Президент Київської Кібер Академії розповів, чому кібер-атаки загрожують кожному користувачу

Більшість зламів відбувається завдяки експлуатації людських бажань і пристрастей

Чому у світі навіть найпотужніші компанії не можуть убезпечити себе від кібер-атак? Тому що більшість зламів відбувається завдяки експлуатації людських бажань і пристрастей.

Як тільки Фейсбук набрав 500 тисяч користувачів, люди почали просити, щоби їм надали доступ до публічних камер, аби вони могли спостерігати за життям інших. Фейсбук на це не погодився. Але якщо зараз хтось вирішить втілити цей задум у життя, то він матиме всю інфраструктуру для цього. Вона вже є. Кожному можуть дати можливість підключитися до відкритої інфраструктури і ти зможеш подивитися, як людина пройшла, що вона робить тощо.

Те, що всюди встановлюють камери – добре, якщо люди не проти, чому ні? Треба тільки думати, яким чином можна вдосконалюватися нам, як людям, для того, щоби менше було проблем.

Світла сторона завжди наздоганяє темну

Світла сторона завжди наздоганяє темну. Темна сторона завжди більш динамічна. Коли вона знайшла якусь вразливість — технологічну чи людську — вона одразу починає експлуатувати її. Світла ж сторона тільки починає думати: «А як же нам захистися?». І тому світла сторона постійно наздоганяє темну. Це боротьба, яка буде тривати.

Так, сьогодні хакери вигадують все нові і нові способи проникнення у соціальні мережі. Тепер це вже не тільки стандартні шляхи, на кшталт, як е-мейлу, зараженого файлу абощо. За прогнозами, у 2017 році будуть написані більше 100 мільярдів рядків коду. А це — більше ста мільйонів вразливостей і запобігти цьому неможливо. Щоби написати програму, яка виявить цю вразливість, потрібно 22 дні.

Про приватність: зовнішню у внутрішню

Я не згоден з тим, що приватність померла. Тому що я по-іншому сприймаю приватність, особливо відтоді, як почав займатися публічною діяльністю. Для мене приватність — це те, що я відчуваю всередині себе. Не можу сказати, що мене взагалі не хвилює, що хтось щось про мене написав, сказав. Але я це сприймаю як події, на які потрібно, відповідно до правил соціальної ролі, реагувати. Якщо щось погане сказали, я можу до суду подати абощо, але це не повинно впливати на мій внутрішній стан.

Чим більше ми будемо концентруватися, шукати і вміти утримувати приватність усередині нас, тим менше ми будемо залежні від ефемерної зовнішньої приватності. А чим менше ми будемо залежні від неї, тим менше вона буде засобом для вчинення шкідливих дій.

Про «Синього кита» і російські соцмережі

Щодо заборони російських соцмереж, на кшталт «Вконтакте» чи «Одноклассники» скажу коротко: їх можна заблокувати по всій Україні. Але це можна зробити тільки для масового користувача. Якщо ви просунутий користувач, звичайно, ви зможете обійти це.

А щодо нашумілої гри «Синій кита», то зазначу, що технології тут взагалі ні до чого. Вони просто дали можливість доступу до ширшої аудиторії. Ця людина так само могла зібрати групу у своєму дворі і робити це. Просто був би менший вплив. Проблема полягає в іншому. Кібер-злочинність є настільки складною темою, тому що немає жодного її регулювання.

Будь-які дані стануть публічними

Основна проблема сьогодні не у тому, що можуть хакнути, а у тому, що хакнуть. Все зламають. І це треба усвідомити. Якщо дев’ять років у світі кібер-безпеки був мем, що у компанії люди діляться на дві категорії – це ті, яких вже хакнули, і ті, яких ще хакнуть. Сьогодні нема такого мему, сьогодні є інше розуміння. І це вже не мем, це усвідомлення, до чого все іде. Компанії зараз діляться на дві категорії: ті, яких хакнули, і вони про це знають, і ті, яких хакнули, і вони про це не знають.

Ми маємо виходити з того, що будь-які дані стануть публічними. Я вважаю, що ніхто не гарантує, що ми взагалі не є лабораторними мишами. Треба виходити з того, що ми — експеримент.

З іншого боку, якщо ви дотримуєтеся певної філософської або релігійної концепції, то можете вибудовувати свою ідентичність на цьому. Якщо ви створені за образом і подобою Божою, то з цього можете виходити.

Але якщо ми виходимо з того, що немає більше такої приватності, як раніше, і не буде, ми можемо шукати баланс. Утім, якщо наша ідентичність повністю базується на зовнішніх атрибуціях, ми постійно будемо вразливі.