дивись.info

(Не)рівні українки: чи потрібна жінкам заборона на роботу за 450 професіями (опитування)

(Не)рівні українки: чи потрібна жінкам заборона на роботу за 450 професіями (опитування)
Фото ілюстративне. Джерело: Женские секреты

В Україні сьогодні активно обговорюється питання відміни 450 заборонених для жінок професій. ІА Дивись.info розбиралася, звідки питання бере початок та що про це думають експерти.

Звідки взялася заборона

В Україні сьогодні для жінок заборонені 450 професій. Такого висновку дійшли експерти антидискримінаційного центру «Меморіал» за підтримки Центру соціальних і гендерних досліджень.

Фахівці з’ясували, що у нашій країні і досі не скасовані Накази Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок», а також «Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками» — обидва від 1993 року.

На вашу думку, чи потрібно в Україні скасовувати заборону на професії, які не доступні жінкам?

  • This field is for validation purposes and should be left unchanged.

Так, згідно з першим наказом, жінки не можуть працювати газозварювальницями, теслярками, машиністками екскаватора, вальщицями лісу, регулювальницями швидкості руху вагонів. Крім того, їм не дозволено виготовляти деталі для мідних духових інстурментів, бути підпривачками, бути зайнятими у водолазанні та гасінні пожеж тощо.

Коли держава забороняє жінкам певні види робіт, обґрунтовуючи це турботою про їхнє репродуктивне здоров’я, вона визнає і створює вищу цінність «жінки як матері» і упосліджує «жінку як робітницю»
соціологиня Тамара Марценюк

Серед військових спеціальностей жінкам в Україні донедавна були недоступні бойові професії, наприклад, розвідника чи снайпера.

Другий же наказ говорить про те, що гранично-допустима вага вантажу, який протягом робочої зміни може підіймати і переміщувати жінка, становить 7 кілограм. Відтак, це може стати приводом для роботодавців відмовити жінці у роботі.

Всі ці накази, за задумом, мають вберегти жінок від надто шкідливих для здоров’я професій.

З цього приводу у червні 2017 року навіть засідала Проблемна комісія МОЗ та Національна академія медичних наук України «Гігієна праці та профзахворювання». Зрештою, експерти дійшли висновку, що «повне зняття обмеження допуску жінок до робіт у шкідливих та небезпечних умовах призведе до значного збільшення серед них ризиків виробничо зумовлених порушень загального та репродуктивного здоров’я, зростання рівнів професійної захворюваності, що негативно позначиться на демографічній ситуації, популяційному здоров’ї та генофонді нації України».

Такої ж думки дотримується і фахівчиня інституту праці Тетяна Мартиновська, пише ТСН. До речі, саме цей інститут долучився до розробки вищезгаданих наказів, а сьогодні виступає за те, щоби розширити список заборонених професій.

Читайте також: Україна майбутнього — країна можливостей, а минулого — ділить людей за ознаками, — керівник Індексу корпоративної рівності

«Важкі, шкідливі, небезпечні професії — з наявністю у повітрі цілого букета канцерогенних речовин. Всіх шкода, і чоловіків, але жінка має дітородну функцію», — каже Тетяна Мартиновська.

Подібні заборони досі діють у багатьох колишніх Радянських республіках (у Білорусі, Росії, Вірменії, Грузії, республіках Центральної Азії).

Міжнародні інституції за рівність

У більшості країн світу не існує заборон на професії для жінок. Це пояснюється міжнародними документами з прав людини: Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом з громадянських та політичних прав та Міжнародним пактом з економічних, соціальних та культурних прав. Усі вони не поділяють заборони працювати жінкам чи чоловікам на тих чи інших професіях.

До прикладу, у своєму звіті Human Rights Watch пише, що за Міжнародним пактом з економічних, соціальних та культурних прав держави мають «забезпечити рівний доступ чоловіків та жінок» до прав, визначених Пактом. Це включає і право на роботу. Водночас вони стверджують, що Рада Європи видала у 1976 р. Директиву з рівного ставлення, що мала спрямовувати держави-члени ЄС в процесі імплементації принципу рівного ставлення до чоловіків та жінок щодо «доступу до працевлаштування, професійної підготовки та просування та умов роботи та… соціального захисту».

Мене відверто дивує, як це могло існувати до цього часу. У Торонто, наприклад, метрополітен повністю автоматизований, у них немає водіїв, а Україна у 2017 дискутує про те, чи може жінка бути машиністкою. Світ рухається швидше, ніж ми собі це уявляємо
виконавчий директор ВБО «Точка опори» Тимур Левчук

«Хоча Україна не є членом ЄС, українське керівництво стверджує, що ЄС є моделлю для правових та політичних спрямовувань України, та неодноразово висловлювало бажання домогтися членства в найближчому майбутньому. Директива з рівного ставлення визначає принцип рівного ставлення як такий, що означає те, що «не повинно бути ніякої дискримінації, що базується на ознаках статі прямо чи непрямо через посилання, зокрема, на шлюбний або сімейний стан» та детально пояснює застосування директиви в значенні того, що «не повинно бути ніякої дискримінації за ознакою статі в умовах, включаючи умови відбору доступу до всіх робіт або посад в будь-якому секторі або галузі діяльності», — зазначають фахівці.

Український погляд

В Україні велика хвиля обговорення відміни заборони обіймати посади у тих чи інших сферах жінкам стартувала влітку цього року. 13 червня у МОЗ заявили про готовність скасувати наказ №256.

