У Львові відбудуться урочисті збори Карпатського Лещетарського Клубу (фото)

З нагоди 90-річчя відбудуться урочисті збори членів Карпатського Лещетарського Клубу (КЛК).

Про це Дивись.Інфо повідомила Оксана Вацеба.

29 листопада 2014 року з нагоди відзначення 90-ліття Карпатського Лещетарського Клубу (КЛК) в історичному приміщенні Народного дому у м. Львові (вул. Театральна, 22) відбудуться урочисті збори членів клубу.

Початок о 19:00 год.

Довідково:

В розвитку лижних видів спорту в Західній Україні першої третини ХХ століття важливу роль та значення відігравав Карпатський Лещетарський Клуб, історія якого розпочалася 90 років тому.

Історія Карпатського Лещетарського Клубу розчиналася суботнього дня 8-го листопада 1924 року, коли в домівці “Сокола-Батька” у Львові на вулиці Руській, 20 зібралися ентузіасти лижного спорту.

Лижний спорт, або як тоді говорили лещетарство, був поширений в Галичині ще перед Першою світовою війною, й мав багатьох прихильників. Вже у 1908 році львівський часопис “Сокільські Вісти” подає перші замітки про лещета. В тому ж році професор Іван Боберський започатковує лижні змагання серед членів гімназійного спортивного гуртка, а згодом і лижні пробіги довкола Львова. Викликає зацікавлення новий вид спорту в Перемишлі серед членів українського спортового товариства “Сянова Чайка”. У 1911 році вперше знайомляться з їздою на лижах учні української гімназії в Тернополі. В 1912 році студентка М. Кульчицька зі Станиславова (нині Івано-Франківськ) “робить першу пробу на лещетах” серед жінок. Тому не дивно, що група прихильників цього виду спорту, багато з яких належали тоді до клубу “Чорногора”, вирішила зорганізувати окреме товариство зі своїм статутом, своєю структурою, з метою поширення та розвитку лещетарства.

Значна заслуга у цій справі належала професорові руханки Степанові Гайдучкові (1890-1976). Великий ентузіаст лижного спорту, сам непоганий лещетар, С. Гайдучок виступає з публічною доповіддю “Значення лещетарства для українців”. Він підкреслював роль цього виду спорту не тільки як ефективного засобу фізичного виховання, але й також як соціально-економічного чинника в житті гірського населення поневоленого краю. На думку Степана Гайдучка варто було поширювати лещетарство серед сільської молоді, як важливого заходу для “покращення загального стану здоров’я, нації”. Проблеми, порушені С.Гайдучком, окреслювали картину майбутнього села, як контрасту до відсталого буття бідняцьких сіл тогочасної Галичини.

9 грудня 1924 року на загальних зборах було проголошено про створення нового товариства, яке було назване Карпатським Лещетарським Клубом. Першим головою КЛК було обрано львівського інженера Льва Шепаровича. До керівного складу увійшли також Зенон Русин, Володимир Рожанковський, Зеновія Копестинська, Іван Мриц, Роман Говикович, проф. Ірина Лежогубська, проф. Степан Гайдучок та ін. Цікаво, що на першому засіданні Управи КЛК було вирішено ввести до почесних членів товариства Івана Боберського, котрий на той час мешкав в Канаді. Це було не просто визнанням заслуг проф. І. Боберського як піонера лещетарства в Галичині, а, по суті, визнанням його імені як символу національної фізичної культури. Було оголошено конкурс на кращу емблему товариства, в якому відзначився відомий художник-графік Роберт Лісовський. Запропонована ним відзнака й дотепер є гордістю усіх членів КЛК.

Перші лещетарські змагання КЛК відбулися 15 лютого 1929 року у Львові в районі Погулянки за участі чималої кількості змагунів та глядачів. Характерним було те, що КЛК, як і інші українські тіловиховні установи, користувалися підтримкою провідних українських інституцій, зокрема таких як “Маслосоюз”, “Червона Калина”, Наукове Товариство ім. Шевченка.

Крім занять з лещетарського бігу КЛК постійно організовує зимові походи околицями Львова та в Карпатські гори. Члени КЛК одними із перших відкрили й освоїли для лещетарства селища Славське й Ворохту, гірські масиви Чорногори. Мандрівки до Славського стали з часом регулярними. Члени КЛК, захоплені "лещетарськими теренами в тій околиці" називали це невелике селище "Меккою лещетарів". Саме у Славськом було відкрито першу домівку (лижну базу) КЛК, яку охоче надав спортсменам парох Славського отець Качмарський.

Серед кращих спортовців – членів КЛК варто зазначити імена Івана Мрица, Миколи Бойчука, Гриця Мочерняка, Романа Рака, Володимира Врецьони, Романа Рибачека, Богдана Хамули, Ореста Мартиновича й ін. Відзначимо й неабияке зацікавлення лещетарством серед жінок, серед котрих своєю майстерністю виділялися Анна Говикович-Рожанківська, Дарія Федак-Бучацька, Марія Федусевич та ін.

Розвиток Карпатського Лещетарського Клубу ураз було припинено у 1939 році. Але започатковані в 20-30-хроках ХХ століття лещетарські традиції продовжувалися. Після подій II Світової війни КЛК досить успішно продовжував свою спортивну й виховну діяльність в еміграційних умовах, а згодом в середовищі української діаспори на територіях Німеччини, Сполучених Штатів Америки та Канади.

З відновленням Української державності КЛК поновив свою діяльність і у Львові.

Теперішнє покоління КЛК-ківців продовжує славні традиції клубу. Здійснюють піші та вело-походи, сплавляються на плотах, каяках, змагаються в тенісних іграх. Борис Николин, один із лідерів відновленого КЛК у Львові, в 60-річному віці здійснив сходження на Ельбрус, в 85 років взяв участь в лещетарських змаганнях, а у віці 90 років ще спускався з гори Тростян на лижах (помер в 2007 році у віці 93 роки).

Щороку члени КЛК залишають сліди від лещет на багатьох вершинах Карпат – Говерлі, Петросі, Близниці, Хом’яку, Пікую, Магурі та інших.