Бій під Крутами: жертви чи герої

d0b1d196d0b91

30 січня 1918 року на станції Крути більшовиками були розстріляні 27 молодих українських вояків, які були захоплені після одного з найвідоміших в новітній українській історії боїв.

Він був одним із десятків інших боїв Першої більшовицько-української війни, яка тривала з грудня 1917 року і приблизно до травня 1918 року. Війни, яку розпочали більшовики, коли зрозуміли, що Українська Центральна Рада та свідоме українське суспільство категорично проти комунізму в більшовицькому варіанті.

Українська молодь брала участь і в інших боях цієї війни, але поруч з досвідченими вояками. Однак під Крутами кадети, гімназисти та студенти опинились без підтримки інших частин. Понад 450 молодих вояків армії УНР більше 5 годин втримували наступ в декілька раз переважаючих сил ворога.

Коли ж набоїв не стало та виникла загроза оточення, командування розпочало загальний відступ. У результаті бою з української сторони загинуло від 33 до 40 юнкерів, гімназистів та студентів, семеро потрапили в полон, а 55−65 отримали поранення. Близько трьохсот більшовиків було поранено та вбито.

Трагізму бою під Крутами надав наступний день. Під час відступу одна частина, яка складалась з студентів, розгубилася і пішла на світло, що йшло від станції Крути та потрапили в полон до більшовиків. 30 січня 27 молодих українських вояків більшовики розстріляли.

«Україна відзначає бій під Крутами, як один з боїв першої в новітній історії війни за українську державність. Подвиг кадетів, гімназистів та студентів армії Української Народної Республіки відзначали і до  Євромайдану та Революції гідності, але очевидно, що це було формальністю, без спроби взяти ключові повідомлення, для чого це ми маємо робити – вшановувати, пам’ятати. А йшлося про те, що особливості та закономірності історії української державності вказують, що потрібне постійне зміцнення обороноздатності держави для захисту суверенітету, незалежності та тери¬торіальної цілісності. Відповідно коли в лютому-березні 2014 року  розпочалась окупація Росією території нашої держави ми зустріли її не боєздатною, свідомою, морально стійкою армією. Довелося вже в ході війни усвідомлювати, що таке бій під Крутами і в чому зміст його пам’яті та досвіду», - каже кандидат історичних наук, доцент, НУ «Львівська політехніка» Іван Хома.

Він розповідає, що героїзація бою під Крутами, розпочалась на початку березня 1918 року, коли Центральна Рада, союзником якої виступили німецькі та австрійські війська, повернулась до Києва. Було утворено слідчу комісію для з’ясування обставин, чому на допомогу під Крути не прийшли інші частини, а Михайло Грушевський ініціював вшанування пам’яті загиблих.19 березня 1918 року у Києві провели перепоховання віднайдених та ідентифікованих загиблих під Крутами студентів, гімназистів та юнкерів. Траурну процесію від вокзалу, попри будинок Центральної Ради і до цвинтаря на Аскольдовій могилі, супроводжували десятки тисяч людей.

[dyvys_blockqoute text="Цей трагізм українського менталітету нас переслідує. Ми плачемо, скаржимось, співчуваємо, розчаровуємось, вміємо ховати, святкувати…" author="Іван Хома"]

«Цікаво, що у кінці березня рішенням Міністерства військових справ УНР заборонили приймати у склад армії студентів та гімназистів, а ті, що вже там перебували, повинні були покинути свої частини», - каже історик. «Цей трагізм українського менталітету нас переслідує. Ми плачемо, скаржимось, співчуваємо, розчаровуємось, вміємо ховати, святкувати… Проте деколи нам просто не стає терпіння, часу, впевненості, віри, організованості — це наша історична проблема. Водночас, дивлячись на нинішні події, розуміємо, що певні історичні висновки на шляху захисту державного суверенітету є зроблені», - додає Іван Хома.

В умовах війни, яку ми ведемо зараз, в першу чергу треба робити акцент на наших перемогах, а не поразках – вважає доктор історичних наук, письменник Дмитро Білий.

«У нас не телеекранах ледь не кожного місяця якась свічка пам’яті. Не можна так, звичайно треба згадувати про жертви,  але потрібен баланс. Наприклад, можна тризуб виставляти на екранах у дні наших перемог, а їх у нас було більше ніж поразок, просто ми не змогли ними скористатися. Що стосується бою під Крутами - тут подвійна ситуація. З одного боку це трагедія, а з іншого боку це все таки трагедія,  коли не безпорадні жертви загинули, а загинули люди, які свідомо пішли на це. Було зрозуміло, що стримати наступ більшовиків вони не зможуть, там близько 4 тисяч наступало. Але  необхідно було хоча б на день стримати просування червоних», - каже Дмитро Білий.

[dyvys_blockqoute text="У нас не телеекранах ледь не кожного місяця свічка пам’яті. Можна тризуб виставляти на екранах у дні наших перемог, а їх у нас було більше ніж поразок" author="Дмитро Білий"]

Це дозволило урядові УНР на переговорах у Бресті домогтися міжнародного визнання України, і домовитися про військову допомогу. «Це був героїчний вчинок. Незважаючи, на те що частина молоді загинула, але вони досягнули своєї мети, змогли затримати наступ, подібно як наші добровольці в 2014 році припинили наступ Росії і  зірвали її плани, хоча й були великі жертви. Зрештою вони виконали бойове завдання – максимально затримали просування червоних на Київ, а рахунок тоді йшов на години. Тобто ця подія увійшла в пантеон української героїчної пам’яті» - розповідає історик. Бій під Крутами також відзначали в 20-30 роках 20 століття на Галичині. «Був такий культ Героїв Крут, це подавалося як не безпорадні жертви, а герої, які змогли зупинити наступ. В Польші є герої Вестерплатте. (У вересні 1939 року німецька піхота за підтримки військово-морських сил напала на польський військово-транзитний склад на півострові Вестерплатте, в гавані вільного міста Данциг. Гарнізон був укомплектований лише 182 солдатами, але попри чисельну перевагу супротивника та постійні авіаудари, захисники тримали оборону впродовж семи днів-Ред.). Там загинуло багато поляків і зрештою вони капітулювали, але в Польщі є культ героїв Вестерплатте. Такі самі приклади є в прибалтиці, Фінляндії, тобто такі аналоги Крут, коли герої виходять проти такої переважаючої сили, це підкреслює героїзм, культ не поразки, а перемоги», - переконаний Дмитро Білий.

Володимир ГАЛЕЧИК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: