Чому Львів перегрівається, або Що таке тепловий острів та як його зменшити

Чому Львів перегрівається, де у місті найспекотніше, як на це впливають рельєф, забудова, матеріали й нестача зелені та що з цим можна робити, розповів Іван Кухар — географ, дослідник міського клімату, аналітик комунальної установи «Інститут міста».

Що таке хвилі тепла та теплові острови

Те, що спека тримається тиждень і більше — називають хвилею тепла. Це зовнішній процес, який існує поза міським тепловим островом, але водночас впливає на нього.

В Україні хвилею тепла приблизно вважають період, коли температура понад 30 градусів тримається кілька днів поспіль. Власне, така ситуація і була нещодавно. А ефект острова тепла, або міський тепловий острів, — це явище, коли температура повітря, і не тільки вона, у місті є вищою, ніж поза ним.

Оскільки це неможливо, дослідники використовують інший підхід: порівнюють температуру в міста та за його межами і саме ця різниця вважається впливом наявності міста. Попри те, що цей ефект не є результатом глобальних кліматичних змін. Вони є одним з факторів підвищення його інтенсивності та зростання теплового стресу.

Цей ефект визначили ще на початку XIX століття в Лондоні, тобто тоді, коли мегаполісів ще не існувало. Тому насправді йдеться не так про розміри, як про матеріали, які використовували. У сучасному місті значно більше асфальту, бетону і подібних поверхонь, які краще акумулюють тепло. Уже тоді цей ефект виміряли й зафіксували, що температура повітря не є однаковою всюди.

Як острів тепла проявляється у Львові

У Львові цей ефект проявляється досить сильно. І кожен з нас може відчути його на собі, особливо люди, які проживають десь за містом: умовно, в Сокільниках, Брюховичах, Солонці, коли повертаються з роботи у центрі Львова додому.

Якщо ввечері після роботи вийти на вулицю погуляти, можна відчути, ніби все навколо тебе гріє. Ти відчуваєш тепло від стін, поверхонь, і виникає відчуття, ніби стоїш на розпеченій сковорідці. Хоча сонця вже немає, воно зайшло, або навіть ще вечір, коли сонце світить не так активно.

Основним фактором є антропогенні (штучні) поверхні: асфальт, бетон, бруківка. Хоча частина з них може бути з природних матеріалів, вони все одно акумулюють більше тепла, ніж відкритий ґрунт із рослинністю.

Упродовж дня ці матеріали назбирають у собі тепло. Через більшу теплоємність після заходу сонця вони починають це тепло віддавати. І тоді, якщо порівняти місто, яке значною мірою покрите такими штучними поверхнями, із сільською місцевістю або відкритим природним полем за межами міста, то там повітря охолоджується набагато швидше.

У дослідженні, яке провели фахівці в Інституті міста у 2024 році з польовими вимірюваннями температури повітря, підтвердилося, що після заходу сонця різниця є найбільшою — 5,5°C. Тоді порівнювали температуру в центральній частині Львова, зокрема біля пам’ятника Шевченку, біля Оперного театру, на площі Ринок, у парку на Валах, а також на метеостанції в Брюховичах.

Перша передумова — це штучні та непрокикні поверхні. Друга — конфігурація і морфологія вулиць та забудови. Тобто важливо, наскільки високі будівлі, з якого вони матеріалу і наскільки широкі вулиці.

Тут є два боки. У центральній частині Львова, наприклад, забудова досить низька, переважно чотириповерхова. І те, що вона низькоповерхова, — це плюс з урбаністичного погляду. Але водночас вузькі вулиці створюють проблему, бо блокують природну вентиляцію повітря. Відповідно, нагріте повітря просто застоюється між цими вулицями.

До вузькості вулиць додається ще один фактор — рельєф Львова. Центральна частина міста лежить в улоговині, у долині Полтви. Це майже найнижча точка, яка далі прямує на північ міста. Навколо цієї центральної частини є природні бар’єри, зокрема пагорби Знесіння.

