Колонка психотерапевта. Що на вас чекає в кабінеті психотерапевта?

Функція психотерапії, так само, як і уявлення про те, як вона відбувається, в нашому суспільстві переважно овіяна чутками та міфами, побудованими на сценах з кінофільмів. У цьому тексті я спробую пояснити, в чому полягає процес психотерапії, і чому вона в деякій мірі потрібна всім. Навіть тим, хто вважає, що в них все гаразд.

Психолог або психотерапевт

Люди часто плутають психолога, психотерапевта і психіатра. Але це все одно що хірург, медпрацівник та анестезіолог – дуже різні професії. Для того, аби стати психотерапевтом, я здобула дві освіти: диплом з психології та сертифікат гештальт-терапевта. Базової освіти психолога достатньо лише для того, аби займатись консультуванням. Тобто це загальний, інколи достатній, але частіше – поверхневий, огляд тієї чи іншої проблеми. Частіше психологи працюють в дослідженнях, або застосовують знання соціальної психології в політиці, рекламі, HR. А от працювати безпосередньо з людиною частіше здатен саме психотерапевт.

Читайте також: Все не так, як ми думали, або Міфи про психотерапію

В Університеті нам викладали психотерапію в різних напрямах: символдраму, психодраму, арт-терапію, когнітивно-біхевіоральну, клієнт-орієнтовану та гештальт. Все це – різні напрями психотерапії, або теорії. Загалом, їх є набагато-набагато більше. Основні, які розповсюджені зараз в Україні: це психоаналіз (той, який ви бачите в фільмах – де клієнт лягає на кушетку), гештальт-терапія, клієнт-орієнтована та когнітивно-поведінкова (або біхевіоральна). Всі ці теорії психотерапії мають власну філософію, методики, техніки та результат. Отримавши певне уявлення про кожну з них, я обрала гештальт-психотерапію.

Психотерапевт відрізняється від психолога та психіатра тим, що працює безпосередньо в своїй, обраній, окремій теорії. Наприклад, як я в гештальті. Тобто, це певна філософія, яку я приймаю не лише в роботі, але і в особистому житті. Це твердження, якими я керуюсь, погляд на життя. Звучить трішки як опис вірування, але філософія і віра – поняття різні. Тому напрям терапії – перш за все, - його філософія, парадигма.

[dyvys_blockqoute text="Психотерапевт відрізняється від психолога та психіатра тим, що працює безпосередньо в своїй, обраній, окремій теорії" author=""]

Ані психолог, ані психотерапевт не можуть виписувати ліки, включаючи антидепресанти, що відпускаються по рецепту чи радити будь-які препарати. Психофармакологія – це територія психіатрів. В своїй роботі ми можемо (і в деяких випадках це обов’язково) попередити, що подальший процес можливий лише після відвідання психіатра – для огляду, співпраці та/або призначення медикаментів. Але самі цього зробити не можемо.

Як відбувається психотерапія

Перше, що необхідно знати – психотерапія (як і психологічне консультування) працює лише зі здоровими людьми. Може працювати в якості підтримуючої для людей з психічними розладами, але все залежить від інтенсивності розладу і лікування в психіатра. Все ж, переважно до нас приходять здорові люди. Тому коли мене питають про “пацієнтів” я завжди виправляю на “клієнтів”. Бо пацієнти – в клініці.

При першому зверненні клієнта (частіше, це телефонна розмова), я дізнаюсь, з якою темою він або вона хоче працювати – це називається запит. В кожного психотерапевта є ряд тем, з якими він не працює. Наприклад, я не візьму клієнта, який перебував в місцях позбавлення волі, наркозалежних людей – це мій особистий вибір. Або не беру в роботу дуже маленьких дітей – не відчуваю в собі достатньої компетенції для цього. Але я завжди можу порадити когось з колег, хто з цим працює.

[dyvys_blockqoute text="Ані психолог, ані психотерапевт не можуть виписувати ліки, включаючи антидепресанти, що відпускаються по рецепту чи радити будь-які препарати. Психофармакологія – це територія психіатрів" author=""]

На першій сесії (так називається сеанс) ми знайомимось. Я розказую про себе, про гештальт, правила. Є умови конфіденційності та анонімності: я не можу розповідати те, що довірив мені клієнт, третій особі. Виключення складають навчальні процеси та ситуації, якщо інформація загрожує чиємусь життю.

Далі - визначаємо, як працюємо: за клієнтом закріплюється його день та час (сеттінг). Та з чим працюємо – формується запит. Тобто, клієнт приходить з якимось визначеним питанням, чи проблемою, яку хоче розв’язати. Але те, як клієнт її формулює, не завжди може бути запитом. Наприклад, слова: “Хочу, аби мій чоловік не зраджував” – це не запит. Бо я не можу змінити чоловіка, замінити його, або вмовити не зраджувати моїй клієнтці. Але я можу разом з нею дослідити, яким чином вона формує своє життя так, що опиняється разом з чоловіком, який її зраджує. Бо свій власний світ, таким, який він є, ми формуємо своїми власними руками, вчинками, рішеннями. Та не завжди маємо змогу замислитись, як саме.

Саме цю функцію і виконує психотерапевт – досліджує ваше життя разом з вами. Це не подруга, яка не дослухавши фразу, що у вас болить, починає говорити про свою реальність. Не родичі, які можуть осуджувати чи навчати (бо ніхто крім вас не може знати, як правильно робити у вашому власному житті). І не близькі, які (можливо, з кращих намірів) говорять: “не сумуй”, “не ний”, “візьми себе в руки” – бо це ніколи не допомагає. В кожної людини може бути час, коли вона має посумувати, “понити” і не брати себе в руки. І разом з психотерапевтом це можливо.

[dyvys_blockqoute text="Перше, що необхідно знати – психотерапія (як і психологічне консультування) працює лише зі здоровими людьми" author=""]

Також, тут можливо розглянути питання, які часто люди схильні “знецінювати”. Наприклад, не помічати чогось, що лякає в собі. Заспокоювати себе фразами “мені здалось”, “я собі щось придумав/придумала” і т.п. Робота з психотерапевтом дозволяє це дістати назовні, дізнатись про себе нове, відкрити себе і познайомитись. Дуже часто я зустрічаюсь в роботі з тим, як в нашому суспільстві не прийнято з собою знайомитись. Це можна побачити на прикладі проблеми, коли люди не знають, чого вони хочуть. Бо частіше виявляється, що себе вони теж не знають.

Психотерапія (саме гештальт-напрям) дозволяє дослідити себе, познайомитись, пізнати. Багато клієнтів виходять з кабінету з (інколи шокуючими для них) відкриттями про те, що «виявляється, я завжди хотів/хотіла одного, а займалась іншим», або «хотів/хотіла жити ось так, але не дозволив/дозволила собі з певних причин», або «я думав/думала, що я от така особистість, а можу бути ще і такою». Це дуже цікавий та захоплюючий процес.

Як вибрати свого психотерапевта

Клієнти, які до мене приходять, переважно керуються рекомендаціями інших. Тобто мене порадили або клієнти, які вже мали досвід роботи зі мною, або колеги, які бачили мою роботу. Так само направляю і я.

Також, є особистісний момент. Психотерапія – це робота про інтимне, часто клієнти довіряють мені те, про що інші оточуючі їх люди можуть навіть не здогадуватись. Тому тут питання довіри є дуже важливим. І може таке статись, що познайомившись, ви не відчуваєте довіри до конкретного терапевта – це нормально. Завжди можна спробувати з іншим, і врешті-решт, визначитись.

Або гендерний аспект – не всім хочеться працювати з жінкою-терапевтом, комусь більше підходить чоловік. В цьому питанні варто прислухатись до себе.

Ще одним питанням є ціна. На сьогоднішній день у Львові ціна психотерапевтичної сесії починається від 400-600 грн. Під час навчання, яке триває 4 роки (базове), ми також маємо пройти власну терапію (від 60 годин), групову терапію, спеціалізації (додаткові курси), конференції та інші професійні події. Все це обходиться в середньому від 7 тисяч доларів. Окрім того, навчання ніколи не закінчується. Під час роботи кожен психотерапевт має мати власного супервізора – особа з вищим рівнем навчання, яка допомагає перевіряти, чи в правильному руслі ми рухаємось в роботі з клієнтом та опрацьовувати власні почуття терапевта, які завжди виникають, адже ми лишаємось живими людьми. І коли я бачу, що терапевт назначає собі ціну в 100-200 грн., в мене виникає питання про те, скільки він в себе вклав та чому оцінює свої послуги так низько.

Тому так, психотерапія – це не дешево.

Але це в деякому розумінні і безцінно. Бо терапевт – це не провидець, який скаже, як сформується ваше життя в майбутньому. Не порадник по життю, який знає, як краще, бо ж не може знати, ваше життя – індивідуальне, неповторне. Не священник, до якого можна прийти на сповідь, і лише виговоритись. Хоча і це часто має терапевтичний ефект.

[dyvys_blockqoute text="Психотерапевт – це людина, жива, зі своїми почуттями та досвідом, якими може поділитись, коли це доречно" author=""]

Психотерапевт – це людина, жива, зі своїми почуттями та досвідом, якими може поділитись, коли це доречно. З дуже високим рівнем чутливості, таким, що може резонувати з вашими почуттями, які витіснені, згублені, недозволені, але від цього ще більш важливі. З безоціночним поглядом на ваш світ. І повагою до того, як він формується.

Разом з вами психотерапевт досліджує ваше життя, «освічуючи» інколи темні зони. Надає необхідну підтримку в ситуаціях психотравм, кризових станів або періодів, важких ситуацій. І допомагає усвідомити себе.

Тому коли ви звертаєтесь до психотерапевта, це не свідчить про вас як про слабкого, потребуючого допомогу, і тим більше – хворого. Це свідчить лише про те, що вам достатньо внутрішньої рішучості розвиватись, розбиратись та підсилювати рівень самоусвідомленість. І вже це – заслуговує на велику повагу.

Анна МОЗГОВА, практикуючий гештальт-психотерапевт

Освіта: КНУ ім.Т.Шевченка, факультет психології, магістр (2010р.), Спеціальність: клінічний психолог.

З 2014 року – сертифікований гештальт-психотерапевт.

Додаткові спеціалізації: робота з харчовими розладами, сексологія.

Проходила навчальну практику в Київській психоневрологічній лікарні. Проводила дослідження на тему суїциду.