«Кожен наступний проїзд лише поглиблює проблему»: як джипінг руйнує львівські Карпати
На Львівщині джипінг у Карпатах все ще залишається проблемою: після проїзду позашляховиків на гірських дорогах залишаються глибокі колії, пошкоджені стежки та ділянки багнюки.
Про те, чому варто відмовитись від мандрівок на джипах, для ІА Дивись.info розповіла Олександра Тарасенко — експертка відділу сталого землекористування ГО «Українська природоохоронна група».
Що таке джипінг і як він шкодить природі
Фахівичня пояснює, що джипінг — це пересування позашляховиків бездоріжжям або ґрунтовими дорогами серед гірських екосистем. У Карпатах ця проблема стала дуже помітною через стрімке зростання туризму та попиту на швидкі й «екстремальні» розваги в умовах повномасштабної війни.
Олександра Тарасенко зазначає, що частина доріг у Карпатах виникла через потребу доступу до певних ділянок — для випасу худоби на полонинах чи роботи лісівників. Проте більшість гірських доріг не облаштовані для інтенсивного використання позашляховиками.
Найбільшою шкодою джипінгу для природних екосистем Карпат спікерка називає посилення ерозійних процесів у високогір’ї. «Для підйому схилом шини позашляховиків потребують сильного зчеплення з поверхнею, через що руйнується верхній шар ґрунту разом із рослинним покривом. Після цього вода починає швидше змивати пошкоджені ділянки, утворюються глибокі колії, які з часом стають постійним місцем стоку дощової води», — пояснює вона.
За словами фахівичні, високогірні екосистеми дуже повільно відновлюються, а інколи можуть не повернутися до попереднього стану взагалі. Вона додає: «Кожен наступний проїзд лише поглиблює проблему. Коли ділянка стає непридатною для подальшого руху техніки, джипери починають об’їжджати її, розширюючи площу пошкодження».
Також джипінг створює загрозу для рідкісних видів рослин і тварин Карпат. Через шум двигунів та постійну присутність транспорту дикі тварини можуть змінювати свої маршрути пересування або залишати окремі території. Особливо вразливими є високогірні ділянки, де мешкають види, пристосовані до специфічних природних умов. Так поступово відбувається фрагментація природних оселищ — тобто шум транспорту й постійна присутність людей витісняють тварин із частини територій.
Олександра Тарасенко розповідає, що усе вищезгадане завдає шкоди не лише природі, а й майбутньому благополуччю людей через погіршення стану екосистем та екосистемних послуг. Йдеться, зокрема, про регулювання водного режиму, стримування ерозії ґрунтів, збереження чистоти води, стабільності схилів та рекреаційної цінності Карпат. Уже зараз руйнуються ділянки пішохідних туристичних шляхів, що значно ускладнює, а подекуди майже унеможливлює їх проходження та погіршує загальне враження від перебування в горах. Зокрема, може здійматись пилова завіса, що ускладнює шлях туриста, коли він пішки підіймається на вершини гір.
«Особисто я зі своїми колегами стикалася з усіма цими проблемами: була і багнюка з різким запахом пального, яку доводилося обходити, буквально видираючись на виступи, і затоплені через частий проїзд пішохідні дороги, і глибокі колії, які небезпечно обходити під час спуску. Проблема в тому, що руйнування екосистеми видно не одразу: одна машина не створює катастрофи, але постійний потік транспорту — так», — ділиться Олександра Тарасенко.
Чи закон регулює пересування джипів
Фахівчиня каже, що хоч окремого закону саме про джипінг немає, українське законодавство частково регулює такі речі. Наприклад, на територіях природно-заповідного фонду діють обмеження встановлені Законом України «Про природно-заповідний фонд». Адміністрації природоохоронних територій можуть видавати дозволи на проїзд для людей, які мають господарство в межах природно-заповідного фонду. Також у межах природно-заповідного фонду існують затверджені туристичні маршрути.
Законодавство ж передбачає не лише адміністративну відповідальність, а й відшкодування збитків, завданих природі. Для цього існують спеціальні такси, за якими обраховують шкоду від проїзду транспорту природоохоронними територіями. Сума залежить від типу транспорту та масштабу пошкоджень.
