Чорно-біла реальність фронту: у Львові відкрили виставку двох військових-митців
В Інституті документування та взаємодії (INDEX), що у Львові, 15 червня відкрили виставку «Монохромазія». Тут представили роботи двох чинних військовослужбовців та митців — Дениса Недолуженка та Валерія Пузіка. Їхні твори різні за технікою, але об’єднані спільним досвідом війни та чорно-білим поглядом на фронтову реальність.
Детальніше про виставку — в матеріалі журналістки ІА Дивись.info.
Світ у чорно-білому кольорі
Назва експозиції відсилає до природного явища монохромазії — здатності деяких організмів сприймати лише світло і темряву.
Очільниця INDEX Олександра Довжик пояснює, що саме ця особливість стала метафорою, яка об’єднала роботи цих двох військових-митців.
«У природі монохромазія — це властивість організмів сприймати лише світло і темряву. Вони позбавленні кольорового зору та бачать лише спектри від чорного до білого. Попри те, що культурно це часто сприймають як недолік, така особливість допомагає швидше помічати рух і реагувати на небезпеку», — каже вона та додає, що саме така особливість сприйняття світу сьогодні помітна у творчості митців.
Вона зазначає, що на виставці представлені роботи, які не працюють із кольором, а головними художніми засобами стають лінія, пляма та великий білий простір.
На одній зі стін розмістили графіку Дениса Недолуженка, створену тушшю на акварельному папері, на іншій — цифрові ілюстрації Валерія Пузіка.
Читайте також: Якою є самотність під час війни: у львівському артцентрі триває виставка «Дивлячись у розриви»
Про графіку Дениса Недолуженка
Денис Недолуженко народився 1987 року в селі Чижове на Одещині. Працює у жанрах живопису, скульптури та декоративної кераміки. Від 2024 року служить у Силах оборони України як бойовий медик.
На виставці у Львові художник представив серію чорно-білих графічних робіт, яку створює вже понад рік.
«Фактично кожна робота — це щоденник. Щось мене зачіпало, і я створював малюнок», — розповідає Недолуженко.
Він пояснює, що звернувся до графіки через фронтові обставини. На відміну від живопису, туш легко перевозити, швидко сушити й зберігати навіть у польових умовах. Художник згадує, що кілька разів планував завершити серію після того, як закінчиться папір:
«Спочатку я подумав: закінчиться пачка паперу — і я зупинюся. Потім дружина прислала нову пачку. Папір не завершується, як і моє перебування у війську теж, тому й серія продовжується».
На думку митця, чорно-біла палітра напряму пов’язана з військовим досвідом. Як пояснює Недолуженко, на фронті все стає максимально простим і чітким: є свої й чужі, безпечне й небезпечне.
Малюнки, створені під час повітряних тривог
Поряд із роботами Недолуженка розмістили цифрову графіку письменника, режисера, журналіста та військовослужбовця Валерія Пузіка.
Валерій Пузік народився 1987 року на Хмельниччині. На фронт добровольцем пішов ще в 2015 році. Він є автором понад п’ятнадцяти книжок, серед яких «Мисливці за щастям», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», а також співавтором книжки «Наші котики».
На виставці представлені ілюстрації до двох книжок — «Ким ми були» Валерія Пузіка та ще невиданої «Книги небажаних наслідків» поета Сергія Рубніковича. Усі роботи художник створив, коли перебував у вентиляційній шахті в Запоріжжі.
«Під час тривог нас зганяли в таке укриття, і треба було там сидіти певний час. Малювати фарбами було неможливо, зате зі мною був планшет, яки мені подарував двоюрідний брат. Так, я почав працювати з цифровою графікою», — розповідає Пузік.
За його словами, ілюструючи поезію, він переосмислював відомі твори світового мистецтва через контекст російсько-української війни.
Інша частина експозиції пов’язана з його власною книжкою «Ким ми були». Серед робіт — зображення автомобіля, який став для автора майже окремим персонажем. Пузік пригадує, що саме в цій машині писав роман «Мисливці за щастям», а згодом виніс її образ на обкладинку іншої книжки.
«Вона (автомобіль — приміт. Ред.) бачила і сльози, і втому, і чекала мене після нарядів. Я переживав, що її можуть обстріляти, колеса повибивати, але вона дочекалася, і я повертався нею до Одеси у відпустку», — ділиться письменник.
Окрім виставки, відвідувачі можуть отримати ще один досвід взаємодії з темою війни — через віртуальну реальність.
У просторі INDEX представили VR-проєкт «Занурення в полон», яку створила Медійна ініціатива за права людини. Це інтерактивна візуалізація камер, у яких Росія утримує українських цивільних полонених.
Основою для відтворення простору стали малюнки цивільного мешканця Херсона Сергія Офіцерова, якого росіяни викрали понад два з половиною роки тому. Автори також використали свідчення сотень інших українців, які пройшли через ув'язнення.
Вхід — вільний.
Раніше ми розповідали, що у Львові показали роботи української мисткині-дисидентки
