дивись.info

Смаколики та винаходи — як пройшов львівський фестиваль мейкерства (репортаж, фото)

Смаколики та винаходи — як пройшов львівський фестиваль мейкерства (репортаж, фото)

Львів 26 листопада перетворився на столицю мейкерства, технологій та креативу. Фестиваль Lviv Mini Maker Faire  зібрав у стінах Колегіуму Українського католицького університету винахідників, творців та інтелектуалів, аби ті обмінялися досвідом та показали, що вміють, гостям заходу.

ІА Дивись.info побувала на фестивалі та дізналася трохи про його учасників та гостей.

«Тату! Тату! А ходімо ще туди! — маленький хлопчик, років п’яти тицяє пальцем у стенд, біля якого стоять представники комп’ютерної академії «Шаг». — Там роботи! Справжнісінькі роботи, як у кіно!»

Хлопчик підбігає до стенду та просить показати, як керувати роботом. Вже за пару хвилин він тримає у руках мобільний телефон (його надали куратори стенду) і, здавалося б, зовсім непридатна для руху конструкція з металу, пластику та різноманітних дротів починає йти. Як людина. Крок за кроком.

img_4513

«Цей робот ходить, а якщо зарядити кульку, — представник компанії Віталій показує на спеціальний пристрій у руці робота, — він буде стріляти. Років за десять все буде максимально автоматизовано, і людям, які не підготуються до цього, буде страшно. Тому ми і тут — аби показати, як техніка може виглядати, працювати тощо».

Говорити з представниками компанії доволі важко. Довкола гамір, багато людей, які стовпчуюються, як правило, біля якогось одного столику-презентації. Підійшов хтось один — до нього у цю ж мить приєднуються інші, мовляв, як він там побачив щось цікаве, то і я для себе щось знайду. На фоні звучить голос ведучого, який по черзі підходить до кожного стенду та столику.

Я Тарас, а це «Робітня дивних штук». Ііі…ми робим дивні штуки

img_4487

«Розкажіть про себе та свої винаходи трохи нашим гостям», — каже він, звертаючись до чоловіка з сивим волоссям.

«Я Тарас, а це «Робітня дивних штук». Ііі…ми робим дивні штуки», — всміхаючись каже майстер. Далі підходжу до нього вже особисто. Виявляється, дивні вони не просто так.

«Вони базуються на вигадках, казках, міфах, легендах… Для виготовлення ж використовую усе, що трапиться під рукою: полотно, газети, картон, тканини…», — каже Тарас.

Загалом же на його столі можна знайти все що завгодно: від дрібних листівок до великих картин. На усіх них різнокольорові чудернацькі істоти. Чимось подібні до творів української художниці Марії Примаченко.

Праворуч — не менше цікавинок: ялинки, новорічні іграшки, магнітики, браслетики…. Цей куток просто заполонили насичені кольором дрібнички. Зліва ж — справжній контраст. Тут базується школа комерційної ілюстрації Аліси Грейс. На стіні — чорно-білі картини з фантастичними персонажами, на столі — відповідні листівки та футболки. З принтом, як на картинах.

Словом, вибір — на будь-який смак..

Але при цьому не видно, щоби на фестивалі люди активно щось купували. Більшість бере до рук, приміряє на себе або ж просто бавиться, як у випадку з робототехнікою. Утім, коли ведучий продовжує представляти усіх учасників, біля одного стенду з’являється чоловік, який починає наполегливо розпитувати майстриню про її винаходи. Цікавлять його близько десяти скляних рибок, діаметром не більше десяти сантиметрів вздовж та п’яти завширшки. І вони світяться. Різними кольорам.

Це світильники. Ось ці, менші, з однією рибкою, коштують тисячу гривень. З двома — півтори. Є ще за три тисячі

«Це світильники. Ось ці, менші, з однією рибкою, коштують тисячу гривень. З двома — півтори. Є ще за три тисячі», — розповідає авторка робіт Адріана Громнюк, постійно підіймаючи рибок та демонструючи, що у них всередині. А всередині — звичайна лампочка.

Чоловік продовжує крутитися біля столику, обмацує рибок, ніби чекає, що одна з них виявиться тою самою казковою, і він зможе загадати  бажання. Але рибки мовчать і не рухаються. А чоловік іде, трохи похмуривши брови. Вочевидь, світильники гарні, але ціна — ще та щука — кусається.

img_4563

Навпроти усього цього розташувалася майстерня, де малеча, з масками на обличчі, щось старанно паяє. І тут, на відміну від інших локацій, усі зосереджені. Певно, так виховуються справжні інженери.

Подібна до атмосфери довкола цього столику, царить і атмосфера на нижньому поверсі Колегіуму УКУ. Тут проходять майстер-класи… чи не з усього. Діти до п’яти рочків кропітливо вирізають та склеюють папірці — створюють кольорові будиночки, поруч, метри за три, малеча робить пластилінові картинки на основі розмальовок. А ще є дитячі атракції з робототехніки та навіть гончарство.

img_4465

Прямо ж по центру розташувалася майстерка з розмальовки медових пряничків. Перед дітьми розкладені пакетики з глазур’ю усіх кольорів райдуги. Малеча, висунувши язички, наносить візерунок на пряник. Жовто-блакитні кольори стають обрамленням для смаколика у вигляді чоловічка одного з хлопчаків. Інструкторка ж, яка весь час знаходиться поруч, контролює процес. Каже, треба вміти правильно скручувати і стискати пакетик, аби глазур наносилася у потрібній кількості.

У залі стоїть дивна тиша. Ніби і дітлахи довкола, а не чутно ані писку. Усі у справах.

Згодом же починається програма для дорослих — лекції та презентації відомих мейкерів та технологів. Вмить публіка міняється з дітей на підлітків та тих, хто має за плечима добрі три-чотири десятки років життя.

Ви бачили програму лекторію?.. Я точно пробуду тут до кінця дня!

«Ви бачили програму лекторію? Руппельт, Роман Кравченко з IOT Хабу, Олєнєв з Intel… Я точно пробуду тут до кінця дня», — з усмішкою на обличчі каже мені Іван Тетерук, якому на вигляд не більше 25, та займає своє місце. Поближче до спікера.

ІА Дивись.info – інформаційний партнер фестивалю!

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Фото: Микита ПЕЧЕНИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.