Як мають працювати укриття у Львові і чого вчить досвід Європи

Чому містам потрібен системний підхід до укриттів

У Львові питаннями укриттів та іншої критичної інфраструктури займається, зокрема, комісія зі стійкості та критичної інфраструктури. Як пояснив під час Тижня стійкості її голова Назар Бербека, створити окрему комісію вирішили через те, що під час війни безпека міста потребує спільної роботи виконавчої влади та депутатів. Одним із напрямів її роботи стала програма співфінансування облаштування укриттів у житлових будинках.

«Питання з укриттями — це декілька проблем. Перше — це їхня недостатність. Вони недостатньо відновлені, недостатньо інклюзивні, вони не завжди є поруч, де вони потрібні. Друге — це блок мешканців, їхнє заохочення і бажання відновлювати ті ж укриття, які є поруч із ними, в бізнесі, в приватних будинках. І третє — це питання спроможності фінансів міст і громад на будівництво нових укриттів, тому що викликів сьогодні багато», — зазначив депутат.

Директорка комунальної установи «Інститут розвитку міста Запоріжжя» Вікторія Агєнтаєва виділила три складові доступності укриттів: територіальну, режимну та фізичну. Йдеться про те, чи встигає людина дістатися до безпечного місця, чи може потрапити всередину під час повітряної тривоги та чи пристосоване приміщення, зокрема, для маломобільних людей.

«Не все прямо ідеально, але ми повинні створювати і в багатоповерхівках теж для себе безпечне місце. Якщо є підвал, то люди в під'їзді можуть не чекати, поки за рік чи за два роки місцева влада облаштує якісь меблі або воду, ми можемо самостійно долучатися. Нам потрібно відходити від того, що влада повинна все робити», — сказала вона.

Як у Львові працює співфінансування

Один зі способів залучити мешканців до облаштування укриттів у Львові — міська програма співфінансування. За словами Назара Бербеки, залежно від параметрів будинку місто може покривати від 70% до 90% вартості робіт.

Програму у Львові затвердили наприкінці серпня 2026 року. Вона стосується підвалів багатоквартирних будинків без підземних паркінгів, а також окремих нежитлових комунальних приміщень, які після обстеження можна використовувати як найпростіші укриття. Для будинків до 20 квартир мешканці мають оплатити щонайменше 10% вартості робіт, для будинків від 21 до 50 квартир — 20%, а якщо квартир понад 50 — не менше 30%. Решту може покрити місто. Для комунальних нежитлових приміщень ремонт можуть профінансувати з міського бюджету повністю.

Щоб долучитися до програми, мешканці спершу звертаються до районної адміністрації. Підвал має оглянути спеціальна комісія, яка визначить, чи можна облаштувати там укриття і які саме роботи потрібні. Після цього співвласники мають погодити участь у програмі та розмір свого внеску. Рішення мають підтримати понад 50% співвласників будинку. Сам розгляд заявки орієнтовно може тривати до двох тижнів, хоча весь процес залежить від того, як швидко мешканці проведуть збори та оформлять документи.

«Важливо, щоб такі програми були, але і важливо, щоб ми їх не ускладнювали, не забюрократизовували. Щоб ці програми і вимоги були найпростішими, аби можна було з легкістю реалізувати і відкрити максимальну кількість об'єктів в тому чи іншому районі. Дійсно, ця програма є, вона почала працювати, але, з іншого боку, щоб сказати, що дуже динамічно надходять заявки на цю програму — ні», — розповів спікер.

На 2026 рік на програму передбачили 18 млн грн — по 3 млн грн на кожен район Львова. Загальну потребу в ремонті підвалів житлових будинків у міськраді попередньо оцінили у 93,2 млн грн.

Якщо заявок буде більше, ніж місто може профінансувати, будинки відбиратимуть за кількома критеріями. Зокрема, вищий пріоритет матимуть ті, біля яких у радіусі 300 метрів немає іншого укриття. Також враховуватимуть майбутню місткість приміщення, наявність проєктно-кошторисної документації та частку коштів, яку готові внести самі мешканці. Якщо співвласники погодяться оплатити більше за мінімальні 10–30%, заявка отримає додаткові бали.

