Антологія «Порода» спростовує міфи про те, що Донбас не є частиною України, - Станіслав Федорчук (інтерв’ю)

У Львові під час Форуму видавців у Львові презентували Антологію українських письменників Донбасу «Порода».

Книга вийшла друком у видавництві «Легенда» за підтримки МФ «Відродження».

ІА Дивись.info поспілкувалася зі Станіславом Федорчуком, керівником проекту видання Антології про міфи і те, кому може бути цікавою ця книга.

Також пропонуємо до уваги кілька цитат з розмови:

«У книги було два упорядники, Веніамін Білявський і Микита Григовов, - розповідає керівник проекту. – Насамперед вони відбирали письменників, які мають певний стосунок до Донеччини і Луганщини, або в сучасному часі мають цикли, присвячені війні, присвячені долям людей, які втікають, або які лишаються в окупації. Більшість авторів – це друга половина ХХ століття, ми свідомо вирішили обмежитись такими рамками, аби книжка була читабельною, адже перша версія – 800 сторінок».

Читайте також: Жадан, Якимчук, Білий та інші: автори антології українських письменників Донбасу читали твори львів’янам (фото)

«Я не буду цього приховувати, ми ставили авторам питання: чи вважають вони себе українськими письменниками. Тут немає жодного автора, який би сказав, що він російський письменник, або «пісатєль» так званої «ДНР», «ЛНР», попри те, що є люди, які досі проживають в окупації, - розповів Станіслав Федорчук. – У цій книзі є твори Ігоря Козловського, який уже другий рік перебуває в ув’язненні. Ми дуже сподіваємося, що вихід цієї книжки буде ще одною маленькою сходинкою до його свободи».

«Ми бачили, скільки було докладено зусиль, аби показати, мовляв, Донеччина і Луганщина – це якісь землі без культури, без коріння, які, мовляв, не має жодного стосунку до України, - додає Станіслав Федорчук. -  Певною мірою, ця Антологія спростовує ці міфи не тільки своїм існуванням, у ній можна знайти представників різних течій, різних поколінь, різних голосів за звучанням. Певною мірою, ця книжка демонструє, наскільки вагомим є внесок цих людей в українську культуру.

Всі ми розуміємо, що Стус давно вже є в усіх програмах. Але скільки людей пов’язують його з українською Донеччиною? У Львові похована Галина Гордасевич, українська поетеса, яка певний час мешкала на Донбасі, чимало спричинилася до українського громадянського суспільство, але хто асоціює її, її роботу, її творчість з українською Донеччиною? Є Сергій Жадан, один із найуспішніших українських письменників за останні чверть століття.

Але хто усвідомлює той момент, що він народився у Старобільську (Луганщина, - ред.), більше того – ніколи цього не цурався і протягом багатьох років проводить літературні фестивалі на своїй батьківщині, користується божевільною увагою і повагою серед місцевого населення. Певною мірою, це спроба продемонструвати горизонт українського Донбасу і ця книжка адресовується не тільки тільки літературознавцям чи любителям прози, поезії чи драматургії. Ця книжка адресується до істориків, до журналістів і для культурологів. Будемо дивитися на речі прямо – та хвиля бруду, яка полилася завдяки бездумному використанню пропагандистських сюжетів з окупаційних медіа, вона створила певний образ вихідця з Донеччини, людини, яка зовсім відірвана від української мови й культури. Тобто уявити собі, що серед цих людей є сучасні письменники, яких видають і перекладають за кордоном, важко».

«Багато людей, насамперед з числа переселенців, тих, хто доїхав далеко за кордон, стали цікавитись цією книгою. Їм було цікаво побачити українську Донеччину і Луганщину. І в цьому відношенні я чітко розумію, що однією із найбільших цільових груп є українці Донеччини і Луганщини, які хочуть знати своїх письменників, - додав керівник проекту. – І це така річ, яка гріє душу. Але це своєрідна Terra іncognita навіть для самого українського Донбасу. Будемо говорити відверто: багато людей відчули себе українцями через війну. Але ця українська налаштованість ще не підкріплена твердими знаннями. Звичайно, ідентичність – дуже складне явище, яке формується під впливом багатьох речей. Але зрозуміти, хто ти, і хто був перед тобою, для ідентичності це важливо. І хочеться, аби українці Донеччини і Луганщини, сучасні, розуміли, що перед ними так само були українці».

Валерія ПЕЧЕНИК,

Фото і відео: Микита ПЕЧЕНИК