Від виборів до виборів: досвід, який набуваємо, та роль громадянського суспільства у цьому

Одразу після виборів оголошено нові вибори. Ці перспективи потребують переосмислення того досвіду президентських виборів, які лише щойно минули.

І це важливо не лише для політичних експертів чи працівників штабів, це важливо і для громадянського суспільства, яке за останні декілька років достатньо впливало на порядок денний. Для медіа, аналітичних центрів, громадських організацій, мереж, ініціатив, які подекуди також виконують і представницьку функцію для суспільства (Індекс сталості розвитку організацій громадянського суспільства України в 2015 році) важливо зрозуміти, як буде формуватися порядок денний та спроможності партнерств та механізмів співпраці.

Насамперед варто відзначити, що вибори, які відбулися в Україні, є  у світовому тренді: діджиталізація комунікацій, збільшення частки політиків та обіцянок у популістичному стилі і це за поліпшення якості життя, але зі зростанням розшарування. Це зокрема підкреслив на «Open Society Talks: вибори 2019» Петро Кузик, керівник Школи демократії у Львові від Східноєвропейського центру багатопартійної демократії.

Відзначимо також те, що не було прямого тиску на виборців та використання адмінресурсу чи підкупу виборців. Але чи означає це, що вибір був вільним?

На думку виконавчого директора МФ «Відродження» Олександра Сушка, у сучасному світі, де інтернет зайшов у кожне домогосподарство, переважають соціальні мережі, на виборця звалився не структурований потік інформації. Раніше для суспільства медіа структурували інформацію, подавали її дозовано. А зараз більшість громадян, особливо молоді користуються соціальними мережами і їм доводиться мати справу з інформаційними потоками. І фактично, громадську думку формує не експертна думка, не знання, а потік інформації та емоцій.

Виходить на цих виборах фактів підкупу чи вкидання бюлетенів практично не було, але чи цього достатньо, аби вважати ці вибори чесними? Яке питання є головним викликом для громадянського суспільства: зрозуміти вибори чи зрозуміти виборців?

Вибори потребують нових методологій оцінки у сучасній ситуації. Передовсім у частині вільного волевиявлення, що тепер, можливо, означатиме не лише відсутність прямого тиску, а й відсутність маніпулювання. Потребує уточнення поняття рівності у виборчому процесі: чи можуть кандидати витрачати однакові суми на кампанію, чи можуть вони бути однаковими через доступ до різних каналів комунікації? Як контролювати дотримання рівності і хто це може робити?

Вибори також розкрили ще один конфлікт: між легітимністю та легальністю: раз чогось хоче більшість, значить можна пробачити недотримання або вибірковість дотримання закону. Однак це означає інституційну кризу.

Поза тим, вибори сфокусували увагу на виборцях. На людей, зі своїми очікуваннями та емоціями, зокрема страхами та радощами. І це теж може стати завданням для громадянського суспільства не втратити зв’язок з людьми, вміти працювати з їхніми страхами і при цьому підвищувати рівень політичної культури, критичного мислення, роботи з інформацією.

Але моніторинг ніхто не скасовує. Однак нині він набуває значно ширшого контексту. Важливим стає моніторинг комунікаційних технологій, аналіз повідомлень. Та водночас дотримання правил, норм закону – те, що створює інституційну рамку нашої держави, повинно відслідковуватись, аналізуватись. Нам потрібна стійка інституційна рамка нашої держави, уважне ставлення до політик, розуміння та вплив на порядок денний.

Оксана ДАЩАКІВСЬКА, кандидат політичних наук, громадський активіст, керівник Західноукраїнського представництва МФ «Відродження»