Більше про цю програму ми детальніше розповідали тут.

Чому недостатньо просто відремонтувати підвал

Архітектор, урбаніст, співзасновник та керівник платформи OSTRIV Роман Сах звернув увагу на іншу проблему — ставлення до підвальних приміщень. У мирний час вони часто мали невелику цінність для мешканців та власників будівель, тому роками залишалися занедбаними. Подібне ставлення інколи зберігається і під час ремонту укриттів: підвал сприймають як приміщення, де достатньо зробити найпростіші роботи.

Але й викликом є подальше утримання такого простору. Якщо укриття має постійно залишатися відкритим, виникають питання безпеки, збереження майна і контролю доступу.

«Хтось каже, що це має бути супер хай-текове рішення, розумні замки — це не буде працювати. Ми у своєму підході, розуміючи, що не буде простого рішення і це не є проблема, яку можна вирішити тут і зараз, обов'язково йдемо через спільноту. Тому що якщо є люди — є безпека. Якщо люди використовують простір, там постійно щось відбувається, є люди, яким цей простір потрібен, відповідно шанси того, що громада або спільнота спільно з муніципалітетом, керуючими компаніями, партнерами, університетом чи школою знайдуть якийсь адаптивний для їхньої ситуації інструмент щодо доступу до укриття, збільшуються», — пояснив урбаніст.

Особливість підходу команди Романа Саха в тому, що укриття вони розглядають як місця з просторами подвійного призначення: у звичайний час їх можуть використовувати для навчання, зустрічей, культурних подій чи інших потреб. Для цього в укриттях передбачають гнучке зонування, меблі, які можна використовувати по-різному, а також доступність для маломобільних людей.

Ще одна особливість — залучення тих, хто потім користуватиметься приміщенням. Команда обговорює з мешканцями або студентами, яким має бути простір і які додаткові функції там потрібні. В окремих проєктах самі студенти долучалися до демонтажу та облаштування приміщень.

Такий підхід уже використовували, зокрема, в одному з київських вишів. Там одне з радянських сховищ переобладнали на укриття подвійного призначення, де, крім перебування під час тривоги, можуть проводити виставки, книжкові клуби та інші події. Тобто завданням є зробити так, щоб приміщення використовували постійно.

За словами архітектора, робота з різними укриттями також дозволяє поступово збирати вдалі рішення та перевіряти їх на практиці. З часом це може допомогти створити ефективніші моделі управління такими просторами.

Чи безпечні укриття в підвалах

Ще одне питання стосується безпеки підвальних укриттів у разі прямого влучання в будинок. За словами Романа Саха, для таких приміщень існують вимоги, які мають зменшувати ризики.

«Є прості норми, де має бути декілька входів, виходів, в укритті не має бути комунікацій, як мінімум у місцях, де сидять люди. Тому що якщо є удар, струс, то комунікації ламаються, вода гаряча — і кип'ятком заливає людей. Це не ок. Якщо є декілька входів, це також вирішується. Друге — це тип будівлі. Є конструктивні схеми, які не дозволяють розміщати укриття, тому що при якихось вібраціях, будівля може завалитися», — пояснив він.

Назар Бербека додав, що найпростіші укриття у Львові за рівнем захисту не можна прирівнювати до повноцінних бомбосховищ. Але, з його слів, перебування в них під час повітряної тривоги є безпечнішим, ніж перебування у квартирі.

«На жаль, всі укриття, які ми маємо у Львові, не можуть бути максимально наближені до бомбосховищ. Але ми бачимо і по досвіду нашого міста, що якщо люди залишаються у квартирах під час тривог, вони підлягають набагато більшому ризику. Тому перебування навіть у найпростіших укриттях може зберегти життя», — сказав спікер.

На що Львів витрачав кошти

З 2022 року Львів спрямовував гроші передусім не на будівництво нових захисних споруд, а на відновлення вже наявних приміщень. За словами Назара Бербеки, такий підхід обрали через обмежений фінансовий ресурс.

Від початку повномасштабної війни міська влада спрямувала на ремонт і облаштування укриттів близько 350,6 млн грн. Найбільше — понад 256,9 млн грн — пішло на об'єкти закладів освіти. Ще понад 53 млн грн спрямували на укриття у медичних закладах, а майже 17,5 млн грн — у закладах культури та молодіжної політики.

«Це об'єкти, які є в школах, в медичних закладах, у закладах культури тощо. Звичайно, це великі укриття, які є в різних районах міста, де можуть перебувати 300–400 людей, вони є відновлені. Тому не було зосередження на будівництві чогось нового, а на максимальному відновленні об'єктів, які вже були», — розповів спікер.

З його слів, нині у Львові є понад чотири тисячі об'єктів, які можна використовувати для укриття.

Як використовувати укриття в університетах

В освітніх закладах можливості для облаштування укриттів залежать від конкретної будівлі. Роман Сах навів приклад університетів, де підземні приміщення можна розширювати та переобладнувати, але для цього потрібно правильно організувати простір.

Оскільки укриттям під час тривоги можуть користуватися не лише студенти та працівники закладу, а й люди з вулиці, важливим стає зонування. Для сторонніх відвідувачів можна передбачати окремі буферні зони, а навчальні чи інші внутрішні приміщення відділяти від загальнодоступної частини.

«Кожна ситуація індивідуальна. І тут потрібно дивитися на простір, вимоги, можливості кожної організації. Але я завжди закликаю до розумних рішень, тому що в нас дуже багато є таких ситуацій, коли люди, якщо не можуть вирішити певну проблему на 100%, вони її просто не вирішують. Якщо можна вирішити хоча б на 70%, використовуючи 5 тисяч гривень, це вже в сто разів краще, ніж вирішити проблему на 99% за 15 мільйонів. А в нашому досвіді такі кейси є», — зазначив урбаніст.

Укриття, які використовують і в мирний час

Ще один напрям — створення підземних просторів подвійного призначення. Назар Бербека навів досвід інших країн, де такі об'єкти використовують як укриття під час загроз, а в інший час — для спорту, медицини, енергетики, проведення заходів чи інших потреб.

«Іноземці прекрасно розуміють, що будувати місто бункерів — це далеко не зайдеш, а кожен об'єкт із серйозною інфраструктурою в підземних частинах має мати подвійну функцію. Він повинен експлуатуватися і в час війни, і в мирний час, і це дозволяє підтримувати ці укриття в належному стані в добрі часи. Це дорого, але вони працюють у довгу. Довга стратегія — це розробка мастер-планів, визначення локацій, де це може бути зроблено, яка потреба міста. Далі зосереджуються на конкретних проєктах і їх реалізовують», — пояснив депутат.

Як приклад публічно-приватного партнерства у Львові він назвав проєкт нового хірургічного корпусу Unbroken. Його кошторисна вартість становить близько 100 мільйонів євро, а для реалізації планують залучати партнерів та донорів.

Для того щоб подібні проєкти зацікавили бізнес, місто спочатку має сформувати конкретну пропозицію: визначити місце, площу, доступні інженерні мережі та можливі функції. Серед прикладів Назар Бербека назвав норвезьку спортивну арену, які в мирний час використовують для концертів, виставок, презентацій та інших заходів.

До речі, у Гельсінкі великі укриття цивільного захисту в мирний час використовують як звичайну міську інфраструктуру. Там працюють спортивні майданчики, тренажерні зали, підземні паркінги та басейн. У житлових будинках такі приміщення часто є складами. У разі надзвичайної ситуації їх мають звільнити для використання як укриття протягом 72 годин. Наприклад, підземний простір у районі Контула зараз працює як скейт-парк, але водночас є спільним укриттям цивільного захисту.

Інший варіант використання таких просторів є у Стокгольмі. Колишній захищений командний центр цивільної оборони Pionen, розташований приблизно на 30 метрів у скелі, перетворили на дата-центр. Частину тепла від серверного обладнання компанія також повертає до міської системи теплопостачання.

Нагадаємо, що у Львові можуть збудувати новий спортзал з укриттям.