«Львову потрібен сучасний музей мистецтва»: Павло Гудімов про культурні прогалини міста

Про це у подкасті ІА Дивись.info «Слухай місто» розповів львівський культурний менеджер, куратор і музикант Павло Гудімов.

Львову бракує інституцій, які б представляли сучасне мистецтво широкій аудиторії

За словами Павла Гудімова, у Львові одночасно нашаровуються різні культурні процеси, однак місто завжди залишалося відкритим до нового й талановитого. Тому, на його думку, не можна стверджувати, що Львів не сприймає сучасного мистецтва, цензурує його або ще не готовий до нього. Проблема радше полягає в кількості та сформованості аудиторії.

«Сучасний театр нормально розвивається. Сучасне мистецтво, звісно, я вважаю, що аудиторії недостатньо, тому що, вибачте, скільки поколінь жили без розуміння, що є таке сучасне мистецтво, і зараз живуть. Тому що немає музеїв сучасного мистецтва, немає сучасних музеїв, колекції сучасного мистецтва не створюються», — каже культурний менеджер.

Він додає, що у Львові можуть існувати приватні колекції сучасного мистецтва, однак вони майже не представлені широкій аудиторії. Через це значна частина сучасної культури залишається нерепрезентованою, хоча її обсяг, за словами Павла Гудімова, є вагомим. Як приклад комплексного представлення культури він наводить музей королеви Софії в Мадриді, де історію ХХ століття показують через архітектуру, дизайн, мистецтво, масову і протестну культуру та музику.

Зі слів культурного менеджера, такий простір мав би показувати зв’язок між минулим і сучасністю, адже старе неможливо розглядати окремо від нового. Сьогодення одночасно стає точкою відліку для осмислення минулого і формує напрямок подальшого розвитку культури.

Окремо Павло Гудімов звертає увагу на молоде покоління, яке навчається в академіях та університетах і прагне глибше досліджувати культурні явища. Молоді працівники мистецьких інституцій, за його спостереженнями, цікавляться музикою попередніх десятиліть, збирають вінілові платівки, слухають «Мертвий півень» і Назарія Яремчука та намагаються переосмислювати культурну спадщину.

До слова, раніше ми досліджували, чому молодь не ходить до музеїв.

«Мені не хочеться затягувати відповідь на це складне запитання, але прагматично не вистачає інституційності передачі нового у Львові. Старе так само каряво подано. До війни можна було говорити про Львів як про щось таке вакуумоване. А зараз ти так не скажеш. Треба Львів у контексті України і Україну в контексті Львова», — зазначає фахівець.

Однією з причин недостатнього розвитку таких інституцій він називає пасивність людей. Водночас у Львові вже працюють над новим проєктом, який мав би досліджувати та репрезентувати місто в ширшому українському контексті. Іншою об’єктивною перешкодою залишається повномасштабна війна, хоча вона водночас спонукає до активніших дій і створює нові можливості для культурних процесів.

У Львові планують створювати нові музейні формати

За словами Павла Гудімова, у Львові вже сформували першу робочу групу, яка має напрацювати концепцію нових міських музейних форматів. Йдеться про повноцінні інституції, які могли б збирати, зберігати та досліджувати колекції й архіви.

«Я не дуже вірю в приватні музеї. Чесно скажу, я боюся за приватні музеї, що буде далі. Коли цей приватник, умовно, передумає, перехоче, переїде, помре і так далі. Є, напевно, якісь формули у світі, але в Україні вони ще не відпрацьовані. Як це передавати юридично і так далі», — пояснює куратор.

Як приклад він наводить паризький Fondation Louis Vuitton, який у майбутньому має перейти у власність міста. На думку Павла Гудімова, подібна модель могла б працювати і в Україні: місто допомагає створити якісну приватну інституцію, а згодом бере на себе відповідальність за її збереження. Водночас така підтримка має залежати від професійної оцінки якості проєкту.

Серед успішних приватних ініціатив у Львові Павло Гудімов називає Центр міської історії та Jam Factory Art Center, засновані за участі історика і мецената Гаральда Біндера.

Розмови про створення музею сучасного мистецтва у Львові тривають десятиліттями. Проте фахівець пропонує ширшу модель — сучасний музей мистецтва, який не був би обмежений лише часом створення робіт. Така інституція могла б об’єднувати різні періоди та мистецькі практики навколо певних тем, дослідницьких підходів і кураторських поглядів.

На думку спікера, традиційна модель музею сучасного мистецтва, у якому експозиція будується як послідовність відомих імен та напрямів, уже переживає кризу. Тому Львову варто не повторювати готові моделі, а шукати новий формат, який відповідатиме культурній історії міста.

Окрему увагу Павло Гудімов звертає на львівську школу дизайну та декоративно-прикладного мистецтва. Львівська академія мистецтв, яка в радянський період була інститутом декоративно-прикладного мистецтва, розвивала роботу зі склом, деревом, текстилем і керамікою.

«Це все до сьогодні є однією з дуже потужних хвиль декоративного мистецтва, яке входить у поняття дизайну. А що, воно не заслуговує на музеєфікацію? Або ЛКСФ — Львівська кераміко-скульптурна фабрика, або виставка, яка пройшла в Пороховій вежі. Воно не заслуговує на музеєфікацію? Воно все заслуговує», — наголошує він.

Культурний менеджер вважає, що майбутня інституція не має встановлювати жорсткі межі між «своїм» і «чужим», відомими й маловідомими авторами чи більш і менш концептуальними роботами. Такі обмеження можуть перетворитися на внутрішню цензуру та закрити для аудиторії важливі культурні явища.

Серед напрямів, які сьогодні майже не представлені у львівських музеях, Павло Гудімов називає архітектуру, дизайн, наївне мистецтво, мистецтво аутсайдерів і фотографію. У місті немає окремого музею львівської архітектури чи дизайну, а фотографічні колекції та архіви не збирають системно.

«Коли ми говоримо про ті білі плями, їх надто багато. І нам треба постаратися, поки живі ті, хто пам’ятає, хто знає, хто є першим джерелом, це все максимально музеєфікувати, дослідити, зібрати. Якщо будемо ще 50 років чекати, то нічого не буде. Ми вже, м’яко кажучи, втратили багато років. За 35 років незалежності інституційно ми ще достатньо слабка країна», — каже куратор.

Більше про те, чому сучасне мистецтво викликає багато хейту та суперечок, дивіться у нашому подкасті: