Кінець шоу імені Саакашвілі, або Чому Порошенко знову виграв

Ми всі стали свідками ідеально продуманої і настільки ж вдало виконаної вистави одного актора, який пожертвував собою заради популяризації режисера цієї вистави.

Ми більше року спостерігали за тим, як з Саакашвілі намагалися зліпити образ головного опозиціонера нинішній владі. Спочатку ідея полягала в тому, щоб сам Саакашвілі і його новоутворений політичний проект – «Рух нових сил» став альтернативою усім іншим опозиціонерам і таким чином забрав голоси Юлії Тимошенко, Андрія Садового, їхніх політичних партій та інших менш відомих та впливових політичних проектів. Однак, ідея не спрацювала.

Читайте також: Україна між двома імперськими амбіціями. Політичний огляд тижня

І не дивлячись на шалені ресурси вкладені у цей політпроект, його популярність не змогла перевищити рівень статистичної похибки. Тоді було прийняте рішення розпочати дуже тонку політичну гру, метою якої було максимально дискредитувати увесь протестний рух в Україні і довести його до маразму, створивши картинку повної відсутності адекватної альтернативи Порошенкові.

Треба визнати, гра була дуже тонка і небезпечна, але уже зараз ми бачимо, що вона спрацювала повністю і сягнула поставленої мети. Позбавлення Саакашвілі громадянства України, його «героїчний» прорив кордону за безпосередньої підтримки усіх учасників опозиційного руху, так званий Міхомайдан, невдале затримання Саакашвілі і його звільнення обуреним «народом», вдале затримання Саакашвілі і його звільнення одним з найодіозніших судів України, кримінальні справи і допити в Генпрокуратурі, загроза екстрадиції в Грузію і акції протесту в вимогою імпічменту Порошенка.

Погодьтесь, це все виглядало маразматично у воюючій державі. Але це ще не був остаточний маразм.

Читайте також: Невдалий арешт Саакашвілі: хто від цього виграє і що далі

Остаточно це все перетворилось на фарс минулого тижня, коли спочатку з’явилась заява Саакашвілі про те, що у нього немає особистісних претензій до Порошенка, як Президента України, і він готовий до переговорів про майбутнє нашої держави.

А після цього проводить черговий марш за імпічмент і закликає натовп іти штурмувати Жовтневий палац. Натовп іде і штурмує, хоча там у цей час перебували пересічні кияни з дітьми, які до влади не мають жодного відношення. Натовп, який ніби-то вийшов на мирну акцію протесту. Натовп, у якому присутні представники усіх політичних сил, які гордо називають себе демократичною опозицією. Ця акція стала настільки ганебною, що навіть наразилась на публічну критику наших міжнародних донорів.

 

Ми згодні з колегами з Канади та Великої Британії. Спроби захоплення і нищення публічних будівель - це зловживання правом на мирний протест https://t.co/tg1u4zm90m

— U.S. Embassy Kyiv (@USEmbassyKyiv) December 17, 2017

 

I completely agree with my Canadian colleague. Спроби захоплення і нищення публічних будівель - це зловживання правом на мирний протест https://t.co/iNEXse9wt9

— Judith Gough (@JudithGoughFCO) December 17, 2017

Що ж ми отримали на виході після усіх цих подій?

Перше. Остаточна дискредитація усього протестного руху в Україні, оскільки нам було наочно продемонстровано, як легко мирна акція протесту може перерости у збройне протистояння, заручниками якого стають звичайні громадяни України, які уже живуть передчуттям новорічно-різдвяних свят.

Друге. Остаточна деградація лідерів цього протестного руху. Чи правильніше сказати, «лідера» протестного руху Саакашвілі, який ніби-то і не має жодних претензій до Порошенка, але вимагає його імпічменту і організовує масові безчинства в столиці нашої держави.

Третє. Остаточне відсунення на маргінес усіх інших опозиціонерів, починаючи із Тимошенко і закінчуючи Лєщєнками, Найємами чи Соболєвими. Вони усі поступово, у ході цієї вистави, перетворились на аутсайдерів великої української політики.

Ну і четверте. Остаточне утвердження Порошенка у якості єдиного адекватного претендента на посту Президента України.

Усе! Завіса! Вистава закінчилась! Головний актор ідеально виконав свою роль і тепер може спокійно завершувати гастролі на одному з курортів. На сцену в’їжджає на білому коні режисер вистави. І на сцені він один. Нікого більше немає, адже хтось потонув у своєму смітті, хтось перетворився на політичне сміття, а когось головний актор цієї вистави витіснив на глядацькі місця. А переважна більшість глядачів просто втратила інтерес до вистави, яка називається українська політика.

Дмитро ПОСИПАНКО,

політичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут