«Традиційна вишивка дуже тактильна»: які вишиванки створювали на Львівщині (фото)
У третій четвер травня в Україні традиційно відзначають День вишиванки, яка є не просто одягом, а символом ідентичності та культури.
Журналістка ІА Дивись.info поспілкувалась з засновницею творчого дослідницького простору «Майстерня Магди Дзвін» Оксаною Печарською про особливості вишиванок на Львівщині та Галичині.
Чому не існує однієї галицької чи львівьскої вишиванки
«Галичина, Львівщина і, наприклад, Опілля — це три поняття з різних сфер. Тому що Галичина – це термін, яким ми послуговуємося, але він стосується історичного районування. Львівщина — це адміністративне поняття. І Львівська область теж містить різні етнографічні регіони», — пояснює засновниця Майстерні Магди Дзвін Оксана Печарська.
Найбільший вплив на вишиванку мали: Опілля, Бойківщина, Надсянщина, Холмщина та Лемківщина, пояснює вона.
Наприклад, переселенці з Надсяння внесли дуже червоні барви, проте їхніх строїв дуже мало збереглося. Так само й Бойківщина на Львівщині теж є дуже різнобарвна, маючи свої характерні елементи.
Чому вишиванку досі складно досліджувати та як на неї впливали переселення народів
«Ми можемо на сьогоднішній день все ж робити такі припущення, оскільки ми є майстернею, дослідницьким та освітнім центром, але ми не є такою інституцією навчальною, де є наукові дослідження. І, мабуть, важко сказати, хто на сьогодні цим достеменно займається, бо це б мала бути командна робота, щоб ми мали якісь вже чіткі описані маркери, за якими ми характеризуємо, яке саме це селище чи регіон», — розповідає Оксана Печарська.
Про впливи, на її думку, варто говорити з істориками, які досліджують переселення народів. Вона каже, що кожен етнос вносив якісь свої елементи і мав вплив, тому що народна культура є дуже живою. «Наприклад, жінці сподобалось (щось — Ред.) , вона собі внесла в сорочку, а це ще комусь сподобалось, і вже поширюється далі, як щось таке вже властиве, можливо, саме у цьому регіоні».
«Є ще також Городоцька сорочка. Коли ми завітали в Городок, то для музею Городоцька сорочка, яка там зберігалася, була ще незрозумілою, і майстриня Галина Ліщинська і я, так наче перевідкрили для музею в Городку цю їхню сорочку», — ділиться засновниця майстерні.
Маркери Сокальщини та особливості локальних сорочок
Майстриня розповідає що є кілька маркерів, які виділяють сокальські сорочки. Це довгий комір, який, за деякими даними, називають Богородичний. З них було багато вишито саме білою гладдю. Але вона додає, що найбільше такі вишиванки відрізняються довшим коміром, ніж зазвичай, який викладений на спину.
«Ще дуже цікаві сорочки на Львівщині — це так звані батятицькі сорочки з Кам’янки-Бузької. Ми зараз робимо по них доволі таке велике дослідження вже впродовж двох років. В них невеликі стіби, які створюють дуже красиві орнаменти. Чим вони відрізняються? У них дуже красива обробка петельним швом країв вишивки, комірця чи манжетів. Також вони чорно-сині, чорно-бордові, тобто вони колористично дуже витримані в невеликій кількості кольорів», — пояснює Оксана Печарська.
Турківщина, Самбірщина та геометричні орнаменти
«Якщо ми говоримо про турківську сорочку, це вже гірська частина Прикарпаття, то там дуже властиві призбірки, брижі, які виконані біля манжету. По них також така дуже цікава геометрична вишивка. Перші брижі біля манжетів, і другі брижі на горі, наверху рукава, під уставкою. Це теж такий характерний елемент, який теж можна назвати таким маркером», — каже засновниця майстерні Магди Дзвін.
«Те саме зустрічається на Самбірщині, але там колористично інші рішення. Старосамбірські сорочки більш тяжіють до червоних кольорів», — додає вона.
Одними з найпоширеніших елементів у етнографічних районах Львівської області є ромби, трикутники та довгі смуги, які мають певну повторюваність.
Яворівщина, квіткові мотиви та «найзручніший крій»
Яворівські сорочки, звичайно, були гаптовані, вишиті гладдю, зазвичай двосторонньою. «Вони такі красиві, тактильні, квіткові та не крикливо яскраві».
