дивись.info

Що стоїть за блокадою: римейк революції, війни олігархів чи PR «Самопомочі»

Що стоїть за блокадою: римейк революції, війни олігархів чи PR «Самопомочі»

Ситуація, яка склалася останніми днями на лінії розмежування, тобто загострення протистояння між силовиками і учасниками блокади торгівлі з окупантом, цілком могла перерости у більш глобальний конфлікт. Так вважають українські політологи.

У зв’язку із загостренням ситуації на лінії розмежування на сході України почали лунати думки навіть про збройне протистояння. Чи міг конфлікт перейти у більш гостру фазу?

Олексій Полтораков:

З одного боку, так. В українському суспільстві достатньо висока напруга, посилена конфліктом на сході, який переходить у латентну фазу. Тобто в Україні з’являється дедалі більший прошарок людей зі зброєю, у широкому значенні, які пройшли через вміння і бажання стріляти, вбивати і віддати життя, тому певні передумови для загострення ситуації і переходу її в реально гостру фазу зі стріляниною тощо були. Однак владі більш-менш вдалося втримати ситуацію у межах латентного конфлікту, не перевести її у гостру фазу, зокрема завдяки останньому рішенню Ради національної безпеки та оборони.

На жаль, схожі рішення (це вже друге засідання РНБО щодо блокади) «споконвічно» є запізнілими. Проблемі блокади, а ширше проблемі торгівлі з ворогом вже, щонайменше, декілька років, з моменту початку конфлікту 2014 року. Однак влада впритул зайнялася вирішенням цієї проблеми тільки тоді, коли вона переросла у гостру фазу. Коли вона перейшла з економічної в політичну площину. На жаль, вона переросла у політичну не через парламент, де, якщо не помиляюся Семенченко, свого часу ініціював законопроект про припинення торгівлі з «ДНР-ЛНР», окрім критичної номенклатури товарів таких, як вугілля, металургійна продукція, яка дійсно потрібна для нашої важкої індустрії як такої. Однак проблема переросла у таку собі PR-акцію, яка натомість мало не перетворилася у збройне протистояння. Адже внаслідок сутичок є постраждалі з одного і з іншого боку, кількість яких вимірюється вже десятками.

Але тим не менше наразі ситуація перебуває більш-менш під контролем, і перспектив чергового Майдану-3 чи тому розвитку подібних сценаріїв наразі нема, хоча б тому, що якщо не суспільство, то принаймні політикум у якомусь смислі зайнятий передчуттям потенційних парламентських виборів, які можуть відбутися вже восени. І та соціально-політична напруга, яка акумулюється і проявляється у блокаді, найімовірніше, до осені трансформується в електоральну компанію, а не в силове протистояння.

Сергій Таран:

Звичайно, міг конфлікт перейти у більш гостру фазу. Блокувальники, власне, і намагалися спровокувати силовий конфлікт для того, щоб мобілізувати громадян на свою підтримку. Думаю, що вони пам’ятають історію Революції Гідності, коли саме силовий розгін студентів призвів до того, що кияни вийшли, а потім не тільки кияни на підтримку тих, кого розігнали. Інші варіанти не спрацювали, тому що до Революції Гідності були спроби політичних партій організувати мітинги на підтримку своєї політичної сили чи навіть Юлії Тимошенко, яка на той момент сиділа у в’язниці.

Але це не спрацювало, а спрацював силовий розгін. Він, власне, став тим детонатором, який допоміг мобілізувати громадян, і закінчилося це Революцією Гідності. Я думаю, що блокувальники зараз намагаються зробити римейк цього силового розгону студентів і спровокувати силовий конфлікт. Щоб дійти до дочасних виборів і того сценарію, який би дозволив переформатувати владу.

До підтримки блокувальників активно підключилися певні політичні сили, зокрема «Самопоміч». Чому це відбувається зараз, а не три роки тому, коли тільки почалася війна?

Олексій Полтораков:

Думаю, якщо говорити саме про «Самопоміч», то це насамперед бажання трансформувати одну проблему в іншу. Замінити проблемою блокади проблему сміття, тобто відволікти суспільну, політичну, медіа тощо, тобто широку увагу, від інфраструктурних проблем Львова, які не вирішуються, і перевести її на принципові політичні питання, які для тієї ж «Самопомочі» носять відносно абстрактний характер, на рівні гасел «Ні! Торгівлі на крові!» «Ні! Торгівлі з ворогом!» тощо. Однак ця ж «Самопоміч» за дужками залишає невирішені питання, на кшталт, що ми робитимемо без того ж антрациту, який ми можемо отримати за нормальну адекватну ціну тільки з території ОРДЛО. До того ж блокада, ініційована частково «Самопоміччю», частково цими ж добробатами, зіграла на руку нашим ворогам, сепаратистам-терористам «ДНР-ЛНР», які під шумок у лапках приватизували, а фактично рейдерськи «віджали» ті підприємства, які до блокади платили податки, військові збори у бюджет України. Зараз вони будуть платити ці ж кошти у бюджет ОРДЛО. Більше того, однією з головних вимог блокади було звільнення заручників, однак за результатами блокади, яка тягнеться вже майже два місяці, жоден заручник не був звільнений. Що викликає більше запитань, аніж відповідей.

Сергій Таран:

Це політика. Рейтинги «Самопомочі» поповзли вниз і це особливо відчулося після сміттєвого скандалу. Тепер вони таким чином намагаються повернути собі електоральне поле, заповниши більш радикальну нішу з тим, щоб зібрати ті голоси, які втрачаються. Річ у тім, що насправді тема блокади дуже емоційна та болюча, і «Самопоміч» розраховує саме на цій бурі емоцій мобілізувати тих людей, які, зокрема, почали втрачати довіру до цієї політичної сили і почали орієнтуватися на іншу.

Яка роль олігархічних кланів, зокрема Коломойського, у блокаді і ситуації, яка, власне, склалася на лінії розмежування?

Олексій Полтораков:

У багато чому це дійсно так. Однак я не зводив би проблему блокади суто до Коломойського. Я б сказав, що блокада – це один із інструментів загальних розборок олігархів між собою. Йдеться і про Коломойського, і про Курченка і про Ахметова, і про Фірташа, і багатьох інших.

Сергій Таран:

Дуже різна роль олігархічних кланів. Річ у тім, що у нас нема партії, яка називається «олігархічний клан». Тому окремі олігархи були в цьому явно не зацікавлені. Наприклад, Ахметов, який просто втратив підприємства, які захопили терористи. А деякі олігархи, можливо, і були зацікавлені у дестабілізації політичної ситуації. Наприклад, можливо, у цьому був зацікавлений Коломойський. Тому що для нього дочасні вибори – це шанс для його політичної сили потрапити у Верховну Раду. Тому серед олігархату нема єдиної думки щодо блокади. Кожна олігархічна група переслідує свої олігархічні інтереси і, власне, це відображається на політичних силах, які, можливо, з ними пов’язані.

Нагадаємо, 13 березня силовики розблокували колію у Кривому Торці. Було затримано 43 учасники блокади, яких згодом відпустили. Натомість  вночі стався конфлікт між народним депутатом Володимиром Парасюком і правоохоронцями.

Водночас сьогодні стало відомо, що під час засідання РНБО було ухвалене рішення про тимчасове призупинення руху товарів через лінію розмежування на Донбасі.

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама