Чому про вашу дієту краще розповісти психотерапевту або Розлади харчової поведінки

В сучасному світі попри всі розмови про прийняття, толерантність і процвітаючий гуманізм, тема людського тіла (а особливо свого) все ще лишається незручною. Незручно сказати: «Я пишаюсь своїм тілом, навіть якщо воно не ідеальне». Але є прийнятим, розповсюдженим і зрозумілим сказати: «Мені б ще схуднути/ підкачатись/ почати бігати/ зайнятись собою». Тому не дивно, що про першу дієту дівчата починають думати ще перед старшою школою, а всі спортзали забиті під зав’язку. Здоровий спосіб життя – це, звісно, добре. Проблеми починаються тоді, коли він переростає у розлади харчової поведінки. Як саме це відбувається та що робити – розглянемо в цьому матеріалі.

Анорексія, булімія та переїдання – типові розлади харчової поведінки

Харчування – вітальна людська потреба, тобто така, що забезпечує нам життя. Проте все більше людей, особливо жінок і дівчат, вбачають в їжі свого ворога. Все через те, що вона може призвести до набору ваги. А думка ця – дуже страшна. Коли страх переростає в жах, можна говорити про розлад. Серед розладів харчової поведінки розрізняють три основні: анорексія, булімія та нападоподібне переїдання.

Анорексія – психічний розлад, в основі якого лежить нав’язливе бажання схуднути. На анорексію страждають 1,5% населення. І починається вона вже у 8-9 років. Найстрашнішим є те, що цей розлад є лідером смертності. Від жодної іншої психічної хвороби не вмирають так часто, як від анорексії. Людина просто зникає, і після певної межі її неможливо повернути. Вага дорослої людини може досягати 45 - 27 кг. Індекс маси тіла (вираховується квадрат ваги в кг поділений на зріст в см) менше 18.

Читайте також: Колонка психотерапевта: як дати собі раду з самотністю

В хворих на анорексію вкрай нездорова фіксація на їжі. Вони зменшують свої порції та калорійність їжі поступово, приходячи до того, що харчуються одним яблуком на день, або бояться поправитись від води.

Сумним також є те, що в Україні дуже погано влаштована система опіки над хворими на розлади харчування. В ідеалі – це має бути амбулаторне лікування в клініці, за участю психіатра, психотерапевта та консультанта з харчування.

[dyvys_blockqoute text="Від жодної іншої психічної хвороби не вмирають так часто, як від анорексії" author=""]

Якщо у вас є підозра, що ваша знайома чи рідна людина може страждати на анорексію, не гайте часу. Такі хворі майже ніколи не хочуть лікуватися, навіть якщо визнають проблему. Тому рятувати, найчастіше, мають батьки або близькі люди, відправивши її на лікування.

Булімія у більшості асоціюється із приступами нудоти, однак це не завжди так. Головною ознакою булімії є нестримне бажання поїсти, часто – переїдання без відчуття голоду. Оскільки дати собі раду з голодом неможливо, а він супроводжується ще й страхом набрати вагу – супутнім симптомом є так звана очисна поведінка. Частіше всього – це штучно викликана нудота, але також може бути прийом проносних засобів, вживання препаратів для “спалення жиру”, сечогінних та інших.

[dyvys_blockqoute text="Головною ознакою булімії є нестримне бажання поїсти, часто – переїдання без відчуття голоду" author=""]

Тобто людина має дуже сильну потребу в їжі, у великій кількості їжі – з’їдає її, а потім “очищується”. Чи варто говорити, що окрім внутрішніх органів травлення, страждають зуби, шкіра, волосся, організм не отримує необхідних мікроелементів і руйнується. Булімія зустрічається у 2,5% населення.

Нападоподібне переїдання визначається тим, що людина поглинає їжі набагато більше, ніж в середньому може з’їсти людина за той же проміжок часу. В таких випадках людина може 2 години їсти майже все, що потрапляє на очі, незважаючи на поєднання та смакові якості. Це напад, в якому вона не може зупинитись, поки не відчує яскравий фізичний дискомфорт.

Окрім цих трьох, існує багато варіантів нетипових розладів харчової поведінки. Наприклад, якщо бажаючи схуднути, ви відмовляєтесь від вечері, а натомість пропускаєте келих-другий вина, і так відбувається певний період часу, є вірогідність, що ви страждаєте на дранкорексію. Або ж, навпаки, ви маєте певну худорлявість, і відчуваєте настирливе бажання наростити м’язи (частіше – чоловіки). В залежності від інтенсивності цієї настирливості, можна говорили про бігорексію. Якщо ж ви харчуєтесь дуже здоровим способом, але приділяєте цьому надмірну увагу, такому випадку теж є назва - це орторексія. Розладом також є поведінка, коли після припинення грудного вигодовування жінка продовжує зціджувати молоко, аби звільнитись від зайвої ваги (брегорексія).

