Від Колумбії до Індії: які мігранти працюють на Львівщині та чи закривають вони кадрову потребу

Детальніше про іноземних працівників на Львівщині та дискусію про працевлаштування їх в Україні — у матеріалі журналістки ІА Дивись.info. Зокрема, про основні аспекти роботи мігрантів розповіла Зоряна Хромчак — начальниця відділу з питань застосування праці іноземців та людей без громадянства Львівського обласного центру зайнятості.

Скільки іноземців працює на Львівщині та які професії вони обирають

Упродовж січня – травня 2026 року Львівський обласний центр зайнятості видав 703 дозволи на застосування праці іноземців та людей без громадянства. Станом на 1 червня іноземних працівників залучали 180 підприємств і компаній області.

Зі слів Зоряни Хромчак, кількість виданих дозволів протягом останніх років зростала. У 2023 році центр зайнятості видав 241 дозвіл, у 2024 році — 325, а у 2025 році — 932 дозволи.

«Упродовж п’яти місяців поточного року найбільше видано дозволів на працевлаштування громадян Колумбії, Індії та Турецької Республіки. Для порівняння, у 2024 році — найбільше дозволів отримали працедавці на застосування праці громадян Колумбії та Туреччини, у 2025 — Бангладеш, Індії, Колумбії, Туреччини, Азербайджану», — зазначає фахівчиня.

Іноземці на Львівщині переважно працюють у промисловості, будівництві, торгівлі, сфері послуг та інформаційних технологій. Серед поширених професій — бетонярі, монтажники, арматурники, плиточники-лицювальники, швачки, підсобні робітники та оператори верстатів. Також дозволи видавали для роботи менеджерами, дизайнерами графічних робіт та операторами комп’ютерного набору.

Чи закривають іноземці дефіцит кадрів на Львівщині

«Іноземці частково закривають кадрову потребу, зокрема, коли йдеться про будівельну сферу. Однак ця частка є мізерною і не впливає на розвиток локального ринку праці», — каже Зоряна Хромчак.

За даними Львівського обласного центру зайнятості, на початку червня найбільше бракувало швачок, водіїв, продавців, підсобних робітників, кухарів, вантажників, укладальників-пакувальників, касирів, слюсарів та електромонтерів.

Найбільше зареєстрованих вакансій було для продавців — 596. Також роботодавці шукали 412 водіїв автотранспортних засобів, 393 швачок, 274 підсобних робітників, 247 кухарів і 233 укладальників-пакувальників. Крім того, були потрібні 175 прибиральників територій, 166 вантажників і 133 касири торговельного залу. Частково іноземці закривають кадрову потребу місцевих працедавців, зокрема за такими професіями як: швачка, підсобний робітник, бетоняр, монтажник, арматурник.

«У більшості випадків іноземним працівникам на Львівщині не платять більше через їхнє громадянство. Зазвичай зарплата іноземних працівників, які працюють за робітничими професіями, стартує від 15 тисяч гривень. Вона залежить від кваліфікації, графіка роботи, надурочних годин, економічної спроможності роботодавця та ринкових тенденцій», — пояснює фахівчиня.

За останніми даними Держстату, середня заробітна плата у Львівській області становила 26,2 тисячі гривень. Водночас у деяких вакансіях роботодавці пропонували від 50 до 60 тисяч гривень. До прикладу, водіям вантажних автомобілів, завідувачу лабораторії на сільськогосподарському підприємстві, менеджерам (управителям) у сфері торгівлі, бухгалтеру в сфері логістики, майстрам з діагностики та налагодження електронного устаткування автомобільних засобів, кур’єрам, бруківникам, монтажникам технологічного устаткування та пов'язаних з ним конструкцій, обвалювальнику тушок птиці, оброблювачам птиці, техніку-технологу з виробництва жирів і жирозамінників.

За інформацією Головного управління статистики у Львівській області, середня номінальна зарплата від початку року на Львівщині змінювалася так:

• січень 2026 року — 26 243 грн;
• лютий 2026 року — 25 961 грн;
• березень 2026 року — 27 775 грн;
• квітень 2026 року — 28 027 грн.

Читайте також: Яка середня зарплата на Львівщині та хто отримує найбільше

Зокрема, у січні середня зарплата була на 24,1% вищою, ніж у січні 2025 року. Від січня до квітня середня зарплата зросла на 1 784 грн, або приблизно на 6,8%. Найнижчою вона була у лютому — 25 961 грн, після чого зросла в березні та квітні.

Для подолання нестачі працівників служба зайнятості також пропонує професійне навчання та перекваліфікацію. Після такого навчання роботу знаходять понад 80% учасників. Серед напрямів підготовки є професії, на які роботодавцям бракує кандидатів, зокрема водії, бетонярі, зварники, слюсарі, оператори обладнання та комплектувальники.

Чи конкурують іноземні працівники з українцями

«Наразі іноземці не створюють конкуренцію для українців на ринку праці. Про це свідчать цифри: за п’ять місяців цього року видано 703 дозволи на застосування праці іноземців, а в службі зайнятості за цей період зареєстровано 25,2 тис. вакансій, у тому числі 18,4 тисячі за формою 3-ПН», — зазначає Зоряна Хромчак.

Нагадуємо, що форма №3-ПН — це інформація роботодавця про попит на робочу силу, тобто про відкриті вакансії. У ній зазначають посаду, кількість вільних місць, зарплату, місце та умови роботи, а також вимоги до кандидатів. Роботодавець подає таку інформацію до служби зайнятості після відкриття вакансії.

Іноземних працівників найчастіше залучають підприємства промисловості та будівельної сфери. Також вони працюють у торгівлі, інформаційних технологіях і сфері послуг.

Офіційне працевлаштування іноземця є складнішим, ніж оформлення на роботу громадянина України. Водночас порядок найму таких працівників визначений законодавством і передбачає стандартну послідовність дій.

До слова, раніше ми розповідали, скільки працевлаштували людей на Львівщині від початку року.

Головним етапом для роботодавця є отримання дозволу на застосування праці іноземця або людини без громадянства. Дозвіл отримує саме роботодавець, а не іноземний працівник. Видача дозволу є платною. Сума залежить від строку, на який роботодавець його оформлює. У 2026 році розрахунок здійснюють на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб — 3 328 гривень. Наприклад, за дозвіл строком від одного до двох років потрібно сплатити вісім прожиткових мінімумів, а від двох до трьох років — десять.

Закон також передбачає категорії іноземців, які можуть працювати в Україні без такого дозволу. Серед них, зокрема, іноземці, які постійно проживають в Україні, люди зі статусом біженця або ті, кому надано притулок чи тимчасовий захист.

Як іноземці шукають роботу та чи зростатиме їхня кількість

«До служби зайнятості з питань пошуку роботи можуть звертатися лише іноземні громадяни, які мають посвідку на постійне місце проживання, електронну посвідку на постійне проживання, посвідчення біженця або людини, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист. За дозволами на застосування праці іноземців повинні звертатися тільки працедавці, тобто юридичні особи або фізичні особи-підприємці», — пояснює Зоряна Хромчак.

Мета приїзду іноземних працівників залежить від сфери, у якій вони працюють. Працівники будівництва, виробництва та сфери послуг найчастіше приїжджають на тимчасові заробітки.

«Тимчасово заробити — це типова причина для іноземних працівників, які виконують роботи на будівництві, у виробничій сфері чи сфері послуг. Отримати професійний досвід роботи в Україні характерно передусім для ІТ-фахівців і менеджерів міжнародних компаній. Залишитися на довший час планують ті іноземці, які ведуть в Україні бізнес, зокрема засновники або бенефіціари фірм і компаній», — зазначає фахівчиня.

Війна, мобілізація та виїзд людей за кордон суттєво вплинули на ринок праці Львівщини. За даними обласної служби зайнятості, кількість офіційно зареєстрованих безробітних становить 3,9 тисячі людей. Це в 3,3 раза менше, ніж було до початку повномасштабного вторгнення Росії до України.

Водночас потреба роботодавців у працівниках зросла в 2,1 раза. Зараз у середньому на одного зареєстрованого безробітного припадають дві вакансії. До повномасштабної війни на одне вільне робоче місце претендували в середньому троє безробітних.

«Іноземна робоча сила наразі не вирішує кадрової проблеми, навпаки спонукає працедавців змінити ставлення до найманих працівників, мотивує збільшувати зарплату, створювати комфортні умови праці, приймати на роботу людей пенсійного віку, запроваджувати різні пільги та доповнювати соціальний пакет», — додає Зоряна Хромчак.

