дивись.info

67 років тому розпочалося Норильське повстання, яке тривало 61 день

67 років тому розпочалося Норильське повстання, яке тривало 61 день
Побудова Норильського комбінату

67 років тому, 26 травня 1953 року, розпочалося найтриваліше і наймасовіше повстання політичних в’язнів в історії ГУЛАГу – Норильське повстання.

Після Другої світової війни кількість в’язнів, засуджених за політичні злочини, значно зросла. Серед них українців було у різних таборах 60-80%. За даними УІНП, до весни 1953 року в Норильську було 35 табірних відділень і 14 табірних пунктів виправно-трудового табору, а також 6 табірних відділень «Горлагу» (рос. – Горного лагеря). На 1 липня 1953 року у «Горлагу» перебувало 19545 в’язнів, серед них – 10227 націоналістів, 966 учасників повстанських організацій, 1862 – засуджених за шпіонаж, 1694 – ув’язнених як секретні агенти, 1120 членів «профашистських організацій»…  На початок 1953 року із 11988 в’язнів найбільше було українців – 5385 осіб.

В’язні «Горлагу» працювали на мідно-нікелевому руднику, вугільних шахтах, заводах, а також зводили місто Норильськ. Передумовою Норильсько повстання стало прибуття до Горлагу етапів з ув’язненими з Казахстану, які мали досвід участі в табірних протестах 1952, а також амністія, проведена після смерті Сталіна, яка поширилася лише на осіб з невеликими термінами покарання, здебільшого тих, хто відбував покарання за кримінальними статтями. Натомість політичні в’язні відбували покарання переважно за «націоналізм» – 25 років.

25 травня того ж 1953 року групу непокірних чоловіків переводили із 4-ої у 5-ту зону. Дорогою конвоїр випустив автоматну чергу по людях – загинули в’язні Жигайлов і Софроник, а також був поранений Дзюбук. Наступного дня сержант Дятлов автоматною чергою вбив трьох і поранив сімох в’язнів 4-го й 5-го табірних відділень. Саме там і почалося повстання, яке охопило всі інші відділення Норильського концтабору.

На знак протесту в 4-ій зоні «Горлагу» в’язні припинили роботу на будмайданчику, а на одному з будинків, написали: «Нас убивають і морять голодом». Керівником повстання 4-ої зони був українець Євген Грицяк родом з Прикарпаття (Євгена Грицяка засудили 1949 року до смертної кари, яку згодом замінили на 25 років ув’язнення, за членство в юнацькій мережі ОУН. Незважаючи на те, що 1944 року Євгена Грицяка мобілізували до Червоної армії, у лавах якої він дійшов до перемоги над нацизмом і мав високі бойові нагороди). Три дні на будмайданчик не завозили їжу. Через три дні в’язні повернулися в житлову зону, де на знак солідарності з ними голодували ті, хто залишалися в зоні. На роботу в’язні виходити відмовилися.

Повстанців підтримали в’язні 5-ої зони, а згодом і 6-ої (жіночої), де українки вивісили гасло «Свобода народам і людині!». 1 червня до повсталих приєдналися 1400 в’язнів табірного відділення №1.

5 червня в «Горлагу» шість табірних відділень припинили роботу і виявили масову непокору табірній адміністрації у п’яти табірних відділеннях, де утримувалося понад 16 тисяч ув’язнених. Гаслом в’язнів 3-ої зони, які оголосили про повстання 4 червня, стало «Воля або смерть». Вони вивісили чорний прапор із червоною смужкою, що символізувало пролиту кров у боротьбі.

Повстанці вимагали не лише скорочення робочого дня, який тривав 12 годин, і покращення побутових умов, а й повної зміни жорстокої табірної системи пригноблення особистості й волі. Зокрема переглянути справи політв’язнів щодо законності звинувачень і винесених вироків, звільнити неповнолітніх, інвалідів, покарати конвоїрів, які розстрілювали в’язнів, вивезти на батьківщину іноземців.

Члени комітетів повсталих зон розподілили між собою обов’язки: були окремі відповідальні за інформацію, агітацію та пропаганду, роботу на кухні, у лазні та пральні, за господарські справи, медчастину, культурно-виховну роботу. У дні повстання в табірних клубах проводили репетиції гуртків, хорів, працювали бібліотеки, відбувалися концерти, в’язні організовували спортивні змагання. Комітети повсталих табірних відділень Норильська стали водночас законодавчими і виконавчими, охоронними й каральними органами. Особливо чітко під час повстання вони налагодили роботу з охорони порядку. Такій дисципліні дивувалася навіть тюремна адміністрація.

«Для придушення опору влада задіяла значні військові сили і засоби. Кожну бунтівну зону вгамовували окремо за певним сценарієм. 1 липня розстрілами зупинили повстання у 5-ій зоні, згодом у 4-ій і 1-ій, 7 липня – втихомирювали жінок 6-ої зони водою із трьох пожежних машин під сильним тиском та військами. Найдовше протрималася 3-тя каторжна чоловіча зона. У ній повстання зупинили 4 серпня 1953 року, коли ввели 7 автомашин з озброєними солдатами. У кровопролитних сутичках загинуло близько двох сотень в’язнів.

Із всіх підкорених табірних відділень виділили 2920 активістів, з яких 45 осіб заарештовано як організаторів, 365 активістів посадили в тюрму, 1500 перевели у Береговий табір у Магадан. Решту 1010 осіб ізолювали у  двох нових окремих табірних пунктах Норильська. Активістів Норильського повстання етапували в Красноярську внутрішню тюрму МВС. Справу «Про антирадянське повстання, організоване зовні» вело Красноярське управління МВС», – повідомляє УІНП.

Норильське постання було найпершим й наймасовішим після смерті Сталіна. Воно тривало 61 день. Ключову роль у Норильському повстанні відіграли українці, зокрема колишні бійці УПА. Коли почався штурм військами МВС захоплених в’язнями табірних зон і солдати та офіцери поливали повстанців свинцем з автоматів та кулеметів, українські патріоти відбивалися камінням. А коли й воно закінчилося — заспівали свій гімн «Ще не вмерла Україна».

Незважаючи на придушення повстання, 1954 року «Горлаг» ліквідували, а 1956 практично всі учасники Норильського постання опинилися на свободі.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.