Так само впливає південна частина, зокрема Львівське плато, на якому стоїть Сихів, і західна частина, куди тягнеться Розточчя. Усе це створює ситуацію, коли центральна частина міста нагадує ніби озеро або казан. Повітря там накопичується і довго не може вийти, тому що природну вентиляцію блокує рельєф і забудова.

Але водночас ввечері, вночі і навіть взимку теж є цікавий момент: у найнижчу точку спускається найхолодніше повітря. Тому виходить цікава ситуація, що спочатку, ввечері, такий фактор сприяє блокуванню природної вентиляції повітря у центрі міста. Проте, вночі, коли все ж повітря охолодилося, то сюди стікає холодне повітря як у найнижчу точку, тому скоріш за все, тут може бути холодніше, ніж в інших районах.

Ще один фактор — це матеріали. Природні матеріали — це дуже добре з погляду стійкості, сталості, довкілля. Те, що у Львові є бруківка, — це однозначно плюс, адже з натурального матеріалу.

Ще один фактор — антропогенне тепло, яке виділяється внаслідок людської діяльності. Наприклад, працює фабрика чи підприємство, яке випускає надлишкове тепло внаслідок виробничого процесу. Якщо щось горить, це тепло потрапляє на вулицю — а там тепло не зникає. Це простір, де воно накопичується, а людина йде поруч, вдихає це повітря і відчуває його на собі. Сюди ж належать автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння. Це не визначальний вплив на тепло в місті, але один із факторів.

Також важливі кондиціонери. Вони охолоджують повітря всередині приміщення, але, як і холодильник, відводять тепле повітря назовні. Є й інші речі: якщо людина не має достатньо фінансів, вона не матиме кондиціонера, а отже, для неї більший ризик для здоров’я тощо.

Цікаво, що у людини, яка живе на найвищому поверсі, кондиціонер буде працювати значно інтенсивніше, ніж у людини, яка живе нижче. Тому що тепле повітря від кондиціонера прямує вгору, і відповідно сусіду зверху стає ще тепліше, ніж іншим.

Узимку також відбувається цікавий процес. Тепловий острів існує, але там уже визначальну роль мають не так поверхні, як саме саме антропогенне тепло. Воно виходить через нещільні стіни, вікна і дахи, нагріває місто. Але взимку це може мати і позитивний ефект, бо назовні стає тепліше. Відповідно, сніг швидше тане, міські служби мають менше роботи.

Де у Львові найтепліше

Загалом ідеться про дев’ять вогнищ спеки, де дослідники фіксували найвищі температури в місті. Найбільш проблемною територією є центральна частина Львова: площа Ринок, територія вздовж проспекту Свободи і до вулиці Підвальної.

Другою такою територією є район Клепарова, де розташовані Львівська пивоварня (зокрема, через дах чорного кольору), Краківський ринок, перехрестя вулиць Базарної та Джерельної. Якщо пройтися цим районом, видно, що там майже немає озеленення і водночас є досить вузькі вулиці.

Насправді це одна з територій, які найбільше піддаються тепловому стресу і де інтенсивність міського острова тепла є дуже відчутною. Він там найбільш однорідний. І майже все Підзамче теж має подібну ситуацію. Проблема там така сама: подібний тип забудови, зокрема віденська сецесія, і часто або немає простору для озеленення, або простір є, але з якихось причин озеленення там поки немає. Це одна з найбільш вразливих до спеки ділянок.

Ще одна така територія — біля залізничних вокзалів, приміського і головного, а також простір у напрямку до вулиці Героїв УПА.

Натомість на Сихові одна з найкращих ситуацій. Це одна з територій, яка найменше піддається тепловому стресу. Одна з особливостей і водночас одна з небагатьох великих переваг радянської модерністичної забудови в кліматичному сенсі — це великі простори та urban forest (міський ліс) між будинками. Також у таких районах люди часто мають невеликі городи біля будинків на перших поверхах.

Forum Lviv виглядає значно краще, тому що там дах світлішого кольору або є скляні поверхні, які нагріваються менше. Гірша ситуація з ТЦ, які мають величезні забудовані та заасфальтовані парковки. А парковки — це наче розпечені сковорідки: по-перше, через чорний колір, по-друге, через матеріал із високою теплоємністю, і ще через те, що там немає жодної затіненості.

Так само частина, де розташований колишній Львівський автобусний завод, перегрівається з тієї самої причини — через дах. Victoria Gardens також виділяється через велику парковку. Тобто найбільше перегріваються такі території: великі торгові центри, індустріальні зони, завод автонавантажувачів і подібні об’єкти.

Де у Львові ховатися від спеки

Тут фактично чітко виділяються межі майже кожного парку: Високого Замку, Знесіння, парку Франка і багатьох інших. Вони відрізняються саме за температурою. Цікаво, що в центрі Львова сховком під час спеки може бути парк «На валах».

Тож єдине і ключове рішення — це озеленення. Дерево є суперсилою у боротьбі з тепловим стресом. По-перше, воно дає затінення, а це одна з форм боротьби зі спекою. По-друге, дерево охолоджує простір навколо себе через випаровування: воно використовує воду і через листя віддає вологу в повітря.

Як озеленювати щільно забудовані території — це окреме питання. Найкращий спосіб — це озеленення там, де воно можливе. Наприклад, якщо десь можна втиснути невеликий кишеньковий парк, це дуже добре. Другий напрям — інфраструктурні рішення, які можна передбачати ще на етапі будівництва і які не потребують кардинальної зміни проєкту. Йдеться про використання світліших матеріалів, більшої кількості природних матеріалів і створення затіненості.

Водночас не можна повністю перекривати небо деревами: вентиляція має залишатися, але затінення також потрібне. Якщо йдеться про великий інфраструктурний проєкт, мощення вулиці чи подібні роботи, краще використовувати матеріали світлішого кольору.

Чому спека — це не лише про дискомфорт

Через глобальні кліматичні зміни Львів за останні 30 років, тобто за один кліматичний період, став теплішим на 1,1°C в середньому за рік. Літні місяці потеплішали ще більше. І проблема тут не просто в самому ефекті, а в тому, до чого він призводить.

Спека, насправді, становить дуже велику небезпеку. Це не проблема рівня «одягнути футболку або щось легше». Часто здається: ну що це за спека, це ж не великий дощ, який може затопити підвал, наробити біди чи знести дах. Але вона набагато небезпечніша, ніж здається на перший погляд, особливо для вразливих груп населення.

Наприклад, у Європі у 2022 році через проблеми, пов’язані зі спекою, тобто heat-related illness і подібні стани, померло близько 61 тисячі 600 людей. Це надлишкові смерті, тобто яких можна було уникнути і які були спричинені саме спекою.

---

До слова, наприкінці червня Європу накрила хвиля екстремального тепла. За даними BBC, у Франції лише за останній тиждень червня зафіксували 2025 надлишкових смертей. У період з 22 до 28 червня смертність у країні зросла майже на 30% порівняно з попереднім тижнем, а в регіоні Парижа — на 62%.

У Франції 24 червня стало найспекотнішим днем за всю історію спостережень у середньому по країні. У Парижі температура наближалася до +41°C, а майже половину території країни оголосили зоною найвищого рівня погодної небезпеки. Високі температури вплинули й на інші країни Європи: у Бельгії зафіксували 1222 смерті, що на 39% більше за звичайний показник, а в Нідерландах спека, де місцями було до +40°C, призвела приблизно до 480 смертей.

---

Через глобальні кліматичні зміни, як показують проєкції, може бути так, що ми будемо жити приблизно в таких умовах. І Німеччина, де під час нещодавньої спеки було понад +41,°C, тут хороший приклад, бо вона розташована приблизно на тій самій широті, що й ми, і має відносно схожі кліматичні умови.

Спека не вбиває сама по собі. Вона створює умови, які призводять до станів, що можуть вбивати. Саме тому складно дослідити, який конкретно вплив має спека.

