Львів'янка у Нігерії: 6 неочікуваних фактів про країну (фото)

Львів’янка Ірина Пілат зараз живе у Нігерії, що в Африці. В авторській колонці вона ділиться враженнями від цієї екзотичної країни та розповідає історії про свій досвід на іншому континенті. Цього разу - 6 фактів про Нігерію.

Продовжую дивуватись і звикати…

Сьогодні усвідомила, що живу в Нігерії вже майже 3 місяці і багато речей вже перестають дивувати і стають звичними. Наприклад вже повністю звикла не перевіряти прогноз погоди щодня зранку, як я це робила вдома. У Львові погода щодня міняється і треба бути готовим – сьогодні дощ, завтра сніг. Сьогодні +20, завтра +5. В Нігерії погода щодня одна і та сама -  +30С і періодами дощ, який триває декілька хвилин. Аж не цікаво. Також вже не дивуюсь водіям на дорогах. І мене це навіть починає лякати, що цей балаган став для мене нормальним.

Сьогодні хочу розказати вам про 6 фактів, які мене щиро шокували і до яких я досі ніяк не звикну:

Nigerian timing або Африканський час – це запланований час + Х, де Х = 1 год 45 хв, а то й більше.  Нігерійці всюди і завжди спізнюються. Вікіпедія каже, що «Африканський час – це визнана культурна тенденція в частинах Африки і Карибського басейну до більш спокійного ставлення до часу. Це поняття іноді використовується у зневажному розумінні, про затримку в призначенні, зустрічах та подіях. Це також включає в себе більш неквапливий, розслаблений і менш жорсткий запланований спосіб життя, який зустрічається в африканських країнах, особливо в порівнянні з більш планованим і прив’язаним до часу способом повсякденного життя в західних країнах».

Читайте також: Львів’янка у Нігерії: як переїхати в Африку із немовлям

Так от. Не те, щоб я була ну дуже пунктуальна, але я звикла все і завжди планувати і старатися спізнюватись не більше ніж на 15 хв. А тут мені прибити хочеться всіх і вся через їхнє ставлення до часу. З острахом чекаю моменту, коли почну працювати тут на роботі – як вести бізнес з людьми, які поняття зеленого не мають про тайм менеджмент?! Всі офіційні події, наприклад конференції, виступи тощо ніколи не починають вчасно, бо ніхто не приходить вчасно.

У нашій сім’ї є ще поняття Modile timing, бо мій чоловік і його брати ну дуже вже яскраві представники даної культурної тенденції. І оцей Х може бути і 2,3,4 години. Наприклад ми може планувати прийти в гості на 11 годину ранку, а фактично прийти після обіду - і це норма. Завжди на всі побачення спізнювалась не я, а мій благовірний.  Довелось простити і прийняти таку культурну особливість.

Кажуть, що для нігерійця краще спізнитись на 2 години, ніж прийти на 5 хв швидше і зачекати. Тому, якщо зустріч запланована, скажемо, на 13:00, то це означає, що пересічний нігерієць о 13:00 тільки почне збиратися. Плюс поїсти, а далі дорога і корки, і зустріч починається не раніше 15 години. Дивом дивуюся, як тут все ще функціонує. І напевно тому я бачила тут багато європейців, але жодного німця – вони б з їхньою педантичністю вже всі з моста пострибали б проживши тут декілька днів 😉

Я не відразу помітила цей факт, але побувавши на російській вечірці, усвідомила, що за ці 3 місяці я не бачила в Лагосі п’яних людей. Більше того, ми відвідали декілька вечірок до дня народження, поминок тощо і ніде не було алкоголю. Максимум пляшка чогось хорошого для чоловіків, і трохи вина, але не всюди. А тепер згадайте, хто який арсенал пляшок купував на вечірку до свого дня народження 😉

Або я не там буваю і не бачу реальної картини, або так і є, але тут я жодного разу не зустріла п’яного бомжа чи молоду компанію напідпитку. Тут алкоголь п’ють набагато менше і рідше, ніж в Україні. Чоловіки можуть вийти після роботи чи на вихідних недалеко від дому, щоб випити з друзями пива. Але всі чемно вертаються додому не дуже пізно, не створюючи ніяких проблем. Ніхто їх не бачить, ніхто не знає, хто коли пив. Для жінок тут взагалі не прийнято вживати алкоголь. Молодь до того ставиться не так суворо і дівчата можуть випити один-два келишки, але не більше. Для жінки тут абсолютно недопустимо напитися.

Читайте також: Львів’янка у Нігерії: Різдво у спекотній країні

Так як місто велике, майже всі тут водять автомобілі. І якщо ти навіть вийшов з друзями на пиво, тобі ще треба потім якось до дому дістатися. Тому це, напевно, ще одна причина, що нігерійці п’ють в міру. Але! Тут ми підходимо до наступного факту, який не перестає мене шокувати.

Тут нормально водити машину напідпитку! Як розказали мені місцеві – половина водіїв на дорозі не мають прав на водіння, а ще одна половина водить машину напідпитку. І на жаль, це абсолютна правда. Не знаю, як я колись виїду тут на дорогу як водій. Боюсь страшенно. Тут страшно не тому, що можливо ти не ідеальний водій і можеш когось підрізати, а страшно, що якесь теля вріжеться в тебе, навіть якщо ти дотримуєшся всіх правил дорожнього руху.

Тут поліція має право зупинити автомобіль тільки якщо є на це явна причина, наприклад проїхав на червоне світло (так роблять більшість водіїв). А так як тут 90% водіїв - телята, то розрізнити хто з них пив, а хто ні, майже нереально. Тому шанс, що тебе засічуть після 3-5 пив дуже невеликий. І цим користуються… А якщо вже так сталося, що зупинили, то просто заплатиш хабара, та й все...

Ну і на останок ще декілька не таких трагічних, але цікавих фактів, які мене забавляють: 

В місцевих магазинах використовують інші манекені ніж у нас – місцеві жіночі манекени мають більшу попу і груди – мінімум 4 розміру. Як на мене, це трохи сексизмом попахує.

 Тут є кафе, де не продається кава - Cream Slices. Точніше, напевно, це цукерня. В меню тут класне морозиво і випічка. Але немає кави! Бо в Нігерії немає культури кавування, як у нас. Тут є декілька кав’ярень в дорогих районах, і власники часто європейці. Але частіше можна зустріти кафе з тортиками чи іншими десертами, але з напоїв тут вибір кола чи фанта, але не кава. Для мене - затятого кавомана – це невтішний факт.

На будинках часто можна побачити вивіску з текстом Not For Sale. Ось так, у всьому світі бувають вивіски For Sale, а тут навпаки. Мене спочатку це дуже веселило і я розпитала чому так. А все тому, що тут право власності на нерухомість дещо інше, ніж у нас, коли будинок належить якійсь одній визначеній особі.

Тут будинки належать сім’ї. І теоретично троюрідний недобросовісний кузен має право продати будинок, а інший кузен оскаржити пізніше продажу. Тому щоб уникнути таких неприємностей люди пишуть на своїх будинках, що вони не для продажу.

Читайте також: Львів’янка у Нігерії: перше знайомство із країною

Ірина ПІЛАТ

Народилася в м. Новояворівськ, з студентських років жила у Львові, а цього року переїхала в м. Лагос, Нігерія. Маркетолог у декреті, віднедавна блогер, дружина новоспеченого лікаря з Нігерії Фемі і мама солодкого хлопчика Лукаса