«Сьогодні відбувається боротьба за людську гідність, дану Богом», — цитати з лекції митрополита Бориса Ґудзяка

Журналістка занотувала ІА Дивись.info основне з лекції архиєпископа Філадельфійської архиєпархії УГКЦ й президента УКУ владики Бориса Ґудзяка.

Нижче — подаємо цитати.

Читайте також: Злива та болото: спогади про візит святого Папи Римського Івана Павла ІІ до Львова.

Борис Ґудзяк про Папу Івана Павла ІІ, гідність і любов

«Я хочу подякувати нашим захисникам, всім, хто тримає фронт, всім, хто в Україні має свій блокпост, бо зараз Україна є епіцентром глобальних змін, і вони відбуваються дуже дорогою ціною».

«Ми мужніємо, ми стаємо свобіднішими, і наша спина випрямлюється, і наш погляд піднімається. Такі забіги, такі зібрання є нагодою нам це зрозуміти і побачити. Побачити, що Боже благословення є з нами».

«Тут (на місці Українського Католицького Університету — приміт. Ред.) мав бути культурний центр компартії України. І звідси мала "променювати" радянська, комуністична, атеїстична ідеологія. З того боку мав бути новий центр Львова, обласна рада... Номенклатура мала мати свої вілли навколо Стрийського парку. Однак саме на місці, де це мало бути, стоїть храм Божої Премудрості. Саме це місце благословив Іван Павло ІІ».

«Карл Войтила (мирське ім'я Папи Івана Павла ІІ — приміт. Ред.) вірив і любив. Він любив Бога, і він любив ближніх».

«У 58 років кардинал Войтила був вибраний на Папу. Мені тоді було 18. Я хочу трошки поділитися з вами, наскільки я чув і чую супровід у своєму житті Папи Івана Павла ІІ. Я хотів би, щоб ви відчули, що він сьогодні супроводжає вас. Він — живий. Він — в царстві. Він — святий. Він в цю хвилю усміхається тобі. Благословить нас».

«Його (Папи Івана Павла ІІ — приміт. Ред.) перші слова на балконі після свого вибору були: "Не бійтеся"».

«Іван Павло ІІ був дуже дисциплінований. Він вставав зранку. Пару годин молився. Мав службу Божу. Потім сідав і писав. Він мав робочий столик у своїй каплиці. Я не знаю, у скільки томів зібрано його твори. Десь пару сотень».

«Він (Папа Іван Павло ІІ — приміт. Ред.) від самого початку свого понтифікату як звертався до українців робив це українською мовою. Він не знав української активно. Він мав виписані тексти латинкою. Він брав собі коуча, який його підготував до кожного цього виступу, щоб він міг це правильно українською мовою вибудовувати».

«Це була любов до нас. До нашої землі, до нашої культури. І Папа хотів підняти українців. Він розумів це упослідження. Він мав велику пошану до нашої церкви-стратниці».

«Його вибрали Папою в 1978-му році. У 1879-му він відразу написав листа Йосифу Сліпому, нашому патріарху і каже: "Готуйтеся, за дев'ять років буде ваше тисячоліття"».

«Він знав, що Божа правда переможе. Так як Йосиф Сліпий, який говорив нам студентам: "Зло не триватиме вічно. Готуйтеся". І наша ціла діаспора готувалася до цього тисячоліття».

«Він працював над тим, щоб комунізм розлетівся. Чи він знав, що тут будували в той час планували цілий комуністичний центр західної України? Можливо, ні. Однак, коли він приїхав сюди, зусиллями своїми хотів бути близько, і благословив цю землю, благословив нас з вами, живих і ще не народжених. Він знав, що відбувається трансформація. І ця трансформація триває. Вона триває до сьогоднішніх днів. Вона відбувається, як ми вже казали, дуже дорогою ціною».

«25 років тому зібралося найбільша кількість українців. Ще ніколи стільки українців не збиралося в історії. Мільйон. Це було щось неймовірне бачити. Тут всі вулиці були закриті... Люди збиралися цілу ніч. А вночі, хто був, то пам'ятає, падав сильний дощ».

«Одний з найбільших тягарів, які ми носимо часто, це є наш брак довіри до Бога. Наш сумнів: "Чи Бог мене любить? Чи я в Божих очах маю значення? Яка моя гідність?". Сьогодні відбувається боротьба за людську гідність, Богом дану. Бог її дає. Хтось її хоче перекрасити, а ми не дамося. Не дочекаємося».

«Ціле життя Івана Павла ІІ було свідченням про Божу любов. Це перший Папа, який об'їжджав весь світ. Це перший Папа, який увійшов до синагоги... Це перший Папа, який приїхав в Україну і з України виїхав».

«Нікого в історії людства наживо не бачили стільки осіб як Івана Павла ІІ. У нас був мільйон. У Філіппінах на зустрічі з молоддю було чотири мільйони осіб. Всюди, де він їздив, мільйони людей хотіли бути там. Чому? Бо вони відчували, що в той момент їм роз'яснюється власна тотожність. Вони починають розуміти глибше, міцніше, стабільніше, що їх любить Господь, що вони мають гідність».

«Папа дуже-дуже був зосереджений на важливості інтелектуального життя. Він щодня писав. Майже щодня професори були в нього на сніданку, на обіді та на вечері. І кажуть, він слухав, як на семінарі».

«Він (Папа Іван Павло ІІ — приміт. Ред.) знав, що його Бог любив. Він знав, що найважливіше для вас знати, що ви є возлюбленими Господом. Кожен волосок на вашій головці порахований. І Папа хотів, щоб ти то відчував і знав. І щоб з цієї свідомості, з цієї гідності ти йшов вперед, щоб не сталося».

«У час Другої світової війни він йшов вперед. Він не міг знати, куди Господнє провідіння його заведе. Господнє провідіння завело його на Стрийську вулицю у Львові. Щоб поблагословити наш народ, щоб визнати святих нашої церкви, щоб ти і я, щоб ми знали свою Богом дану гідність. І щоб ми в свободі, без страху, без сумнів, без комплексів йшли за Божим покликанням».

«Біжіть і далі. Не бійтеся. Ідіть вперед. Поступайте в Царство Боже. Любіть людей, служіть. Віддавайте. Не бійтеся щось втратити. Господь це все помножить. Кожну жертву, кожну віддачу. Ми з вами бачили забагато, щоб не вірити. Ви сидите на землі, яка мала бути комуністичною, совєтською, антиукраїнською, атеїстичною, а тепер ця земля кишить, променює любов'ю —Божою любов'ю до нас, нашою любов'ю до Бога, і нашою взаємною любов'ю».

«Нехай наші серця відкриваються на дар Божої любові. Любімо одне одного і жиймо у цій любові».

---

Детальніше про те, як у Львові провели благодійний забіг УКУ та запросили Папу Римського до України — дивись тут.