«Для Яворівщини властивий ще викладений комірець і невеликі призбірки під уставкою. Крій у них дуже специфічний. Була така дослідниця, пані Ірина Свйонтек, яка сказала, що це найзручніший крій сорочки, який вона бачила, тому що в ньому можна рухатись і почуватися вільно, тому що там доволі велика ластка і зручний крій. Також у такій вишиванці уставка велика та широка, яка дає можливість справді дуже вільно рухатися жінці», — пояснює Оксана.
Весільні сорочки та святкова вишивка
«Зазвичай весільна сорочка вишивалася більш рясно. Тобто, якщо є якісь особливості розміщення вишивки, то зазвичай вона мала всі можливі, властиві для цього регіону, місця розташування вишивки заповнені», — говорить Оксана Печарська.
«Якщо це були буденні сорочки, то вишивка могла бути на уставці. Також на комірці могли бути невеличкі елементи. Зазвичай на манжетах зберігається вишивка. Комірець чи підуставкова частина — це вже залежить від регіону», — додає вона.
Крім цього, дитячі сорочки теж зазвичай вишивали, а саме робили спрощену копію дорослих сорочок.
Кольори, природні барвники та символізм
Засновниця майстерні каже, що до початку роботи фабрик, колористика була обмежена природними барвниками, які були у кожному певному регіоні. Зазвичай використовувались рослини для цього. Вишиванки ткали з льону та фарбували барвниками.
На думку Оксани Печарської, для того, щоб зрозуміти, чому вишивали певними нитками у різних регіонах, потрібно робити дослідження з соціальними психологами. Вони якраз вивчають побутування певних символічних впливів та вірувань.
Також вона пояснює, що на початку ХХ століття найчастіше чоловіки емігрували, потім передаючи своїм дружинам нитки для вишивання. Саме таким чином фабричні нитки потрапили до України. «І тут важко сказати, чому саме такі колористичні рішення. Ідеться про сорочки якраз періоду перед Першою світовою війною та міжвоєнний період, між Першою і Другою світовими війнами».
Крій сорочки, як окрема частина традиції
Окрім вже згаданого крою яворівських сорочок, Оксана Печарська каже, що є регіони, де крої сорочок справді доволі незручні для сучасної людини, бо вона носить звичайний на зараз одяг і звикла до свободи руху.
Проте крої сорочки відрізняються не тільки по регіонах. Засновниця майстерні Магди Дзвін говорить, що була різниця і між чоловічими та жіночими вишиванками.
«Зараз цікава тема парних сорочок. Орнамент, який в чоловічих і жіночих сорочках, все ж відрізняється. Тобто це можуть бути сорочки, наприклад, з одного села, можуть бути однаково вирішені, але крій, звісно, буде різний, тому що види роботи жінок та чоловіків відрізняються. Плечовий пояс чоловічої сорочки змінювався зазвичай найбільше. Для жіночих сорочок це не властиво».
Як фабрики та хрестик змінили українську вишивку
«Дослідниця Уляна Явна дуже гарно на цю тему розповідає про вплив епохи Брокару. Це більш властиво для цієї частини України, де була Російська імперія. Там фактично хрестик витіснили традиційні техніки. Ще таким маркером важливим, про який я не сказала, крім крою, орнаменту, колористики, є стіб. Для різних регіонів є властиві стіби», — розповідає засновниця майстерні.
Вона пояснює, що Брокар не була фабрикою ниток, це було виробництво мила, проте разом з ним продавали схеми для вишивання, де пояснювали як вишивати хрестиком.
«Хрестик знаєте, що знищив? Він знищив тактильність, тому що традиційна вишивка дуже тактильна. Якщо це гладь, вона має таку опуклість, м'якість та виблискує. Хрестик більш плаский, він не має цієї живості і візерунку, і цього блиску, тих опуклостей, які є для традиційних технік вишиття», — каже Оксана Печарська.
За її словами, коли під час дослідженнях важко зрозуміти, звідки саме походить вишиванка, то є певні маркери. Наприклад, крої та стіби, але після започаткування використання хрестику ці елементи впізнання певних регіонів почали зникати. Тому що сам хрестик змінює та деформує взір.
Раніше ми розповідали про історію свята та особливості української вишивки.
