Чому в Україні досі табу на психотерапію і що з цим робити (фото)

У МОЗ України заявляють, що лише торік в Україні вперше діагноз психічного розладу встановили майже у 190 тисяч людей. А понад півтора мільйона громадян перебувають під наглядом лікарів-психіатрів та лікарів-наркологів.

У Львові про те, як небезпечно замовчувати ментальні розлади, чи не вперше заговорили на курсах лекцій «Психотерапія для міста». ІА Дивись.info спробувала встановити причини такого становища. Для цього поспілкувалася з засновниками проєкту «Психотерапія для міста» Володимиром Бєгловим і Тетяною Попович, а також спікером проєкту – психотерапевтом Володимиром Станчишином.

Лікування доступне, але не застосовується

Достеменної статистики, скільки українців відвідує психотерапевтів, немає. Однак є інші дані, що свідчать про низький рівень психотерапевтичної культури співгромадян. Згідно з результатами дослідження ментального здоров’я в Україні, яке Світовий банк здійснив у жовтні 2017 року, Україна входить до десятки країн світу з найвищими показниками самогубств – 24-32 випадки на 100 тисяч людей. У віковій групі від 15 до 35 років самогубство вже є другою найпоширенішою причиною летального кінця.

Попри це тема психічного здоров'я залишається однією з найбільш замовчуваних в українському суспільстві. «Лікування доступне, але не застосовується» – з таким заголовком ВООЗ опублікувала одну зі звітностей щодо поширеності захворювання у світі.

Коли час іти до психотерапевта

Час від часу нормально почуватися погано. Однак такі нездужання, як поганий настрій, швидка і постійна втомлюваність, апатія, напади дереалізації (коли здається, ніби все довкола відбувається не з тобою), також можуть бути проявами психічних порушень.

«Психотерапія – це робота зі стражданнями. Якщо відчуваєте страждання, вартує звернутися до когось, з ким про це можна говорити. Якщо у вашому житті все добре, психотерапевт вам не потрібен», - каже психотерапевт Володимир Станчишин.

Володимир Станчишин

Співзасновник проєкту «Психотерапія для міста» Володимир Бєглов впевнений, що до психотерапевта треба звертатися тоді, коли відчуваєш, що не можеш впоратися з психологічним навантаженням сам/-а. Коли з’являється спокуса «забутися», «втекти».

«У нас всі думають, що до психотерапевтів мають ходити винятково люди, в котрих шизофренія, котрі чують голоси і так далі, – каже Володимир Бєглов. – Ні, у такому випадку треба йти до психіатра і лікуватися медикаментозно. В цьому теж немає нічого незрозумілого. Адже коли в тебе гниє нога, ти не йдеш до священника, а до хірурга».

Психолог, психотерапевт, психіатр, психоаналітик: у чому відмінність

Психіатр – це лікар. Його сфера компетенції – психічні розлади. Він має медичну освіту і може призначати медикаментозне лікування.

Психолог – це фахівець, який здобув гуманітарну освіту, саме тому він не має права призначати медикаментозне лікування. Психолог може давати рекомендації з огляду на загальні закони психіки. Діагностику психолог проводить за допомогою різних методик і тестів.

Зазвичай психотерапевт – це або лікар-психіатр, або психолог, які обов’язково пройшли післядипломну підготовку за фахом «психотерапія» відповідно до обраного методу або підходу (когнітивно-поведінкова, психоаналіз, символдрама, гештальт тощо).

Психотерапевт працює з психічно здоровими людьми (у крайньому випадку – з так званими межовими станами). Лікарські препарати він призначати не може (це компетенція психіатра). Тому інколи психотерапевт і психіатр працюють у парі. Наприклад, з депресією, обсесивно-компульсивним синдромом, розладами харчової поведінки і так далі. Мета психотерапевта – усвідомлення, осмислення та розуміння людиною тих форм життя, які приносять йому страждання.

Психоаналітик– це психотерапевт, що пройшов навчання, акредитований та працює в конкретному методі (психоаналіз).

Як шукати терапевта

Варто перевіряти відгуки та акредитацію. Є багато фахівців, однак перед відвідуванням у кожного важливо попросити наявність документальної посвідки.

«Якщо людина, котра довго наважувалася прийти до психотерапевта, натрапить на самозванця, такий «фахівець» може зіпсувати життя. Психотерапевт не має відкривати чакри чи щось подібне», – пояснює Бєглов.

Володимир Бєглов

Як має працювати терапевт

Зазвичай розмова починається з запитання: «Як справи?». Відвідувач розповідає про те, що його турбує, що він відчуває. Психотерапевт ставить ще декілька запитань, тоді може попросити клієнта розіграти внутрішній діалог, відтворити сцени з життя і так далі.

«Завдання терапії – поставити правильні запитання. Тому що під час терапії все проговорюєш ти сам, – зауважує Бєглов. – Зі свого досвіду можу сказати, що поганий той терапевт, котрий дуже довго починає вам щось розповідати».

 Терапія – панацея ХХІ століття?

«Мені здається, 100 років тому не було такої потреби у психотерапії, – ділиться Тетяна Попович. – Але зараз ми настільки обтяжені інформацією, ми постійно бачимо красивих успішних людей у соцмережах, і нам диктують, як ми маємо прожити своє життя. Дуже часто можуть виникати думки: «Блін, я не такий/-а. У 30 років я не маю ще того і того». І ти починаєш себе якось пригнічувати».

Скільки коштує психотерапія

В середньому від 400 до 1000 грн за сеанс.

Психотерапевтичний сеанс призначають раз на тиждень або раз на два.

Сімейна психотерапія

• Один у парі переконаний, що стосунки може врятувати тільки терапія. Інший гадає, що це нічого не дасть. Як бути?

«Якось Станчишин розповідав, що є клієнтки, які телефонують до терапевта і кажуть: ось номер мого чоловіка, йому потрібна психотерапія, бо я нормальна, але він не піде, бо каже, що з ним усе окей», – посміхається Тетяна. – Жоден адекватний терапевт не телефонуватиме до людини і не буде казати: «Добрий день, я психотерапевт, у вас проблеми». У сім’ї це треба якось узгоджувати і домовлятися. Якщо проблеми у стосунках, не варто казати: «Я нормальна, а ти піди трохи підлікуйся». Звучить дуже іронічно, але люди інколи саме так собі бачать вихід із ситуації».

Однак ситуація, коли жінка вмовляє чоловіка відвідати терапевта, не така поширена, як може здаватися на перший погляд.

«У мене є дві пари знайомі, які зустрічаються доволі давно. Зауважу, саме чоловіки зверталися до мене з проханням дати контакт психотерапевта, щоби піти разом зі своїми половинками. І найсмішніше, що стереотипно, чоловіки не хочуть йти, а в моєму досвіді не хотіли йти жінки. Але чоловікам вдалося їх переконати. Вони пояснили, що це тільки 50 хвилин часу, – розповідає Бєглов. – «Давай спробуємо, просто 50 хвилин». Я би радив такі питання переводити у категорію часу».

Важливо також розуміти, що значній частині пар, які звертаються до психотерапевта у кризі стосунків, фахівець може сказати: «Ваші стосунки вбереже тільки розлучення. Якщо ви хочете і надалі спілкуватися як нормальні люди, вам потрібно перестати бути парою».

«Є пари, які не потрібно рятувати, бо вони неіснуючі. Вони існують тільки як звичка», - каже Володимир Бєглов.

Існують інші правила щодо сімейної психотерапії: до одного терапевта не може ходити пара поодинці. Або ви ходите разом, або ходить хтось один, закінчує терапію, і йде вже наступний.

Читайте також: «Психотерапія для міста»: як у Львові турбуються про ментальне здоров’я (фото)

Міфи про психотерапію

Інший поширений міф полягає у тому, що психотерапія нічого не вирішує.

«Мовляв розмова тай розмова собі, – розповідає психотерапевт Володимир Станчишин. – Або є зворотний бік медалі: часом люди приходять певні, що психотерапевт вирішить їх проблему. Але так це не працює, терапевт може тільки підштовхнути, вирішувати проблеми доводиться самостійно.

Читайте також: Лікувати чи не лікувати: що таке депресія і як з нею боротися

До чого треба бути готовим перед сеансом – то це до того, що доведеться багато працювати над собою. Фахівець може тільки підштовхнути, але всю роботу людина виконує сама».

Ірина ЯКИМ