дивись.info

Джеймі Олівер вікторіанської Англії

Джеймі Олівер вікторіанської Англії

Колонка Марти Госовської.

В дитинстві в мене було хобі – насправді їх було безліч, та сьогодні про моє улюблене – вікторіанська Англія. Я прочитала про цю епоху все, що було в нашій районній бібліотеці і в бібліотеках, до яких можна було дійти пішки, а пішки я могла дійти хоч до самого Лондона! Цікаві факти я ретельно записувала у зошит з Тавером на обкладинці і називався він «Вікторіанський журнал». Цікавого було стільки, що журнал мав чотири томи!

Вичитані цікавинки не раз рятували мене на світських заходах, коли з мудрим поглядом треба вести бесіди «ні про що». Можна ні про що, а можна й про англійців! Наприклад, про вікторіанську Марту Стаюрт, Джеймі Олівера в спідниці або англійську Дарію Цвек. Про жінку, яка змінила англійську кухню (не смійтеся, є в англійців кухня і я не про смажену картоплю з рибою!), навчила консерваторів готувати спаржу і їсти артишоки. Вона зметикувала подавати морозиво у кольорових вафельних ріжках і проводити публічні майстер-класи з приготування морозива! Її називали «Сніговою королевою» Лондона, вона постачала морозиво до королівського двору. Ця ж жінка відкрила першу кулінарну школу в Англії (де, до речі, був курс молекулярної кухні, як би ми це зараз назвали, із застосуванням рідкого азоту) і видавала журнал «Table» (щось на кшталт сучасного «Gourmet»). А панночки з середнього класу записувалися у чергу за морозивними лебедями та огірковими сконсами.

Це все про Аґнес Маршал. Як ця загадкова дівчина з Волтхемстов – читай «з край світу» – в мить завоювала Лондон? Про її ранні роки невідомо майже нічого, окрім скупих зауваг про навчання в Парижі та Відні. Вона з’явилася ніби нізвідки і враз про неї почали говорити усі. Вірусна популярність, як би ми сказали сьогодні, але як їй це вдалося без фб та інста – невідомо! Зрештою, все просто – секрет в морозиві! Аґнес швидко зрозуміла, що середній клас готовий платити за розкоші, які раніше могли собі дозволити лише аристократи, і преміальність вишуканих страв та десертів – це вже давно вчорашній день. Дівчина налагодила контакти із постачальниками норвезької криги, пішла до хімічної лабораторії та уважно вивчала властивості рідкого азоту, проаналізувала найлюдніші місця Лондона, намалювала яскраву вивіску – і стартап з назвою «Морозиво на всі смаки» готовий!

Лондон заполонила морозиво-манія! Всі хотіли скуштувати новомодного делікатесу в кольоровому ріжку. Ще б пак! А ви б не хотіли морозива зі смаком лимона, огірка та з апельсиновою цедрою? А з м’ятою, ожиною та мандариновим сиропом? А з чебрецем і шоколадом? Отож бо й воно. А уявіть, як було нерозбещеним різноманіттям десертів вікторіанцям? Та Аґнес ледве встигала вигадувати все нові й нові поєднання смаків! Збережених рецептів, до речі, є понад двісті! Вражаюче, еге ж? Вона ж придумала топінґи до морозива – горішки, крихти печива, кольоровий цукор і цедру!

Читайте також: Місця сили: Львів, якого скоро може не бути

Тільки уявіть – за перший місяць кількість її «морозивних возиків» зросла у чотири рази! За другий – ще у чотири. І далі у геометричній прогресії. З простої, нікому не потрібної, Аґнес Маршал вона стала Сніговою королевою Лондона! Якби вікторіанці мали щось на кшталт видання «People», то її фото б прикрашало обкладинку. Але такого журналу не було, то її просто запросили до її Величності на аудієнцію і довірили опікуватися королівським десертним столом. Мабуть, це навіть почесніше, аніж чільне місце на обкладинці журналу.

Аґнес-Снігова королева видала чотири кулінарні книжки, які мали бути в бібліотеці кожної порядної лондонської пані. Одну з них, «Fancy Ices», мені навіть пощастило взяти до рук – окрім рецептів власне морозива та десертів, там ще було повно цікавого про декор столу та крижані квітки фіалок, які на той час були супер модним «бзіком» на званих обідах та вечерях. Вона, разом з інженерами, розробила проект холодильних морозивних машин і спроектувала машину для рівномірного розмішування морозива (ми б ці агрегати назвали просто, – морозилка та міксер, – але в епоху королеви Вікторії чомусь любили довгі назви). Тільки уявіть, як натхненні англійки, ба, навіть іноземки, повернувшись із майстер-класу Аґнес, замість смажити картоплю, пекли печиво з анчоусами, готували суп з черепах та крем з кролика!

Читайте також: Конвеєр для леді

Снігова королева, одначе, мала зовсім не крижане серце. Здобувши славу, визнання та чималі статки, вона зайнялася доброчинністю і саме завдяки їй голодні безхатченки Лондона мали тарілку теплого супу і щорічний різдвяний обід, де на десерт подавали знамените морозиво від Снігової королеви з добрим серцем. Також вона організувала кулінарні школи при інтернатах, щоб дівчатка та хлопчики могли здобути актуальну професію кулінара.

Я б хотіла на цій оптимістичній ноті завершити розповідь, але життя, на жаль, – не казка. Історія Аґнес закінчилась сумно: під час прогулянки верхи вона впала, зламала хребет і невдовзі померла. Її чоловік, який взявся очолити імперію Снігової королеви, бездарно керував бізнесом і довів успішну компанію до банкрутства. Щоб хоч якось втриматись на плаву, він навіть продав права на книжки дружини. Невеселий кінець захоплюючої історії успіху. Навіть не так – фантастичної жінки, якій вдалося з криги зробити щось неймовірно тепле.

Будь-яке копіювання чи відтворення тексту або частини тексту дозволене лише з письмової згоди редакції. В іншому випадку це вважатиметься порушенням авторських прав.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.