дивись.info

Тато на карантині: як вимушена ізоляція відкриває нові можливості

Тато на карантині: як вимушена ізоляція відкриває нові можливості

Загальнонаціональний карантин приносить українцям не лише обмеження, але й певні можливості. Наприклад, дає шанс татам більше залучатися до виховання дітей.

У нашому суспільстві, згідно з даними соціологів, є потенціал до збільшення участі татів у догляді за дітьми, проте реалії ринку праці та гендерні стереотипи часто стають на заваді. А карантин може стати своєрідною демо-версією можливих змін.

Розібратися у цьому питанні допоможуть соціологи, психологи та самі батьки.

Термінологічна плутанина

У побуті декретом звикли називати дві різних речі – відпустку в зв’язку із вагітністю та пологами (126 днів)  та відпустку по догляду за дитиною до трьох років.

Насправді декретна відпустка – це відпустка, пов’язана з вагітністю та пологами, саме на цей час держава не лише зберігає за жінкою робоче місце та пенсійний стаж, але й надає компенсацію повного обсягу заробітної плати за цей період. Відпустка по догляду за дитиною до 3 років передбачає лише збереження робочого місця та стажу, а також щомісячні виплати на дитину (близько 800 грн). І лише ця відпустка по догляду за дитиною (без компенсації зарплати) доступна також і для чоловіків.

Коли Україну порівнюють з іншими країнами, наприклад, з Норвегією (14 тижнів оплачуваної відпустки можуть поділити між собою мама й тато), Великою Британією (чоловік може взяти 1-2 тижні оплачуваної відпустки), Німеччиною (чоловік може взяти трирічну відпустку по догляду за дитиною, де один рік держава компенсуватиме йому 65-67% зарплати), Іспанією (чоловік може провести у декреті до 5 тижнів із 100% компенсацією зарплати) та іншими, відбувається підміна понять. Українські чоловіки, йдучи у відпустку по догляду за дитиною, втрачають всю свою зарплату за місцем роботи, а це один із найвагоміших чинників, чому в Україні практика татівських відпусток по догляду за дитиною поки не надто розповсюджена. Про це говорить урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко: «На заваді тому (аби чоловіки брали відпустку по догляду за дитиною, – ред.) стоїть декілька факторів, перший з яких фінансовий. Батьки отримують від держави 830 грн. соціальної допомоги щомісяця на догляд за дитиною від народження до трьох років. Це критично мало, тому Україна має переймати європейський досвід і фінансувати батьків/матерів, компенсуючи їм суму приблизно рівну платні за місцем працевлаштування».

Для частини європейських країн мета таких оплачуваних відпусток – прищепити традицію відповідального батьківства молодим татам. Як йдеться у дослідженні кампанії проти сексизму «Повага», у деяких європейських країнах «молодих татусів просто зобов’язують певну кількість часу провести з малюком, зберігаючи за ними робоче місце й виплачуючи 100% заробітної плати. Чи не найбільш прогресивною в цьому плані є Швеція. Із 480 днів відпустки по догляду за дитиною 60 обов’язково мусить узяти батько, інакше ці дні просто не зарахують, а родина отримає менші виплати. Решту часу в декреті батьки можуть поділити між собою на власний розсуд».

Водночас, не варто думати, що український досвід унікальний, а тати в усіх інших країнах мають оплачувані відпустки. У США, наприклад, не йдеться про якісь виплати татам під час paternityleave. До речі, «paternityleave» (дослівно: відпустка у зв’язку з батьківством) – це аналог поняття «maternityleave» (відпустки у зв’язку з материнством, яку в нас називають декретною). Обидва ці терміни використовуються офіційно в англомовних країнах.

Минулоріч в Україні була спроба законодавчо надати татам 10 днів оплачуваної відпустки після народження дитини, але після шестимісячного розгляду у Верховній Раді України Проєкту Закону про внесення змін до статті 17 Закону України “Про відпустки” (щодо оплачуваної відпустки батькові при народженні дитини) його відкликали. Можливо, після карантину та зміни звичок у нашому суспільстві такий законопроєкт знову набуде актуальності для його включення до порядку денного парламенту.

Потенціал є

Наразі Мінсоцполітики не веде точної статистики татів у відпустці по догляду за дитиною, тому достеменна цифра, скільки чоловіків користуються такою можливістю, невідома.Станом на 1 січня 2019 року матеріальну допомогу при народженні дитини загалом отримували 1 мільйон 104 тисячі осіб, з них — 15 тисяч чоловіків. Але ця цифра не відображає реальної кількості татів у відпустці по догляду за дитиною, адже частина сімей просто оформила таку допомогу на ім’я тата, який продовжує працювати. На думку експертів, кількість татів у відпустці по догляду за дитиною не перевищує 2% від загальної кількості таких відпусток.

«Тенденційно українці стають відкритіші та більш охоче йдуть у відпустки по догляду за дитиною, – запевняє урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко. –Це крок не лише до гендерної рівності, а й до покращення демографічної ситуації в державі, адже фактор безгрошів’я стримує багато сімей від народження другої, третьої дитини. Саме тому важливо, аби роботодавці платити працівникам всю зарплату «по-білому», а не тільки офіційну частину та конверт, як це прийнято зараз».

Тенденційно українці стають відкритіші та більш охоче йдуть у відпустки по догляду за дитиною
Катерина Левченко

Можливо, такій відкритості може посприяти й карантин. Микита, тато одинадцятимісячної доньки, зауважує, що карантин відкриває для татів, які прагнуть більшого залучення у виховання дітей, нові можливості: «Через карантин я тепер більше часу проводжу з донькою. У мене догляд за дитиною взагалі ніколи не асоціювався з чимось поганим, тому що я хотів дитину давно. Із моменту народження доньки всі мої очікування виправдовуються, все так, як я собі уявляв. Коли вона кричить вночі (я знав, що вона буде кричати вночі) – мені добре, вовтузиться – добре. І карантин не змінює мого ставлення до виховання, я був готовий до підгузків і турбот. Якщо ти кайфуєш від чогось, як тебе може відлякнути те, що цього стає більше?»

Декрет – не відпочинок

Карантин стає також шансом для чоловіків провести певну переоцінку внеску жінок у виховання дітей та важкості такої праці. Через закриття кордонів Олег залишився зі своєю однорічною дочкою «на господарстві» сам, бо дружина застрягла в іншій країні. Олег активно працює, тож із вихованням доньки допомагає теща.

«Серед чоловіків часто є така недооцінка (складності такої праці, – авт.), у мене, чесно скажу, її не було. Я дружині завжди говорив, поки вона була в декреті, щоб сприймала це як роботу, тому що це анітрохи не легше. Декрет – це не відпустка і не відпочинок, – ділиться Олег.  – В цей момент я не можу сказати, що відчуваю втому. Просто, якщо порівняти мене з процесором, я бачу в диспетчері завдань, що відсоток завантаження – максимальний».

Дмитро, тато двох дівчат, говорить: «Я знав, що догляд за дітьми – це надзвичайно складна і важка річ, яка забирає дуже багато нервів та здоров’я. Під час карантину я вчергове переконався в тому, що легше реально ходити на роботу, аніж виховувати одного чи двох дітей. Я думаю, ця місія зовсім недооцінена в нашому суспільстві».

Одне «але»

Справді, всі опитані під час підготовки тексту батьки наголошують: якщо в когось бажання піклуватися про дітей до карантину не було, воно навряд раптово виникне. Олег розповідає, що намагається ставити себе на місце доньки та віддаватися вихованню на повну: «Об’єктивно більше часу я став проводити з дочкою. Вона увійшла в таку фазу, що вбирає все на світі і ти просто не можеш її залишити, щоб потім вона не виросла з характером людини, яка щось недоотримала, тому потрібно максимально віддавати себе». Але чоловік додає, що його досвід навряд можна «приміряти» на всіх татів. «Деякі чоловіки, на мою думку,  за своєю натурою дуже ледачі. І нехай це звучить дивно, але чоловікам набагато легше «піти на полювання і принести шматок м’яса», ніж займатися домашньою роботою. Тому навіть в цій ситуації багато хто так чи інакше намагається ухилитися від цього обов’язку і, я впевнений, нічого кардинально, коли ми вийдемо з карантину, не зміниться. Просто є ті, хто намагається і в повсякденному житті віддавати скільки є сил дитині, і ті, хто намагається зайвий раз цього уникати».

«У мене немає багато сподівань і надій на цей карантин, адже це короткий період, – каже психотерапевтка Христина Максимець. – Це залежить від особистості батька, і великою мірою – від стосунків між дружиною і чоловіком. Бо діти також переймають і те, яку роль тато як чоловік відіграє для мами та для усієї сім´ї. Наприклад, якщо батько алкозалежний чи має іншу негативну роль, він мимоволі буде мати образ такого, якого зневажають чи бояться, знецінюють чи ізолюють. Я не вірю, що людина під тиском чи через прохання інших може змінюватися, лише якщо внутрішньо людина сама відчуває потребу мінятися. Це важливо, не просто «бо так треба», а я дійсно цього «хочу і потребую». Це суттєва різниця».

Діти також переймають і те, яку роль тато як чоловік відіграє для мами та для усієї сім´ї
Христина Максимець

«У нашій сім’ї, на щастя, виховання дітей ніколи не були лише моїм обов’язком, – розповідає мати двох доньок Євгенія. – Ми з чоловіком працюємо повний день, тож у будні мало часу проводимо з дітьми: спершу були дитячі садочки, зараз – школа повного дня. Під час карантину, попри дистанційну роботу, підпрацьовуємо вихователями, вчителями, кухарями-кондитерами. Також ділимо обов’язки навпіл. Чи змінить карантин узагальнений стереотип? У небагатьох. Адже ті тати, які не долучалися до виховання, зазвичай робили це не через брак часу, а через своє бачення ролі батька у родині. А це вже змінити складніше».

Скептиками у цьому плані виявилися, до слова, усі батьки, з якими ми спілкувалися. «Я мало вірю у такі суспільні перетворення, що розвиток українців, зокрема – чоловіків-українців, можливий, –каже Дмитро. – Може, на місяць чи на два вони щось зрозуміють чи напишуть в соцмережах та розкажуть своїм знайомим, але, думаю, надалі все повернеться у звичне».

«В утопічному світі, мені здається, обов’язок виховання дітей має ділитися порівну, 50 на 50, щоб батьки були рівноцінними людьми, – розмірковує Микита. – Я б із задоволенням пішов в декрет, тому що бути з донькою набагато цікавіше і приємніше, ніж ходити на роботу. А всі, хто всіляко уникав виховного процесу і тепер змушені перебувати в домі постійно з дитиною, я думаю, їх це не перемкне на думку, що насправді це добре. Звідки б взятися такій думці, якщо, по суті, тебе просто ізолювали в середовищі, в якому ти не хотів бути».

Чому дистанціюються тати

Результати соціологічних досліджень стверджують, що більшість чоловіків в Україні вважає виховання дітей жіночою справою. Так, у березневому дослідженні групи «Рейтинг» щодо ролі жінки йдеться: «Абсолютна більшість опитаних погоджуються з твердженнями, що найважливіше завдання жінки – дбати про дім та сім’ю (83%) та те, що найважливіше завдання чоловіка – це заробіток грошей (75%). У динаміці з 2015 року спостерігається поступове зменшення кількості тих, хто вважає, що готуванням, господарством та вихованням дітей частіше займається жінка».

