Маловідомі локації Львова, або Як самоорганізовані простори впливають на культуру міста

Детальніше про проєкт і самоорганізовані культурні простори Львова — розповіла його кураторка та мисткиня Катерина Дрозд.

Від особистого досвіду до ідеї проєкту «Прокладені маршрути»

Катерина Дрозд каже, що ідея «Прокладені маршрути» формувалася близько трьох років і стала результатом власного досвіду знайомства зі Львовом.

Катерина Дрозд — родом із Бахмута, шість років жила у Харкові, а після початку повномасштабного вторгнення Росії до України переїхала до Львова. Тоді нове місто було для неї маловідомим, проте вже в перші дні зустріла знайомих із Харкова, які допомогли їй адаптуватися.

Поступово вона почала відкривати Львів не через популярні туристичні маршрути, а через людей з мистецької сфери і різноманітні культурні середовища. Згодом мистецькі резиденції, у яких Катерина Дрозд брала участь як художниця, відкрили для неї ще більше незалежних просторів, де знайомство з містом відбувалося через живе спілкування та особисті зустрічі з людьми. З часом оточення розширювалося, а Львів поступово перестав бути чужим.

Вона зазначає, що люди, які приїжджають до нового міста, часто помічають те, що залишається поза увагою для його мешканців. Мисткиня зізнається, що своє рідне місто Бахмут майже не досліджувала та лише після вимушеного виїзду усвідомила, скільки можливостей втратила і наскільки важливо уважно придивлятися до міста, у якому живеш.

Першими пробами дослідження міського простору для неї став Харків: в університеті вона навчилася дивитися на міський простір як на живу систему та почала звертати увагу на деталі.

«Відтоді коли я прогулююся містом, то постійно шукаю дрібниці, які більшість людей просто не помічає: старі постери, маленькі скульптури, цікаві текстури чи випадкові знахідки. Сам процес дослідження приносить мені величезне задоволення», — розповідає кураторка.

За її словами, коли до неї приїжджати друзі, колеги та іноземні знайомі, то усі ставили однакове запитання: «що подивитися в місті, окрім найвідоміших туристичних місць?».Тоді вона зрозуміла, що цікаві локації Львова часто приховані від широкої аудиторії. Тому під час одноденних прогулянок вона намагалася показувала гостям й незалежні культурні простори. Адже навіть люди, які працювали у сфері культури, нерідко дивувалися, що ніколи не чули про більшість із таких місць.

Так, виникла думка створити альтернативний путівник містом, щоб кожен охочий зміг самостійно відвідати ту чи іншу локацію. До того ж, Катерина Дрозд працює дизайнеркою поліграфії, тому формат друкованого путівника їй одразу сподобався.

Вона ділиться, що свою ідею подала на відкритий конкурс від артклубу «Пролог»: «Спочатку це було радше спробою перевірити власний задум, однак у моїй ідеї побачили потенціал. Згодом до реалізації долучилася фундація ЗMIN, після чого почалося формування команди та підготовка проєкту».

У чому особливість самоорганізованих просторів

На думку Катерини Дрозд, саме в самоорганізованих просторах народжуються нові культурні явища. Вона вважає, що такі місця залишаються максимально автентичними, адже мають мінімальний зовнішній вплив і самостійно визначають напрям свого розвитку.

«Самоорганізовані простори — це екосистеми, які працюють всередині себе за власними правилами. Цікаво спостерігати, як відбувається їхній розвиток. Тут часто народжуються нові ідеї та тренди, які згодом можуть підхоплювати великі інституції», — каже кураторка.

Також важливими рисами таких просторів є спільні цінності та свобода. Вони існують без жорстких адміністративних рамок, хоча їхнім командам доводиться самостійно знаходити ресурси для роботи. Тому самоорганізація, за словами Катерини Дрозд, — це певний баланс між свободою та відповідальністю.

Маршрути маловідомими просторами як дослідження міста

Під час проєкту «Прокладені маршрути» мають створити альтернативний путівник містом. Однак команда не ставила за мету зробити просто ще одну туристичну мапу Львова. За словами Катерини Дрозд, головним завданням є зміцнення зв'язків та розширення культурної спільноти.

Проєкт побудований не за принципом класичних екскурсій. Кожен маршрут команда називає експедицією, адже він має дослідницьку складову. Як зазначає кураторка, під час відвідин просторів, вони не тільки розповідають відвідувачам і відвідувачкам про ці ініціативи, але й досліджують їхню історію, принципи роботи, умови існування та середовище.

Окремий акцент зроблено на документуванні та архівуванні. Кожна експедиція фіксується на відео, які можна буде переглянути у відкритому доступі.

«Є тенденція, що такі простори зникають. Вони існують завдяки людям, які вкладають у них власний час, ресурси й кошти. Хотілося залишити їх в історії, щоб через десять років можна було побачити, якими вони були», — підкреслює Катерина Дрозд.

На думку Катерини Дрозд, такі низові та самоорганізовані ініціативи сьогодні значною мірою формують культуру Львова. Зокрема, поряд із великими музеями та артцентрами з'являються малі незалежні ініціативи, які швидко реагують на виклики часу, експериментують із новими форматами та створюють власні спільноти.

Спільні екскурсії такими просрами стають справжнім майданчиком для нових знайомств.

«Після таких зустрічей люди починають вигадувати спільні проєкти, співпрацювати, допомагати одне одному. Так формується нова спільнота», — каже мисткиня.

Як обирали простори для екскурсій і путівника

Перший список локацій Катерина Дрозд сформувала самостійно. Це були місця, які, на її думку, найкраще відповідали поняттю самоорганізованого простору. Згодом команда розширила перелік і спільно відібрала 12 локацій для екскурсій. До фінального списку увійшли не лише мистецькі простори, а й ініціативи, пов'язані зі спортом, велокультурою, екологією, волонтерською діяльністю та іншими напрямами міського життя.

Катерина Дрозд розповідає, що частину потенційних локацій довелося виключити: деякі простори вже припинили існування, з іншими було складно встановити зв’язок. Вона наголошує, що остаточний відбір був насамперед колективним і значною мірою інтуїтивним: «Ми обирали ті простори, історії яких можуть бути важливими і для глядачів, і для міста загалом».

Хоча проєкт уже зібрав чимало учасників, Катерина Дрозд зізнається: відвідувачі та відвідувачки поки що більше слухають, ніж діляться власними враженнями. Водночас команда створює умови для майбутніх дискусій і неформального спілкування.

«Кожен простір — це абсолютно інший новий досвід, тобто нічого не повторювалось. Мені б дуже хотілося, щоб ми вели це дослідження максимально гнучко і підлаштовувались під ситуацію. Тому кожна екскурсія мала відбуватися максимально органічно та наскільки це можливо», — каже кураторка.

У межах проєкту «Прокладені маршрути» вже вдалося побувати в деяких просторах, а саме: галереї «Генераторна кімната», Urban Camp, майстерня руху і танцю Soma, простір екопросвітництва «Розсадник», кафе-бар «Травень», галерея «Товари з Європи», Львівсько-кераміко скульптурна фабрика, концертний майданчик «Нульовий поверх», велокафе «Ангар» тощо. Кураторка розповіла детальніше про деякі з них.

«Генераторна кімната»: галерея, яку започаткували з технічного приміщення

Першою локацією, де відбулася екскурсія, стала «Генераторна кімната» — незалежна галерея, яку облаштували на даху Львівської національної академії мистецтв у приміщенні машинного відділення шахти вантажного ліфта. Її засновником є художник та викладач Академії мистецтв Олег Сусленко. Активна мистецька діяльність тут відбувається з квітня 2025 року.

Сам простір, як розповідає Катерина Дрозд, став прикладом того, як ентузіазм здатен змінити навіть звичайне технічне приміщення. Колишню генераторну кімнату поступово перетворили на виставковий майданчик. Перші ремонти виконували мінімальними силами, світло проводили звичайними подовжувачами, а кошти на облаштування допомогли знайти друзі та колеги.

Кураторка розповідає, що попри простоту умов, сьогодні галерея стала одним із найцікавіших майданчиків сучасного мистецтва у Львові. Вона підкреслює, що для неї особливо важливо було показати людям: цей простір відкритий, навіть якщо на перший погляд здається недоступним через розташування всередині навчального закладу.

Urban Camp

Ще однією локацією для екскурсії став Urban Camp — культурно-соціальний центр, який створили у 2022 році як простір підтримки внутрішньо переміщених українців, молоді та розвитку вуличних культур. Раніше у цьому приміщенні був Палац культури, площею понад 6 800 метрів квадратних, що перебував у занедбаному стані. Тепер тут діє молодіжний центр, освітній хаб та урбан-парк.

Катерина Дрозд розповідає, що хоча цей простір не належить до повністю самоорганізованих ініціатив, адже співпрацює з міською владою та міжнародними донорами, однак його команда зберегла принципи горизонтальної організації.

«В Urban Camp у нас вийшла досить відкрита зустріч. Нам показали мапу по якій ми рухалися протягом екскурсії. Ми не тільки спілкувалися, але й відвідувачі та відвідувачки могли взяти участь у спортивних конкурсах, що було досить неочікувано та прикольно. Люди часто переживають: що я там робитиму, нікого ж не знаю. А коли приходиш разом із групою, цей страх зникає. Виявляється, багато таких просторів є досить відкритими до взаємодії — потрібно лише зробити перший крок», — каже Катерина Дрозд.

За словами кураторки, це також  є одним із головних результатів проєкту: експедиції допомагають подолати психологічний бар'єр і показують, що культурні спільноти відкриті для нових людей.

Майстерня руху і танцю Soma

У межах проєкту провели екскурсію й майстернею Soma — незалежний творчий простір, який заснували 2019 року.

За словами Катерини Дрозд, цей простір, працює з тілесними та перформативними практиками, а також є відкритим місцем для різних культурних ініціатив. Сьогодні тут функціонує музична студія, відбуваються репетиції, записи тощо.

Команда переглянула презентацію простору, спілкувалася у невимушеній атмосфері, а для майбутнього відеопутівника кураторка записала окреме інтерв'ю із засновницею майстерні Олею Марусин.

Простір взаємодії з природою

Ще одна маловідома локація в путівнику самоорганізований простір екопросвітництва та природотерапії у парку «Залізна Вода» — «Розсадник».

Його головна особливість, як наголошує Катерина Дрозд, полягає у високому рівні взаємної довіри. Тут майже немає заборон: можна взаємодіяти з простором, проводити власні події чи просто відпочивати серед природи.

Особливістю такого простору є спільні квітники, де кожен охочий може висадити рослини та самостійно доглядати за ними.

«Ви можете сюди прийти та посадити щось, а потім самостійно доглядати. Згодом, коли буде врожай, то не обов’язково його зривати, можна залишити комусь іншому, або взяти чиїсь врожай навіть. Адже основний сенс не у фінальному результаті, а в перебуванні тут та взаємодії з природою. Це про відчуття відповідальності за неї та причетності», — каже кураторка.

Простір волонтерства та допомоги військовим

За слова Катерини Дрозд, не всі локації, які відвідує команда, потраплять до фінального путівника і в цьому є дослідницький аспект. Однією з таких локацій стала волонтерська ініціатива з плетіння маскувальних сіток, яку організували в гуртожитку Академії мистецтв.

Організатори вирішили долучитися до неї задля популяризації волонтерства. Тому під час екскурсії відвідувачі та відвідувачки разом плели маскувальні сітки.

Катерина Дрозд наголошує, що такий простір виконують важливу соціальну функцію, а плетіння маскувальних сіток постійно потребує нових рук.

«Людина може прийти сюди вперше, познайомитися з іншими, спробувати плести сітки й зрозуміти, що хоче повертатися регулярно», — підкреслює вона.

Детальніше про плетіня маскувальних сіток у цьому просторі — дивись тут у інтерв'ю з Софією Козловою.

Простір Львівсько-кераміко скульптурної фабрики

Найлюднішою локацієї серед відвідувачів і відвідувачок стала екскурсія до Львівської кераміко-скульптурної фабрики. За словами кураторки, щоб відвідати цей простір, зареєструвалося чи не найбільше людей.

Львівсько-кераміко скульптурна фабрика — це виробничо-мистецький центр, який заснували в 1946-1947 роках. Тут створювалися вироби з гутного скла, декоративна кераміка та монументальні скульптури. Тепер приміщення частково закинуте, водночас на деяких його частинах продовжують функціонувати керамічні майстерні митців і мисткинь.

«Львівсько-кераміко скульптурна фабрика — не зовсім підпадає під самоорганізовані простори, але саме такою є спільнота, яка сформувалася там. Це така мережа майстерень, де кожна і кожен допомагають одне одному. Через певні обставини (їх хочуть примусово виселити) ми вирішили, що нам необхідно це зафільмувати і ще раз підняти цю тему», — зазначає кураторка проєкту.

Яким може бути один день у нетуристичному Львові

На запитання, який маршрут Катерина Дрозд порадила б людині, що має лише один день у Львові, вона відповідає: усе залежить від самої людини. За її словами, універсального маршруту не існує, якщо людина цікавиться сучасною культурою, то можна відкрити місто з іншого боку.

Як приклад вона згадує, як одного разу склала маршрут для своєї знайомої, яка приїхала до Львова. Шлях охопив «Генераторну кімнату», галерею «Товари з Європи», Jam Factory Art Center, кафе-бар «Травень», Львівський муніципальний мистецький центр, «Дзиґу», Залізничний вокзал (тоді там музиканти грали на органні).

Катерина Дрозд розповідає, що інколи несподівані зустрічі з людьми та випадкові відкриття можуть стати найціннішою частиною подорожі містом:  «Львів — це значно більше, ніж туристичний центр. Найцікавіше часто відбувається поміж відомими локаціями».

Читайте також: Крок за кроком до мистецтва: про Art Walk галереями Львова