Чому виникає розлад харчової поведінки?

Всі розлади харчової поведінки в своїй основі мають порушення образу тіла. Це те, як ми сприймаємо власне тіло і зовнішність. Як ставимось до нього. Чи нам подобається воно, чи ні. Чи ми приймаємо його, чи ні. Дослідження говорять, що незадоволення власним тілом виражають 90% жінок планети. Що, в принципі, є неминучим у світі насаджених з боку медіа жорстких канонів краси. Тому коли людина говорить про себе образливі, іноді принизливі речі: “Яка я товста”, “ В мене жахливі ноги”, “Треба менше їсти”, “Корова” та інше – це навіть не дивно. Проте, як прикро!

Читайте також: Колонка психотерапевта. Що на вас чекає в кабінеті психотерапевта?

Зовнішній тиск суспільства – це лише одна сторона медалі. Ми всі живемо в світі, де обговорювати, критикувати, оцінювати тіла (особливо – жіночі) є майже нормою. Але це осудження – лише зерно. Воно зачіпає не всіх. Та потрапляючи в підготовлений ґрунт, воно дає паросток у вигляді харчового розладу.

[dyvys_blockqoute text="Всі розлади харчової поведінки в своїй основі мають порушення образу тіла. Це те, як ми сприймаємо власне тіло і зовнішність" author=""]

А ґрунт може готуватись по-різному. В більшості випадків – це сімейні стосунки. Нерідко – це психотравма (наприклад, сексуальне насилля). Дуже часто – відсутність чутливості до себе, труднощі в розпізнанні своїх потреб (поспостерігайте за тим, як ви обираєте їжу – чи завжди ви знаєте, чого хочете), дефіцит знань про своє внутрішнє “Я”. Тому зазвичай, за розладами харчової поведінки стоїть зовсім не їжа. Вона виступає всього лише симптомом. А проблема лежить більш глибоко, і саме з нею працює психотерапевт.

Що таке здорова харчова поведінка

Для визначення того, чи є у вас розлад харчової поведінки чи ні, достатньо відповіді на просте питання: «Скільки часу і уваги ви приділяєте своєму тілу та харчуванню?»

Якщо за вивченням етикеток в магазині на питання калорійності і вмісту цукру ви проводите більше часу, ніж на вибір вбрання. Якщо задля того, щоб піти на тренування ви відкладаєте прості життєві радощі – похід в кіно, зустріч з друзями, прогулянки. Якщо ви уникаєте свят, вечерь з близькими та інших посиденьок, де є ризик присутності їжі. Тоді з великою вірогідністю, у вас можна діагностувати порушення.

Здорова харчова поведінка означає, що ви можете довіряти своєму тілу і собі в виборі страв. Що ви їсте, коли голодні, і не їсте, коли не хочете. Це можливість обирати їжу, яка подобається, і їсти її без докорів сумління. Це можливість залишити якесь печиво, бо ви знаєте, що воно нікуди не зникне. Або з’їсти ще порцію, бо воно смакує неймовірно. Це право помилятись в своєму виборі, але знати, що це не катастрофа. Це коли ви приділяєте харчуванню увагу, але це не віднімає час у інших сфер вашого життя.

[dyvys_blockqoute text="Здорова харчова поведінка означає, що ви можете довіряти своєму тілу і собі в виборі страв" author=""]

Якщо читаючи останній абзац, ви думаєте: що ж тут складного – тоді, вірогідно, вас можна привітати, і з їжею у вас стосунки налагоджені. Проте, якщо ні – подумайте, можливо, варто звернутись за допомогою. Їжа може бути другом, а тіло – джерелом задоволення. Прикро, якщо життя, яке у нас одне, пройде в страху перед одним і в боротьбі з іншим.

 

Анна МОЗГОВА,

практикуючий гештальт-психотерапевт

Освіта: КНУ ім.Т.Шевченка, факультет психології, магістр (2010р.), Спеціальність: клінічний психолог.

З 2014 року – сертифікований гештальт-психотерапевт.

Додаткові спеціалізації: робота з харчовими розладами, сексологія.

Проходила навчальну практику в Київській психоневрологічній лікарні. Проводила дослідження на тему суїциду.