Психологи пояснюють такі звички також й генетичною пам’яттю суспільства. «Коли я почала цікавитися темою постаті батька, я натрапила на одну цікаву статтю «Травма поколінь» Людмили Петрановської, яка вразила мене до глибини, – розповідає психотерапевтка Христина Максимець. – Я рекомендую цю статтю усім, щоб трішки більше зрозуміти, чому наші сім´ї, батьки і діти такі, які є. Адже сучасне суспільство виникло не само по собі, ми несемо в собі генетичну пам´ять поколінь та їх травми, історію, моделі поведінки і тощо. Українці не виняток: війни, голод, переселення, переслідування, радянська політична система – усе це і сьогодні має вплив на нашу психологію і на психологію сім´ї в тому числі. Адже травми поколінь багато пояснюють і про те, чому тати менше приймали участі у вихованні дітей».

Микита, молодий батько, говорить, що часто стикався із дистанціюванням татів із боку родичів новоспечених батьків: «Із мого досвіду, дистанціювати татів від виховання дітей можуть і самі сім’ї, в сім’ях моїх друзів часто був тиск. Наприклад, всі родичі в сім’ї не хочуть, щоб батько брав участь у вихованні дитини, тому що «ти йди на роботу». Тобто батькові просто не давали навіть, грубо кажучи, підійти до дитини. Це якийсь такий пролетарський підхід».

Оплачуваний декрет для чоловіків – вихід?

Микита вважає, що основна проблема з чоловічими декретами полягає в тому, що вони неоплачувані. «Виходить так, що в суспільстві обмежують вибір: у нас йде такий поділ, що матері потрібно йти в декрет після народження дитини, а батькові не потрібно. Давати батькам невеликий оплачуваний декрет після народження дитини було б дуже добре, –каже молодий тато. – Думаю, якщо можна було б чергуватися, що спочатку в декреті один, потім другий з батьків, потім знову перший – було б ще легше і логічніше».

За результатами дослідження міжнародного кадрового порталу HeadHunter.ua 75% українських чоловіків вважають, що йти у відпустку по догляду за дитиною нормально, якщо цього хочуть обоє з подружжя або ж якщо дружина заробляє більше від чоловіка.

Відтак, є підстави сподіватися, що за державної підтримки відпусток для татів українські чоловіки охочіше розділятимуть обов’язки по догляду за дітьми.

Наразі оплачувані відпустки по догляду за дітьми для українських татів доступні лише з ініціативи їхніх працедавців. Наприклад, у незалежному медіа «Заборона» у такий спосіб заохочують молодих татів. Про це розповіла у коментарі виконавча директорка «Заборони» Олена Садовнік: «У нас тати заохочуються взяти два тижні оплачуваної перерви для догляду за немовлям. Ми свідомо в наших організаційних правилах не називаємо це відпусткою, бо ж яка відпустка коли недосип, відновлення, нова відповідальність та адаптація».

На думку психотерапевтки Христини Максимець, нинішнє покоління татів уже більше прагне долучатися до процесу виховання, що додає оптимізму: «Мене тішить, що покоління сучасних татів, яким зараз 45 і менше, власне, вже мають ці задатки до емоційної близькості з дітьми, до того, щоб фізично і емоційно бути присутніми у житті своїх дітей. Це – про теорію поколінь, де кожне покоління має свої особливості. У будь-якому випадку, зараз більше надій на сучасних татусів, що вони допоможуть виховати впевнених у собі дітей, які у свою чергу зможуть створювати і підтримувати близькі стосунки, бути зрілими і відповідальними особами, а в майбутньому і татусями».

На початку цього року парламентарі знову підняли тему відпусток по догляду за дитиною. Так, голова парламентського комітету з питань соціальної політики Галина Третякова анонсувала подання ініціативи щодо так званої «трансферної декретної відпустки», яку зможуть ділити між собою члени родини (батьки, бабусі та дідусі), щоправда деталей щодо оплати такої відпустки парламентарка не надала, а відповідний законопроєкт досі не зареєстрований у ВР.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

Валерія ПЕЧЕНИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.