У найближчі роки Львівщина може поступово залучати більше іноземних працівників. На це впливають демографічна ситуація, міграція, війна, релокація підприємств із регіонів, де тривають активні бойові дії, а також дефіцит кадрів. Однак іноземці, ймовірно, не стануть основною частиною робочої сили області.

«Не виключено, що в майбутньому іноземці можуть стати одним із важливих інструментів укомплектування вакансій, так як це спостерігається у Польщі, Чехії, Італії та інших державах світу, де місцеве населення залишається основою ринку праці, але на будівництві, у логістиці, на виробництві, сільському господарстві та в окремих сервісних галузях залучають до роботи працівників з інших країн. Однак це залежить від багатьох факторів, зокрема від демографічної ситуації, темпів економічного розвитку, рівня заробітної плати, державної міграційної політики, умов праці та інших факторів», — зазначає фахівчиня.

Як у Львові реагують на іноземних працівників

У травні 2026 року у Львові протягом двох днів відбулися дві окремі акції проти залучення трудових мігрантів. Обидві пройшли у центрі міста біля пам’ятника Тарасові Шевченку, проте мали різних організаторів і дещо відмінну риторику.

Перша акція відбулася 23 травня. До протесту долучилися декілька десятків людей. Вони тримали плакати з написами «Україна для українців», «Ні міграції — збережи націю», «Поки українці воюють, робочі місця віддають іноземцям» та іншими гаслами.

Організатори заявляли, що виступають проти державної політики залучення іноземних працівників. Натомість вони пропонували спрямовувати ресурси на створення кращих умов праці для українців, підтримку молоді та повернення громадян, які виїхали за кордон після початку повномасштабної війни. Під час акції лунала ще й етнічна риторика. Один з учасників говорив про нібито плани «етнічного змішання української нації».

Подібні акції на 23 травня анонсували не лише у Львові, а й у Києві, Харкові, Житомирі, Вінниці, Тернополі та Кропивницькому.

Наступного дня, 24 травня, у Львові відбулася ще одна акція проти масового залучення іноземних працівників. Учасники тримали плакати з такими написами: «Українці мають бути пріоритетними», «Наші рідні воюють не за таку країну», «Українці для України», «Захист свого — це не расизм». Вони також скандували: «Міграції — ні, українцям — так» і «Наша земля — наші правила».

Учасники цієї акції наголошували, що виступають не проти окремих людей за їхнім походженням, а проти можливої політики масового залучення іноземної робочої сили. Вони вимагали, щоб держава насамперед допомагала з працевлаштуванням ветеранам, внутрішньо переміщеним людям та українцям, які готові повернутися з-за кордону.

Організатори також посилалися на електронну петицію до Кабінету Міністрів «Захист національного ринку праці: пріоритетне бронювання українців замість міграції». Її зареєстрували 11 травня 2026 року. Упродовж десяти днів петиція набрала понад 25 тисяч голосів, необхідних для розгляду урядом.

Авторка петиції Чубарєва Юлія пропонувала створити державну стратегію захисту ринку праці, запровадити програму повернення українців з-за кордону та надавати їм гарантоване бронювання від мобілізації у разі працевлаштування у критично важливих галузях. Також у документі пропонували обмежити видавання дозволів іноземцям у тих сферах, де дефіцит працівників можна було б перекрити завдяки бронюванню українських працівників або поверненню громадян з-за кордону.

Серед інших пропозицій були підвищення зборів для роботодавців, які наймають іноземців, іспити з української мови та історії, а також додаткові умови для перебування іноземних працівників у країні.

Чому дискусія загострилася саме у 2026 році

Тема трудової міграції на Львівщині стала помітнішою ще на початку 2026 року, коли медіа почали повідомляти про залучення працівників з Індії, Бангладешу та інших країн до будівництва, виробництва, роботи на складах і реалізації інфраструктурних проєктів.

У січні зʼявилася інформація про львівського забудовника, який залучав працівників з Індії. Представник компанії пояснював це нестачею робочої сили та мобілізацією українських чоловіків.

У компанії зазначали, що іноземці становили лише 2–3% працівників на її об’єктах. Там також повідомляли про мовний бар’єр, потребу в адаптації працівників та наголошували, що залучення мігрантів поки не було системним рішенням.