Про це повідомила народна депутатка, ініціаторка всеукраїнської кампанії по боротьбі з трудовою дискримінацією «Жінка може все!» Ірина Суслова, передає Громадське.

«Наша мета — гарантія свободи вибору для жінок. Це не означає, що завтра всі жінки стануть ливарниками або лісорубами, але правове поле повинно бути однаковим для всіх і гарантувати для жінок і чоловіків рівні стартові умови», — додала Суслова.

Соціологиня, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія», дослідниця соціальної проблематики і гендерної нерівності в сучасній Україні Тамара Марценюк стверджує, що ринок праці — це один із соціальних інститутів, що конструює статі як протилежні, різні та взаємодоповнювальні. Свої думки з цього приводу вона виклала у розділі книги «Гендер для медій».

Експертка зазначає, що сьогодні в розвинених країнах жінки й чоловіки задіяні на оплачуваній роботі практично рівною мірою. Так, за даними Державного комітету статистики, в Україні це 63% всіх жінок і 68% всіх чоловіків працездатного віку. Попри це, структура ринку праці була й лишається сегрегованою — розділеною за статтю.

Соціологиня, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія», дослідниця соціальної проблематики і гендерної нерівності в сучасній Україні Тамара Марценюк. Фото: зі сторінки Тамари Марценюк у Фейсбуці

«Заборона професій для жінок, встановлена з міркувань «особливої опіки», спричиняє низку наслідків, — переконана Тамара Марценюк. — По-перше, через цю заборону виникає суттєва різниця у фінансовій забезпеченості жінок і чоловіків, що трудяться в тому самому сегменті ринку праці. По-друге, коли держава забороняє жінкам певні види робіт, обґрунтовуючи це турботою про їхнє репродуктивне здоров’я, вона визнає і створює вищу цінність «жінки як матері» і упосліджує «жінку як робітницю».

Авторка зауважує, що така заборона водночас нехтує чоловічим репродуктивним здоров’ям, яке, на її думку, несправедливо вважається невразливим, стійким до зовнішніх шкідливих впливів.

«Через таку заборону транслюються полярно різні очікування щодо жінок і щодо чоловіків: одні постають як невразливі істоти, покликані заробляти гроші, а інші – як надмір вразливі, що мають народжувати дітей. По-третє, — каже соціологиня. —  ситуація, коли турбота й опіка про жінок виражена низкою заборон, показує громадянок як несамостійних і нетямущих, що завдадуть собі шкоду, якщо про них не попіклуватись. З огляду на прибутки, безпосереднім наслідком цього розподілу є така організація ринку праці, коли з’являються сфери діяльності, доступні тільки чоловікам, і ці сфери починають краще оплачуватись».

У свою чергу, активістка «Феміністичної майстерні» Анна Хвиль вважає, що заборона не є ефективним способом піклування про будь-чиє здоров’я. Вона зауважує, що в Україні дійсно існують небезпечні професії, але роботу на них не потрібно обмежувати певним категоріям населення — необхідно покращувати умови праці.

Анна Хвиль, учасниця ГО «Феміністична майстерня»

«Як показує практика, жінки продовжують працювати на професіях, які входять у цей список, але вони не отримують соціальних гарантій, — каже Анна Хвиль. — Дехто вважає, що люди, які вимагають відміни заборонених професій для жінок, вимагають і того, щоби жінки почали надмірно працювати на цих професіях. Але це не так. Як і невірно твердження, що жінки хочуть працювати саме на небезпечних професіях. Тут ідеться не про заборону як таку, а вибір, про те, що жінки мають право вибирати, які професії їм більше підходять. Так само як і чоловіки, які не повинні працювати на небезпечних професіях через те, що вони чоловіки».

Анна Хвиль зазначає, що в основі цих наказів лежить дискримінаційна думка про те, що жінка не є достатньо самостійною, не володіє достатніми ментальними ресурсами, щоби самотужки приймати рішення, що для неї буде краще.

«Є така опекунська, патерналістична позиція, яка, з одного боку, виглядає як піклування, але з іншого — ми розуміємо, що в її основі лежить віра у те, що жінка не є дорослим створінням, яке може про себе піклуватися», — додає активістка.

Таку ж позицію підтримує і виконавчий директор всеукраїнської благодійної організації «Точка опори» та керівник проекту «Український індекс корпоративної рівності» Тимур Левчук. Він каже, що донедавна жінки не могли займати досить багато позицій, зокрема, у війську і зазначає, що це абсурдно — «вони ці позиції і так займали, наприклад, були снайперами, просто їм писали, що вони займалися кухнею».

Виконавчий директор всеукраїнської благодійної організації «Точка опори» та керівник проекту «Український індекс корпоративної рівності» Тимур Левчук

«Це у процесі зміни, але мене відверто дивує, як це могло існувати до цього часу. У Торонто, наприклад, метрополітен повністю автоматизований, у них немає водіїв, а Україна у 2017 дискутує про те, чи може жінка бути машиністкою. Світ рухається швидше, ніж ми собі це уявляємо», — додає Тимур Левчук.

***

Як бачимо, питання заборони жінкам працювати на тих чи інших професіях, наразі лишається дискусійним. Чи зміниться законодавство у цій сфері, наразі прогнозувати важко. Утім, очевидно одне: незалежно від того, відмінять заборону чи ні, умови праці мають бути гідними для всіх, а робоче місце не повинно нести загрозу життю людини.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Info.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама