Чому виник конфлікт через сміттєпереробний завод у Львові та яка ситуація зараз

Конфлікт навколо львівського сміттєпереробного заводу виник між ЛКП «Зелене місто», яке є замовником будівництва, та польською компанією Control Process S.A., яка стала генеральним підрядником. Сторони звинувачують одна одну у порушенні контракту, затримках, невиконанні робіт та фінансових зобов’язань.

Перші серйозні суперечки стали публічними у вересні 2024 року. Проте проблеми з термінами будівництва виникли значно раніше.

Як починалося будівництво

Потреба у сміттєпереробному заводі особливо загострилася після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі. У травні 2016 року там сталася пожежа, а згодом — зсув сміття. Загинули троє рятувальників та працівник комунального підприємства. Після закриття полігону Львів зіткнувся із тривалою кризою у сфері вивезення відходів.

Більше про те, як Львів боровся із сміттєвою кризою та яка ситуаця зараз із Грибовицьким полігоном, ми розповідали тут.

У 2018 році Львів домовився з Європейським банком реконструкції та розвитку про фінансування нового комплексу з переробки відходів. За інформацією ЄБРР, проєкт включав і будівництво механіко-біологічного заводу, а й рекультивацію Грибовицького полігону.

Міжнародний тендер тривав кілька років. Переможцем стала польська компанія Control Process S.A. Контракт між нею та ЛКП «Зелене місто» підписали 18 травня 2021 року.

Будівельні роботи на вулиці Пластовій розпочали у серпні 2021 року. Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року будівництво на кілька місяців призупинили. Польський підрядник надалі неодноразово посилався на війну, складну логістику, зростання цін та затримки фінансування як на причини зміщення графіків.

Спочатку завершити завод планували у 2023 році. Однак у квітні того року його готовність оцінювали лише приблизно у 25%. Проєктування завершили, але значна частина будівельних і монтажних робіт залишалася невиконаною.

Коли конфлікт став публічним

Відкритий конфлікт між містом і польським підрядником почався у вересні 2024 року.

18 вересня 2024 року Львівська міська рада заявила, що може розірвати контракт із Control Process. Головною причиною назвали те, що польська компанія не продовжила безумовну банківську гарантію на 3,6 мільйона євро.

Банківська гарантія мала захищати замовника у випадку, якщо підрядник не виконає своїх зобов’язань. За позицією ЛКП «Зелене місто», наявність такої гарантії була однією з основних умов контракту. Директор ЛКП «Зелене місто» Олександр Єгоров тоді заявив, що відсутність гарантії ставить під загрозу продовження всього договору.

24 вересня стало відомо, що роботи на будівництві фактично зупинили. Представники міста повідомляли про кілька раундів переговорів із польською компанією, але сторони не змогли погодити додаткову угоду. На той час готовність заводу оцінювали приблизно у 70%, однак частка встановленого обладнання була значно меншою.

Чому сторонам вдалося тимчасово домовитися

Наприкінці листопада 2024 року Львів і Control Process повідомили, що досягли компромісу. Сторони підписали додаткову угоду і погодили нову дорожню карту будівництва. Польський підрядник мав надати банківську гарантію, доставити обладнання та дотримуватися оновленого графіка.

За новими домовленостями, обладнання мали доставити до кінця грудня 2024 року. Його вартість зафіксували приблизно на рівні 10 мільйонів євро, а можливу індексацію вартості контракту обмежили. Тоді завод планували ввести в експлуатацію до літа 2025 року, а повністю завершити роботи — до серпня.

У січні 2025 року місто повідомило, що Control Process надала банківську гарантію на 3,6 мільйона євро і будівництво відновилося. Однак це врегулювання виявилося тимчасовим.

Чому конфлікт відновився у 2025 році

Улітку 2025 року сторони знову почали звинувачувати одна одну у зриві робіт.

Позиція Львова полягала у тому, що польський підрядник не дотримується оновленого графіка. Загальні будівельні роботи мали завершити до кінця червня, монтаж основного обладнання — до кінця серпня, а запуск заводу планували на осінь 2025 року.

Станом на серпень місто оцінювало готовність заводу приблизно у 78%, а постачання обладнання — у 90–93%. Водночас частина обладнання залишалася немонтованою.

Представники ЛКП «Зелене місто» висували до Control Process декілька основних претензій:

• затримка коригування проєкту та проходження експертизи;
• непередання повного комплекту проєктної і робочої документації;
• відсутність погоджених характеристик частини обладнання;
• недостатня кількість працівників на будівництві;
• порушення затверджених графіків;
• перешкоджання роботі іншого підрядника, який мав будувати зовнішні електромережі.

За словами Олександра Єгорова, місто на той момент уже заплатило польській компанії приблизно 29 мільйонів євро із близько 40 мільйонів євро, передбачених контрактом.

У серпні 2025 року депутати Львівської міської ради звернулися до прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. Вони просили польську владу відреагувати на дії Control Process.

Якою є позиція польського підрядника

Control Process усі звинувачення міста відкидає. Компанія заявляє, що основну частину робіт виконала, а завершенню заводу заважають дії самого замовника. Польський підрядник називає кілька причин затримок.

• По-перше, компанія стверджує, що після початку повномасштабної війни були періоди, коли вона місяцями не отримувала оплати за вже виконані роботи.
• По-друге, Control Process заявляє, що ЛКП «Зелене місто» не забезпечило будівництво зовнішньої інфраструктури. Йдеться, зокрема, про підключення електроенергії та будівництво зовнішніх мереж. За версією компанії, без них завод неможливо випробувати та запустити, навіть якщо основне обладнання вже встановлене.
• По-третє, підрядник посилається на рішення Комісії з врегулювання спорів — Dispute Adjudication Board, передбаченої умовами контракту FIDIC. Control Process стверджує, що ця комісія ухвалила кілька рішень на користь компанії та поклала частину відповідальності за затримки на ЛКП «Зелене місто».

Польська компанія також заявляла, що виконала понад 90% вартості проєкту і може завершити завод протягом декількох місяців, якщо місто виконає свої зобов’язання та сторони відновлять переговори.

Control Process називає рішення DAB фактично арбітражними та обов’язковими для виконання. Львівська міська рада заперечує таке формулювання. Місто заявляє, що DAB є передбаченим договором органом попереднього розгляду спорів, але не остаточним міжнародним арбітражем. Через це навіть значення одних і тих самих документів сторони пояснюють по-різному.

Розірвання контакту

Останнім погодженим строком завершення робіт називали 4 жовтня 2025 року. Однак завод у цей термін не запрацював.

У лютому 2026 року ЛКП «Зелене місто» заявило, що всі передбачені договором терміни вичерпані, та почало вимагати застосування штрафних санкцій.

5 березня 2026 року польський банк ING Bank Śląski перерахував ЛКП «Зелене місто» 3 мільйони 664 тисячі євро за банківською гарантією. Місто подало цю виплату як підтвердження порушення контракту підрядником. Control Process наголосила, що банк не розглядав сам спір, а лише виконав безумовну вимогу за гарантією. Компанія назвала звернення Львова до банку неправомірним.

23 березня 2026 року місто повідомило Control Process про розірвання контракту. Згідно з умовами договору, воно мало набути чинності через 14 днів — 6 квітня 2026 року. Львівська сторона назвала підставами систематичні затримки, невиконані роботи, непередану документацію, не до кінця встановлене обладнання та невиконання вказівок інженерів-консультантів.

Control Process не погодилася із розірванням і продовжила наполягати, що контракт залишається чинним, а місто порушило процедури FIDIC.

Що відбувалося після розірвання контракту

Після розірвання договору у суперечку відкрито втрутилися представники польської влади. Заступник міністра закордонних справ Польщі Марцін Босацький назвав дії Львова «недружнім кроком», який може негативно позначитися на польсько-українських відносинах. Представники польської дипломатії також заявляли, що ситуація може впливати на довіру іноземних компаній до роботи в Україні.

Посол Польщі в Україні Пйотр Лукасевич закликав сторони знайти компроміс і врегулювати суперечку відповідно до правил міжнародних контрактів.

Львівська міська рада у відповідь наголосила, що це не політичний конфлікт між Україною та Польщею, а господарський спір між замовником і приватною компанією. Після припинення договору місто почало вимагати, щоб Control Process залишила будівельний майданчик, та заявило про підготовку нового тендеру для завершення заводу.

