«Майдан-3», план «Шатун» і всі-всі-всі…

Буквально за кілька днів до 15 листопада відбувся масований вкид інформації про акції протесту, на яких анонсувалася присутність 50 тисяч учасників, щоправда, у заявці на проведення акції значилося – від 5 до 50 тисяч. Зі свого боку, влада протестів не обмежувала, все ж, як то кажуть, береженого Бог береже, було вжито низку запобіжних заходів у вигляді металодетекторів, спеціальних загороджень і, зрозуміло, правоохоронців. Силовиків на «народні гуляння» зібрали аж 5 тисяч, тобто за прогнозів, що буде 50 тисяч протестувальників, то по 10 на кожного правоохоронця.

Тим часом така «боєготовність» призвела до паралізації роботи судів, бо не було кому супроводжувати підсудних. Саме з цих причин Святошинський районний суд Києва мусів перенести засідання у справі екс-беркутівців, підозрюваних у причетності до масових розстрілів на Майдані.

Утім, як вже згодом з’ясувалося, приблизно участь у протестах взяли щонайбільше 3,5 тисячі людей. Зважаючи, що акціями стояли різні політ сили, то і вимоги у протестувальників були різні. Одні вимагали відставки Гонтаревої, інші – повернення втрачених вкладів, хтось – зниження тарифів і проти підвищення цін на хліб, за підвищення пенсій і т.д.

Наприклад, Спеціальна моніторингова комісія ОБСЄ у своєму щоденному звіті зафіксувала таке: «У Києві члени Місії спостерігали за масовим зібранням поряд з будівлею Національного банку України, яке було організоване політичною партією «За життя». Близько 1 200 осіб (70 % з яких – літні жінки) слухали мовця, який звинувачував банк у корупції. Протестувальники тимчасово заблокували вулицю перед будівлею банку. Члени Місії бачили, що край натовпу стояли приблизно 20-30 молодих чоловіків у цивільному одязі, які зупиняли людей, що намагалися залишити демонстрацію, і запитували їх, куди ті прямують. Ці молодики також зупинили спостерігачів, заявивши, що вони є членами «групи швидкого реагування» політичної партії «За життя».

І найцікавіше – навіть в ОБСЄ зафіксували факти проплаченості акції протесту: «Два демонстранти порізно розповіли спостерігачам, що за участь у демонстрації їм заплатять суму, що дорівнює в еквіваленті 10 доларам США.

Час від часу з’являлися повідомлення на кшталт – обіцяли 180 гривень за участь, а дали лише 90 тощо. Крім того, говорили про участь в акції і бомжів, а також практично всі підтверджували – це не спонтанний вияв протесту, а зорганізована акція – з заготовленими плакатами і прапорами незрозумілих організацій і маловідомих партій (як то «За життя» Мураєва-Рабіновича). А ось відомі політичні сили вирішили відкрито не світитися, тим паче, що «Майдан-3» вийшов трохи не таким, як планувався – масовість йому забезпечили хіба правоохоронці.

Тим часом у політичній площині розгорілася геть інша дискусія – а чи не рука Москви стоїть за спробою організації «Майдану-3»? І як підтвердження – зламана поштова скринька помічника Путіна Владислава Суркова.

Довідково: План першочергових заходів щодо дестабілізації суспільно-політичного життя в Україні «Шатун» або план «Шатун» – гіпотетичний план щодо дестабілізації України у період з 15 листопада 2016 до березня 2017, який, за твердженнями хакерського угруповання «CyberHunta», виявлено у зламаній поштовій скрині Владислава Суркова, помічника російського президента Володимира Путіна. Головна мета плану – дискредитація органів державної влади і проведення дострокових парламентських і президентських виборів.

Скринька була зламана 24 жовтня.

Згідно з планом пропонується:

1) залучити до масових акцій окремі українські політичні партії («Опоблок», «Батькивщина», Радикальна партія Олега Ляшка);

2) для формування відповідної громадської думки «використати втемну» народних депутатів Мустафу Найєма, Сергія Лещенко, Світлану Заліщук та Ольгу Червакову. Їм мали бути «злиті» дані для «масштабних розслідувань корупційної діяльності Порошенка». Заради цієї ж мети запропоновано залучити громадських діячів і журналістів Віталія Шабуніна, Дмитра Гнапа, Деніса Бігуса, Олександра Дубінського і Олексія Шалайського.

3) запровадити в середовище волонтерів російських агентів, щоб сіяти паніку.

Наразі автентичності плану «Шатун» ніхто не підтвердив. Тож план «Шатун» і «Майдан-3» – банальний збіг чи спланована акція – це питання з розряду риторичних. Наразі можна стверджувати одне – запланований «Майдан-3» провалився і через активну участь в акціях ребрендованих регіоналів, радше мав би називатися «Антимайданом-2». Однак на політичній арені сьогодні це призвело до посилення спроб політичної «приватизації» Майдану, єдиною рушійного силою якого був і залишається народ…

Водночас відомий український політолог Михайло Басараб вважає: те, що відбувається за гроші, приречена на поразку, навіть якщо і є підстави для протестів.

«Не може відбутися те, що робиться за гроші. Було достатньо повідомлень, що людей звозили за гроші для участі у масових акціях. З самого початку це були не стихійні акції протесту, які народилися в умах людей. Це були акції підготовлені, добре зорганізовані і грошима вмотивовані – по-перше. По-друге, це, що я кажу, абсолютно не означає, що в суспільстві переважає лояльність до влади. Люди в своїй основній масі не задоволені тим, що відбувається в Україні. Але це також не означає, що в умовах достатньо високого рівня недовіри влади, можна штучно зініціювати масові протести. Масові протести виникають спонтанно. Тобто для цього потрібна певна сукупність причин і приводів. Мабуть, певна кількість таких причин накопичилась, але сьогодні ще нема достатнього приводу для того, аби акції протесту були справжніми, щоби в акціях протесту суспільство вивільнило потенціал цієї негативної енергії».

Втім експерт переконує, «приватизація» Майдану політичними силами – звичайний політичний процес, який спрямований на підвищення іміджу партії чи блоку.

«Майдан був і залишається історією, якою українці ще довго пишатимуться. Це іміджеві вигідна тема для політиків. Можна сказати, об’єктивна реальність. Навряд чи ми зможемо сказати, що наші політики у цьому сенсі є гіршими за своїх закордонних колег. Будь-які політики намагаються спекулювати на спільних суспільних здобутках, на спільній історії, на спільних перемогах. Майдан – це іміджево вигідна тема. І ясна річ, що політики будуть намагатися ще довго, у той чи інший спосіб, експлуатувати цю тему для власного позиціонування. Я б не сказав, що зараз відбувається щось особливе у політичних дискусіях, коли політики сперечаються за правонаступництво Майдану. На Майдані були представники багатьох політичних сил і в парламенті є всі, окрім Опозиційного блоку і двох парламентських фракцій, які можуть претендувати на спадкоємність Майдану. Тому нічого дивного у цьому немає. І кожен з них має на це певні підстави», – зазначив політолог.

Оксана ДУДАР