Звісно, те, що кожен із нас відчуває, — це дискомфорт і зниження працездатності. У спекотну погоду і в спекотному офісі не хочеться працювати. Коли вдома спекотно, не хочеться спати, і це вже про безсоння. Є дослідження про зв’язок спеки з тропічними ночами. Тропічні ночі — це коли добовий мінімум температури становить понад 20°C. Організм потребує нічного охолодження, а коли його немає — це стрес для нього.

Під час таких тропічних ночей зменшується якість сну, багато людей мають безсоння. І це також має накопичувальний ефект. Наприклад, кожне перевищення нічної температури на 1°C призводить до втрати в середньому 14 хвилин сну за ніч. Глобально це виливається у 44 години втраченого сну щорічно.

Але для вразливих груп населення спека — це ще й збільшення ризику інсультів, інфарктів та інших серцево-судинних захворювань. Більшість із нас мають старших батьків, бабусь чи дідусів, яким лікарі колись точно казали не виходити в обід на вулицю. Це якраз через те, що такі люди більше схильні отримувати тепловий стрес. Наприклад, може підвищуватися артеріальний тиск.

Також спека може впливати на людей з астмою. Вони сильніше відчувають її вплив, і в них можуть траплятися напади.

Ще спекотна погода може гірше впливати на ветеранів і людей, які постраждали від війни саме через ментальне здоров’я. Є дослідження, які показують, що на людей із ПТСР спека впливає значно сильніше, ніж на людей без нього. Це може проявлятися через напади або загострення симптомів ПТСР.

Також є дослідження про те, що спека робить людей агресивнішими. Термальний стрес може підвищувати напругу, і це може проявлятися в тому, що людина більше страждатиме від спеки, а нападів чи загострень може ставати більше.

Є також дослідження про вплив спеки на ментальне здоров’я загалом. Зокрема, під час спеки кількість госпіталізацій через психічні та поведінкові розлади зростає на 7,3%. Тобто високі температури корелюють з агресією, тривожністю, депресивністю та іншими проблемами.

І, окрім гуманітарного аспекту та впливу на здоров’я, спека також збільшує вартість комунальних послуг і платіжок. Для власників бізнесу і для кожного з нас як мешканця вища температура означає, що кондиціонер працює інтенсивніше. Особливо під ризиком є люди, які не мають кондиціонера, бо вони фактично не можуть нічого з цим зробити. Наприклад, на кожен 1°C вище 18 градусів енергоспоживання в місті зростає від 0,5% до 8%. А потреби в кондиціонуванні в місті приблизно на 12% більші, ніж у сільській місцевості.

Це вже економічний ефект. І саме через нього можна заохочувати забудовників, власників бізнесу, підприємств і тому подібне зменшувати температуру навколо. Тому що це вигідно і для них економічно, і вони можуть це порахувати. Наприклад, компанія Ford у США на своєму першому заводі в Детройті, який займає декілька гектарів суцільної забудови, повністю покрила його зеленим дахом. Завдяки цьому компанія значно зменшила витрати на енергоспоживання і на опалення.

Як спека впливає на природу

Острів тепла збільшує вегетаційний період рослин у місті. Тобто рослина, яка росте за межами міста, не обов’язково буде рости в місті. Якщо навіть не брати до уваги ґрунт, якість повітря та інші фактори, а дивитися тільки на температуру і кліматичні значення, то не факт, що така рослина приживеться в місті. І, ймовірно, вона може не прижитися саме через те, що отримуватиме значно більше тепла, ніж отримувала б за межами міста.

До прикладу, сонце заходить, дерево вже хоче охолодитися, бо воно звикло до певного термального режиму. Але це охолодження не настає. Будинки навколо, асфальт знизу, а якщо дерево ще й росте у вузькій лунці, а не у відкритому ґрунті, то йому взагалі складно, бо тепло йде ще й знизу. І тоді є більша ймовірність, що дерево зав’яне.