Станом на 2025 рік (коли ухвалили закон, що регулює джипінг у заповідних зонах) за порушення правил охорони територій для передбачені штрафи від 153 до 408 гривень, а для посадових осіб — від 255 до 510 гривень.
Окрім адміністративного штрафу, можуть окремо нараховувати відшкодування за завдану природі шкоду. Наприклад, для легкового автомобіля або позашляховика сума компенсації за проїзд природоохоронною територією може становити понад 6 тисяч гривень за кожні 100 метрів маршруту.
«Навіть попри наявні обмеження, людей, які здійснюють контроль за їх дотриманням, недостатньо, як в межах адміністрацій природоохоронних територій так і в держекоінспекціях. Часто порушення складно зафіксувати або довести після прибуття на виклик. Тому випадки притягнення до відповідальності за незаконний джипінг є, але їх кількість невелика», — пояснює Олександра Тарасенко.
Тому, зі слів фахівичні кожен може повідомляти про такі випадки:
- Робіть фото з геотегами — на них може бути як пошкоджена природна ділянка, так і номер автомобіля.
- Якщо номер не вдалося сфотографувати, його можна просто записати та вказати у зверненні.
- У відкритий конфлікт краще не вступати, адже ніхто не може гарантувати безпеку людей у таких ситуаціях.
- Можете зателефонувати на «гарячу лінію» місцевої Державної екологічної інспекції, або використати застосунок «ЕкоЗагроза», у якому можна детально описати проблему та додати матеріали фіксації.
Передумови заборони джипінгу
Нагадаємо, що екоактивістка Христина Жук 2022 року зареєструвала на сайті президента петицію щодо врегулювання джипінгу в Україні. У своєму зверненні вона наголосила, що позашляхові заїзди в Карпатах та заповідних зонах завдають шкоди природі, флорі й фауні, становлять небезпеку для піших туристів, сприяють ерозії ґрунтів та руйнують місцевий ландшафт.
Авторка петиції пропонувала низку заходів для врегулювання джипінгу, зокрема встановлення шлагбаумів, запровадження ліцензування для позашляховиків, накладання штрафів за відчутність дозволів, а у разі повторного порушення — передачу конфіскованих автомобілів на потреби ЗСУ. Вона також наголошувала на необхідності визначення законних маршрутів для джипінгу, а кошти, отримані від ліцензування, спрямовувати на патрулювання заповідних територій. За її словами, у багатьох країнах проблему неконтрольованого джипінгу вирішують саме через систему ліцензування.
Петиція набрала необхідні 25 тисяч підписів, і після двох років розгляду Верховна Рада ухвалила відповідний закон.
Крім того, Христина Жук зазначала, що джипінг є частиною ширшої проблеми незаконного використання природних ресурсів, до якої також належать масове збирання ягід за допомогою великогабаритного транспорту та нелегальна вирубка лісу.
Чому джипінг досі поширюється і чи забороняють його за кордоном
Проблема посилюється і через туристичний попит. Частина відвідувачів обирає швидкий спосіб дістатися гірських вершин замість пішохідних маршрутів, що стимулює розвиток таких послуг. Водночас навіть, якщо один проїзд не створює масштабних наслідків, систематичне використання транспорту в горах запускає довготривалі процеси деградації природного середовища.
«Мешканці підтримують — бо це додатковий заробіток на туристах. Контакту на місці з цієї теми не було, але до нашої організації пишуть інші мешканці, бо їх звернення до контролюючих органів не дієві і вони питають що робити. І в цьому дійсно проблема, бо якщо територія не в межах природно-заповідного фонду, то тиснути в правовому полі немає на що», — зазначає Олександра Тарасенко.
У деяких країнах Європи рух транспорту за межами визначених доріг суворо обмежений або заборонений. Так, у Польщі в національних парках туристичний рух обмежують визначеними маршрутами. У Татранському національному парку приватним автомобілям не дозволено вільно заїжджати до природоохоронних зон, зокрема на дорогу до Морського Ока. За такі порушення штраф може становити до 5 тисяч злотих, тобто приблизно 1170 євро.
Показовий випадок стався у травні 2026 року зі львівським блогером Андрієм Гаврилівим. Він заїхав спорткаром до Морського Ока в Татранському національному парку. Поліція зупинила його на виїзді, виписала штраф 100 злотих і нарахувала 8 штрафних балів. Після суспільного розголосу польська поліція почала додаткову перевірку за законом про охорону природи, а Міністерство внутрішніх справ Польщі повідомило про заборону в’їзду до Польщі та Шенгенської зони на п’ять років.
У Франції рух моторизованого транспорту в природних зонах заборонений поза дорогами, відкритими для загального руху. Це передбачає французький Кодекс довкілля. За порушення може бути штраф 135 євро, а в окремих випадках — до 1500 євро. Також можлива конфіскація транспортного засобу.
У Швеції діє загальна заборона на рух моторизованого транспорту бездоріжжям. Вона поширюється навіть на власників землі. До «бездоріжжя» там зараховують ліси, поля, луки, болота, пляжі, гірські ділянки, пішохідні й бігові стежки. Винятки стосуються, зокрема, сільського та лісового господарства, рятувальників, медиків, пожежників і гірських служб.
За шведським законодавством, якщо людина самовільно їде не дорогою через територію, яку можна пошкодити, за це передбачені штраф або ув’язнення до шести місяців. Для природних заповідників і національних парків відповідальність може бути суворішою: за порушення правил охорони територій — штраф або ув’язнення до двох років, залежно від наслідків і кваліфікації порушення.
У Великій Британії заборонено без законних підстав їздити механічним транспортом по землі, яка не є дорогою, а також по пішохідних стежках, кінних маршрутах.
В Італії закон забороняє з'їжджати з доріг загального користування на лісові, ґрунтові стежки та поля, якщо ширина шляху становить менше ніж (2,5) метра. Пересуватися такими вузькими маршрутами дозволено виключно спеціалізованій техніці (лісогосподарській, для обслуговування доріг або сільськогосподарській).
«Ми стикаємось зазвичай вже з наслідками джипінгу, бо ходимо в не популярних туристичних місцях. Для джипінгу характерно все ж розташування поруч з туристично привабливими містами, щоб було де відпочити після джипінгу. Але оскільки навіть маршрути, біля не популярних серед туристів міст, мають сліди впливу позашлязовиків, то це вказує на недостатню врегульованість використання певних гірських доріг певним транспортом», — ділиться своїм досвідом Олександра Тарасенко.
Чи можливо самостійно запобігти руйнуванню доріг
Щоб самостійно запобігти руйнуванню унікальних гірських екосистем Карпат Олександра Тарасенко радить бути свідомими до свого дозвілля. Варто заздалегідь уточнювати інформацію про маршрут та організації, які його проводять. Якщо в рекламі є кадри їзди полонинами, болотами чи гірськими потоками – це вже тривожний сигнал. Також можна переглянути маршрут у OpenStreetMap і перевірити, чи не проходить він через території природно-заповідного фонду. Якщо проходить — варто зайти на сайт відповідного національного природного парку чи іншої установи та переглянути перелік офіційних маршрутів або просто зателефонувати й уточнити інформацію.
«Але ми дуже радимо саме піші маршрути, якщо дозволяє стан здоров’я. Бо це справжній контакт із природою та можливість побачити те, що неможливо відчути з автомобіля: гірські ліси, рослини та їх аромати», — додає фахівчиня.
З її слів, якщо ж людина пропустила етап перевірки, то потрібно звертати увагу на стан дороги. Якщо маршрут проходить бездоріжжям або дорогою з глибокими коліями від шин, це може свідчити про використання маршруту, який не пристосований або не погоджений для такого типу транспорту. Після поїздки можна повідомити, що є підозра, що організація, яка організувала мандрівку, використала не узгоджений маршрут.
Під час відпочинку в горах також не варто сходити зі стежок навіть пішки без потреби, не залишати сміття, не пошкоджувати рослини та не заїжджати транспортом у місця, де немає офіційно облаштованих шляхів. Навіть незначний вплив у високогір’ї може мати довготривалі наслідки, адже окремі екосистеми Карпат відновлюються дуже повільно.
«Також важливо працювати і з туристичною культурою — пояснювати, чому Карпати є цінними та чому не вся територія має бути доступною для моторизованого туризму. У цьому дуже допомагають журналісти, природоохоронні організації та люди, які пояснюють ці проблеми дітям і молоді. Бо економіка є одним із найсильніших чинників змін. Тому важливо, щоб туристи збільшували попит на розваги, які є дружніми до природи», — пояснює Олександра Тарасенко.