У червні 2026 року Львівська міська рада також повідомила, що польський банк повернув місту ще майже один мільйон євро — частину авансу, який у 2021 році перерахували Control Process за роботи, що, за позицією міста, не були виконані.

Control Process звернулася до міжнародних юридичних механізмів, намагаючись зупинити наслідки розірвання договору. 26 червня місто заявило, що надзвичайний арбітр Міжнародної торгової палати не задовольнив термінові вимоги польського підрядника щодо скасування розірвання контракту.

Що відбувається із заводом зараз

Як повідомили для ІА «Дивись.info» в ЛКП «Зелене місто», після розірвання договору компанія мала передати замовнику всю технічну документацію, звіти про виконані роботи та взяти участь у спільному огляді будівельного майданчика. Однак, за інформацією львівського підприємства, підрядник цього не зробив, попри низку звернень комунального підприємства та Інженера проєкту.

Зараз на об’єкті триває державна експертиза. Вона має встановити фактичний обсяг виконаних робіт, виявити можливі дефекти, а також визначити, які саме роботи ще потрібно провести для завершення будівництва. Відновити будівництво зможуть після завершення експертизи та проведення необхідних закупівель відповідно до українського законодавства.

Саме висновки експертів мають показати, який обсяг робіт залишився, скільки коштів потрібно для добудови та скільки часу вона може зайняти.

До речі, більше про майбутнє сміттєпереробного заводу у Львові ми розповідали нещодавно у нашому подкасті:

Водночас суперечка між ЛКП «Зелене місто» та Control Process S.A. триває у міжнародних арбітражах. «Зелене місто» звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Комунальне підприємство подало позов через імовірне порушення підрядником умов контракту.

У цій справі вже сформували склад арбітражного трибуналу та провели слухання. Водночас Control Process S.A. оскаржує юрисдикцію цього арбітражу. Рішення щодо того, чи має МКАС при ТПП України право розглядати справу, очікують у липні 2026 року.

Окремо Control Process S.A. звернулася до Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати — ICC у Парижі. У межах цієї справи колишній підрядник вимагав застосувати забезпечувальні заходи. Зокрема, компанія хотіла заборонити «Зеленому місту» розривати контракт та проводити добудову заводу.

16 травня 2026 року Надзвичайний арбітр повністю відхилив заяву та вимоги Control Process S.A. На сьогодні жоден міжнародний арбітраж ще не ухвалив остаточного рішення по суті суперечки між сторонами.

Яким мав був сміттєпереробний завод

Завод на вул. Пластовій, 13 мав працювати як механіко-біологічний комплекс із переробки побутових відходів. Тобто сміття там не планували спалювати. Його мали механічно сортувати, відбирати вторинну сировину, обробляти органічну частину та готувати частину залишків для виробництва RDF-палива.

За первинним проєктом підприємство мало переробляти 240 тисяч тонн відходів на рік, працюючи у дві зміни. Це близько 660 тонн щодня. Потім у міськраді називали дещо більшу цифру — 250 тисяч тонн на рік. Фахівці пояснювали, що приблизно стільки відходів Львів збирав протягом року. Завод міг покривати потреби усієї громади.

Комплекс будували на ділянці площею близько 9,7 гектара, а безпосередньо споруди заводу мали займати приблизно п’ять гектарів. Проєкт передбачав великий виробничий корпус, зони приймання сміття, сортувальне обладнання, біологічну частину, внутрішні дороги та допоміжні споруди.

Спочатку проєкт передбачав дві механічні сортувальні лінії, кожна з яких могла б приймати до 120 тисяч тонн відходів на рік. На цих лініях сміття мали розділяти за розміром і матеріалом. Зі змішаних відходів планували відбирати пластик, папір і картон, скло, чорні та кольорові метали та іншу сировину, придатну для повторного використання.

Водночас завод не міг повністю усунути потребу в полігоні. Після всіх процесів залишалася частина відходів, яку все одно потрібно було захоронювати. Завод був частиною ширшого проєкту з упорядкування системи поводження з відходами у Львові.

За оцінкою ЄБРР, реалізація всього проєкту — будівництво заводу, рекультивація полігону та зміна системи поводження з відходами — мала скоротити викиди парникових газів приблизно на 141,5 тисячі тонн в еквіваленті вуглекислого газу на рік.