Це вже проблема міських ґрунтів. Ґрунт — це те, що утримує в собі багато вологи. Якщо він не ущільнений, не забруднений і не засипаний будівельним сміттям, то це дуже добре. Такий ґрунт навіть без дерева може охолоджувати простір. А якщо там ще є дерево — це ще краще.

Як внутрішні двори й вертикальне озеленення можуть зменшувати спеку

В умовах, коли немає вільної площі для озеленення, дуже добре використовувати вертикальне озеленення. Для температурного комфорту і зниження температури це справді ефективне рішення. Його не складно зробити.

Так само важливі кишенькові парки, озеленення на кожному кроці, де тільки можна: всередині кільцевої розв’язки, навколо неї і на інших невеликих ділянках. Різнотрав’я — це особливо добре. Висока трава, очевидно, значно більше зменшує температуру навколо, ніж трава, скошена до нуля і вигоріла.

Також у центрі Львова є така особливість, як внутрішні двори. Ці простори мають дуже великий потенціал стати кишеньковими парками з обмеженою доступністю для зовнішніх людей або, навпаки, з відкритою доступністю. Перетворивши такий простір навіть без величезних інвестицій — посадивши виноград чи іншу витку рослину, поставивши кілька лавок або щось інше, що їм потрібно, — мешканці отримують неймовірний простір поруч зі своїм будинком, фактично всередині нього.

Навіть без додаткового озеленення у внутрішньому дворі може бути комфортніше, ніж на вулиці поруч. Такі двори часто затінені будинками, тому вони менше нагріваються протягом дня. Для мешканців це може бути місце, де можна сховатися від спеки, відпочити або провести час біля дому. Тому міська програма озеленення дворів могла б бути хорошим рішенням: ОСББ отримували б кошти на рослини, лавки чи інші прості елементи благоустрою. Це покращувало б не лише вигляд дворів, а й якість життя мешканців.

Окремо важливе вертикальне озеленення — наприклад, виноград, ліани чи інші виткі рослини на стінах. Вони не потребують багато місця, тому добре підходять для щільно забудованого центру, де складно посадити дерево. Такі рослини створюють тінь, закривають нагріті стіни від прямого сонця і допомагають зменшити відчуття спеки. За мікрокліматичним моделюванням, вертикальне озеленення у внутрішньому дворі може знизити показник теплового комфорту приблизно до двох градусів, а температуру повітря — орієнтовно на пів градуса.

Це працює так: протягом дня сонце нагріває стіну, а потім вона довго віддає тепло у двір. Якщо ж на цій стіні росте виноград або інша витка рослина, вона забирає на себе частину сонячного випромінювання і не дає поверхні так сильно нагріватися. Через це у дворі стає прохолодніше і комфортніше. Навіть невеликі рішення — кілька витких рослин, більше тіні, менше асфальту — можуть змінити відчуття спеки біля будинку.

Чому екопарковки працюють лише за умови догляду

Екопарковки — це краще, ніж повністю закриті поверхні без щілин і проміжків. Але найкращий варіант — коли на цій території взагалі немає парковки. Якщо простір можна залишити без автомобілів, то так і варто робити. Якщо ж парковка все-таки потрібна, тоді краще використовувати екопарковки, газонну сітку, бруківку з проміжками або інші проникні покриття.

Такі рішення працюють тоді, коли їх правильно облаштовують і доглядають за ними. На фотографіях екопарковки часто виглядають дуже добре: трава росте між щілинами, територія здається зеленішою, а не повністю заасфальтованою. Це справді плюс, бо озеленення в місті майже завжди бракує. Але на практиці все складніше.

Перше, що треба враховувати, — стан автомобілів. Із машин не повинні витікати масло, антифриз чи інші речовини, бо вони потрапляють у ґрунт. У типових дворах багатоповерхівок часто є старі авто, з яких щось може підтікати. Це шкодить ґрунту і рослинам, які мали б рости між плиткою чи сіткою.

Друге — вихлопні гази й нагрівання. Якщо машина довго стоїть заведена, а вихлопна труба спрямована на кущі або траву, це також погано впливає на рослинність. Крім того, сама бруківка чи плитка нагрівається і віддає тепло в щілини. Тому для трави або інших рослин це можуть бути досить складні умови.

Тому екопарковка не працює сама по собі. Недостатньо просто покласти газонну сітку чи бруківку з проміжками й чекати, що там усе зазеленіє. Потрібно одразу продумати, які рослини там мають рости, посадити їх, поливати й доглядати за цією територією. Лише тоді така парковка буде справді ефективною.

Що може зробити місто, бізнес і мешканці, щоб зменшити перегрів

По-перше, дуже добре працюють саме міські політики, тобто правила, стандарти, програми, вимоги до забудовників та інші подібні речі. Наприклад, восени минулого року виконком затвердив новий стандарт: якщо власники роблять парковки на своїх територіях, умовно біля торгового центру, тона кожні п’ять паркомісць одне місце має бути виділене під дерево. Це потребує грошей від міста і не зменшує міський бюджет. Мешканці отримають те, що не буде ще одного вогнища спеки, а власник — те, що його бізнес може стати привабливішим для покупців з погляду естетики та сховку автівок від сонця.

Тому міські політики щодо озеленення — це те, що може робити місто. Це те, що може впливати і зараз, і в майбутньому. На рівні районів часто йдеться про нестачу грошей на озеленення і загалом на благоустрій. До того ж навіть якщо район захоче зробити, умовно, парк за гроші міста, це під час війни може викликати занепокоєння у мешканців. Потрібно використовувати зовнішнє фінансування, співпрацювати з бізнесом і шукати інші джерела надходжень, щоб перекривати такі потреби.

На рівні ОСББ і мешканців треба насамперед змінювати своє ставлення до озеленення. Водночас не треба займатися самодіяльністю. Просто посадити дерево біля будинку не можна. Але якщо ви хочете це зробити, можна звернутися в управління екології до фахівців з цим питанням.

Зокрема, детальніше про те, як правильно озеленити своє подвірʼя у Львові, читайте тут.

Наприклад, замість того, щоб просити міську раду перепланувати простір під місця для автомобілів, краще зробити community garden, тобто спільний сад або город. Це фактично як дачні або городні ділянки: мешканці мають свої частини і вирощують там те, що хочуть — хтось квіти, городину тощо.

Щодо нових кварталів, це вже вирішує міська політика. В ідеалі було б добре використовувати decision support system — систему підтримки рішень, яка базується на об’єктивних даних щодо мікроклімату. Умовно, забудовник приносить план будинку, працівник відділу архітектури завантажує його в таку систему і бачить: якщо побудувати цей будинок, тепловий стрес і температура повітря на цій території збільшаться на певний показник.

І тут дуже важливо при плануванні нових районів, будинків і подібних об’єктів враховувати кумулятивний ефект. Тобто сукупний вплив уже наявної забудови, наявних об’єктів на цій території і того, що ми ще додаємо новий будинок. Або можна зайти з іншого боку — збільшити кількість проникних поверхонь на цій території.

Водойма також дуже ефективна для зниження температури і покращення термального комфорту людей навколо. З одного боку, у Львові все ж є водойми, біля яких можна відпочивати. Але, на жаль, з деякими з них є проблеми: частина занедбана, десь вони замулені або в поганому стані.

Про водойми, які можна відновити у Львові, ми детально розповідали тут.

Але водночас є ще одна цікава річ. Наприклад, установки, які розпилюють воду на вулицях, а також фонтани справді можуть зменшувати температуру. Але не завжди вони зменшують відчуття спеки, бо підвищують вологість повітря. Через це може ставати більш парко.

Є такий показник, як фізіологічний еквівалент температури. Він враховує швидкість руху повітря, температуру і вологість. Якщо територія добре продувається, тоді це працює так: людина підходить, відчуває прохолоду й охолоджується. Але якщо це замкнутий простір, то через розпилювач води може стати ще важче.