Обговорення трудової міграції також супроводжувалося поширенням у соціальних мережах неперевірених повідомлень про нібито масове завезення іноземців в Україну. Частина таких повідомлень пов’язувала залучення працівників із мобілізацією українців або стверджувала, що роботодавці нібито навмисно замінюють громадян України дешевшою робочою силою.

Скільки мігрантів проживає в Україні

За даними Державної міграційної служби за 2025 рік, в Україні постійно проживають 305 982 іноземці, а тимчасово — ще 47 684. Загалом це 353 666 іноземних громадян, які мають право на постійне або тимчасове проживання в Україні. Вони представляють 174 країни світу.

Статистика охоплює всіх іноземців, які мають право на постійне або тимчасове проживання, незалежно від причини перебування в Україні. Серед них можуть бути працівники, студенти, підприємці та члени родин громадян України.

Окремо Державна міграційна служба веде облік порушень міграційного законодавства. Протягом 2025 року в Україні виявили 3 207 нелегальних мігрантів. Також ухвалили 3 220 рішень про примусове повернення або видворення та зафіксували 9 978 порушень міграційного законодавства.

Чи багато трудових мігрантів в Європі

За даними Центру досліджень та аналізу міграції RFBerlin, у 2025 році кількість мігрантів, які проживали у країнах Європейського Союзу, досягла рекордних 64,2 мільйона людей. За рік їх стало приблизно на 2,1 мільйона більше. Для порівняння, у 2010 році в Євросоюзі проживали близько 40 мільйонів мігрантів.

Найбільше людей, народжених за кордоном, проживало у Німеччині — майже 18 мільйонів. Близько 72% із них були працездатного віку. У дослідженні Німеччину назвали головним напрямком для мігрантів у Європі — як за загальною кількістю людей, так і значною мірою за їхньою часткою серед населення країни.

Останнім часом найшвидше кількість мігрантів зростала в Іспанії. За рік чисельність людей, народжених за кордоном, там збільшилася приблизно на 700 тисяч і досягла 9,5 мільйона.

Розподіл мігрантів між країнами Євросоюзу залишається нерівномірним. У Люксембурзі, на Мальті та Кіпрі їхня частка відносно загальної кількості населення була вищою, ніж у багатьох інших державах об’єднання.

Нерівномірно розподілялися і заяви про надання притулку. Майже три чверті всіх таких заяв у ЄС припадали на Іспанію, Італію, Францію та Німеччину. Водночас саме Німеччина прийняла найбільшу загальну кількість біженців — 2,7 мільйона людей.

Чому європейські роботодавці залучають іноземців

Однією з головних причин є дефіцит працівників. Населення Європи старіє, а кількість людей працездатного віку у багатьох країнах скорочується. Частина місцевого населення також не погоджується працювати на посадах із важкими умовами, сезонним графіком або порівняно низькою оплатою.

Нестача працівників особливо відчутна у медицині, догляді за літніми людьми, будівництві, транспорті, промисловості, готельно-ресторанній сфері та сільському господарстві. В окремих країнах роботодавцям бракує також висококваліфікованих спеціалістів — лікарів, інженерів, програмістів і технічних працівників.

Європейська комісія вказує, що мобільність усередині ЄС і міграція з країн поза об’єднанням стали важливою частиною європейського ринку праці. Водночас рівень зайнятості людей, які народилися за межами ЄС, залишається нижчим, ніж серед місцевого населення.

Попри значну роль мігрантів у європейській економіці, їхнє становище на ринку праці часто залишається менш стабільним. За даними Євростату, у 2024 році рівень безробіття серед громадян країн поза ЄС становив 12,3%. Серед громадян, які жили у власній країні Євросоюзу, він становив 5,1%.

Упродовж десяти років безробіття серед громадян країн поза ЄС помітно скоротилося. У 2014 році воно становило 21,4%, однак і у 2024 році залишалося майже у два з половиною раза вищим, ніж серед громадян країни проживання.

На працевлаштування впливають знання мови, визнання дипломів, правовий статус, наявність професійного досвіду, доступ до житла та ставлення роботодавців.

Раніше ми розповідали, що в Україні запрацює програма дорослого стажування.