любив свою роботу, захоплювався подорожами, автомеханікою та всім, що було пов’язане з автомобілями. Був членом Товариства Червоного Хреста України.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Юрія Яровенка залишилися батьки, двоє синів, брат, дружина та родина.

Іван Кіт (14.09.1992 — 14.02.2025) Уродженець селища Куликів Львівської області. Більшу частину життя прожив у місті Дубляни, згодом разом із родиною мешкав у селі Велике Колодно Львівської області.

Навчався у Дублянському опорному ліцеї імені Героя України Анатолія Жаловаги Львівської міської ради, згодом — у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва». Після цього продовжив навчання у Відокремленому підрозділі «Львівська філія Київського національного університету культури і мистецтв» за спеціальністю «Кіномеханік».

Проходив строкову військову службу, згодом служив у складі Сил логістики Збройних Сил України.

Зі слів рідних, Іван захоплювався риболовлею та футболом, був дуже віруючою людиною, жив християнськими цінностями та у вільний час читав Святе Письмо. Вирізнявся працьовитістю, справедливістю та ідейністю, був активним, компанійським, щирим і дуже відкритим.

Був учасником АТО.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському та Донецькому напрямках у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

У Івана Кота залишилися дружина, син, донька, батьки, сестра, брат та родина.

Зіновій Солтис (11.11.1992 — 18.03.2026) Уродженець села Зашків Львівської області.

Навчався у Зашківському ліцеї імені Євгена Коновальця Львівської міської ради. Згодом здобув фах електрогазозварника, коваля ручного кування та газозварника у Львівському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.

Проходив строкову військову службу у складі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Працював у сфері металообробки та зварювальних робіт на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Зіновій захоплювався ковальською справою. Вирізнявся добротою, щирістю та привітністю, завжди охоче допомагав іншим. Був працьовитим і чуйним, мав добре серце.

Був учасником АТО.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, а також на Північно-Слобожанському напрямку у складі 101-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

У Зіновія Солтиса залишилися мати, брат з сім’єю та родина.