дивись.info

Україна між двома імперськими амбіціями. Політичний огляд тижня

Україна між двома імперськими амбіціями. Політичний огляд тижня
Зображення ілюстративне

Як цього тижня українцям вчергове яскраво нагадали, що наша країна розташована між двома екс-імперіями, які не втратили своїх амбіцій і хто стане цапом-відбувайлом в історії з затриманням Саакашвілі. Про все це – в політичному огляді Дмитра Посипанка.

Між заходом і сходом

Упродовж минулого політичного тижня на міжнародній арені трапились кілька подій, які матимуть вплив на геополітичне становище нашої держави. Звичайно, що найголовніша з них – це переформатування польського уряду, у ході якого польська прем’єрка Беата Шидло пішла на пониження і додала до своєї посади приставку віце-, а її місце обійняв міністр фінансів Матеуш Моравєцкі.

Така рокіровка виглядає щонайменше дивно, оскільки зовсім не притаманна для європейських демократій. Більше того, такі політичні відрухи остаточно довели повну залежність очільників польського уряду від правлячої партії Качинського. Але у цій ситуації найбільше насторожує навіть не це, а повністю недолугі заяви цих псевдодемократів.

Матеуш Моравєцкі. Фото: УКРІНФОРМ

Новий прем’єр Моравєцкі у перший же день перебування на посаді наговорив стільки неадекватних речей про Україну, що в голову не вкладається, як ці люди можуть управляти цілою державою. Якщо заяви про «геноцид на Волині» можна пояснити багатолітнім зомбуванням польського суспільства імперськими амбіціями і бажанням відновити велич Посполитої в Європі, то його вислів про біженців з України, яких Польща змушена приймати через конфлікт на сході нашої держави, взагалі нічим не поясниш.

Читайте також: Домагання і «райські папери»: п’ять найгучніших скандалів 2017 року

Зрозуміло, що Польщі надзвичайно вигідно прирівняти наших заробітчан до біженців і таким чином уникати європейського квотування міграційної політики. Однак, таке відверте маніпулювання термінами не призведе ні до чого доброго.

Оскільки цей мільйон українських заробітчан, яких тепер називають біженцями, не дав остаточно завалитися польській економіці в той час, коли вона відчула шалений брак людських ресурсів, коли поляки у пошуках кращого життя і більших зарплат масово вирушили через свої західні кордони у більш заможні європейські країни. Тільки чомусь їх тоді ніхто не називав біженцями, хоча і сприймали поляків тоді так, як поляки тепер українців – дешевою чорноробочою силою.

Путін і українське питання

Якщо таким заявам із заходу ми ще хоч трохи дивуємось, то те, що ми чуємо від шизофренічної влади в Росії, уже давно нас не хвилює. Однак, цього тижня Путін провів чергове, уже традиційне, шоу свого імені – щорічне спілкування “царя” зі своїм народом в прямому ефірі.

Аналізувати те, що там говориться, великої потреби немає, але є одна річ, яку нам потрібно усвідомити. Виглядає так, що американо-російські переговори щодо деескалації конфлікту в Україні виходять на завершальну стадію і дуже скоро нас поставлять перед фактом, що ОРДЛО уже нікому не потрібні і їх потрібно реінтегровувати назад.

На яких умовах? На тих, які нам надиктували в Мінську, але у супроводі миротворчої місії, на яку Путін, скоріш за все, вже погодився. Щоправда про повернення Криму мова не йде і ще довго не стоятиме на порядку денному. Для Путіна Донбас і Крим – це дві різні категорії і поєднувати їх у переговорах немає сенсу.

Якщо в ОРДЛО «їх ніколи не було і зараз немає», то Крим уже давно визнаний суб’єктом федерації. Тому всі ті, хто в Україні лобіює питання поєднання процесів повернення ОРДЛО і Криму до складу України, відверто відстоюють питання неповернення Україні ні першого, ні другого.

Недозатримання Саакашвілі

В українському політикумі цього тижня теж відбулися дві події, на які вже давно всі очікували. Чергове недозатримання Саакашвілі і довгоочікуваний візит Президента Польщі Анджея Дуди.

Коротко про першу подію. Друга спроба затримання Саакашвілі виявилась більш вдалою і особа без громадянства опинилася в СІЗО, де, очікуючи на вирок суду, він одразу оголосив голодування. Звичайно, що ніхто у владі не збирався садити Міхо за ґрати, тому і в суді прокуратура вимагала лише домашній арешт.

Судове засідання, як і притаманно будь-якому дешевому шоу, транслювалось у прямому ефірі, і участь у ньому брали усі нардепи, які були помічені з Саакашвілі під час прориву державного кордону. Усі ці нардепи пропонували взяти заарештованого на поруки. Однак суд вирішив просто звільнити обвинувачуваного без застави, без взяття на поруки і без будь-якого обмеження волі. Чим знову підіграв Порошенкові у його іграх із Міхо.

Спробую знову обґрунтувати. Заґратований Міхо не вигідний Порошенкові, адже може перетворитись на жертву і відкрити шлях на опозиційний Олімп Юлії Тимошенко, проти якої і був розіграний проект Саакашвілі. Відпущений на волю Печерським судом Міхо надзвичайно вигідний Порошенкові, оскільки дає президентові декілька прихованих козирів. Тепер зовсім незрозуміло, як Саакашвілі буде втирати українському суспільству тезу про олігархічну державу, в якій суди відпускають на волю головного борця з олігархами.

Читайте також: Долар по 30 та ріст інфляції: як житимуть українці за бюджетом 2018 року

Незрозуміло, як Самопоміч буде доводити нашому суспільству свою тезу про деспотичну владу Порошенка, якщо деспот Порошенко не зміг вплинути на Печерський суд, щоб той посадив його найбільшого ворога.

Проте зрозуміло, що тепер влада може максимально використовувати судові органи у своїх планах і навіть без судової реформи. Адже для чого реформувати те, що і так добре працює? Тепер залишилось лише знайти крайнього у всій цій історії і показово його покарати.

Не виключено, що крайнім стане сам Генпрокурор Луценко, якого можуть з нового року відправити у відставку, і тоді той зможе знову зайнятись улюбленою справою – політикою.

Президент Польщі в Україні

А тепер коротко про візит Дуди в Харків. Чекали його давно і чекали з нетерпінням, адже Президент Польщі зараз чи не найпоміркованіший політик цієї країни. І лише він може дещо вгамувати історичну істерію своїх однопартійців.

Однак підсумок харківських перемовин говорить про інше. Поляки, навіть помірковані, найближчим часом не відступлять від своєї боротьби за «історичну справедливість», оскільки ця боротьба, на їхню думку, дасть можливість не лише відновити колишню велич Посполитої, але й дозволить нинішній правлячій партії ще довший час залишатись у владі.

Дмитро ПОСИПАНКО,

Світ на порозі нової холодної війни. Політичний огляд тижняполітичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.