Розвіюємо стереотипи про Шевченка: що радянська влада приховала про поета

Найбільше біографію Кобзаря сфальшувала радянська ідеологія, вони підробили його листи, щоденник. То ким ж насправді був Тарас Шевченко? 

Сьогодні ми розвіємо найпоширеніші стереотипи щодо «Кобзаря».

Стереотип 1. Шевченко походив зі злиденної сім'ї

Родина майбутнього Кобзаря походила з села, а його батько Григорій орав поле. Але, зважаючи на соціальну структуру тогочасного суспільства, він був тим, що ми зараз називаємо приватним підприємцем. Про це свідчить і саме прізвище «Шевченко» – син шевця, отже, ремісника. 

Григорій Шевченко намагався започаткувати власну справу, проте не міг її розвинути, бо був кріпаком. На життя він заробляв чумакуванням і стельмахуванням. Його родина не голодувала. 

Цей стереотип був потрібен для того, щоби змалювати Шевченка вихідцем із соціальних низів, співцем злиденного селянства.

Стереотип 2. Викуп з кріпацтва – лотерея

Улітку 1836 року Тарас Григорович знайомиться з українським художником Іваном Сошенком. Саме Сошенко надумав звільнити хлопця з кріпацтва та через конференц-секретаря Академії звернувся по допомогу до Василя Жуковського. Поет зв’язався з Павлом Енгельгардтом і дізнався, що той хоче отримати за Шевченка 2500 карбованців. Згодом Брюллов намалював портрет Жуковського, який було розіграно у лотереї, щоби зібрати потрібну суму.

Проте за портрет вдалося виручити лише 1000 карбованців, решту грошей збирали друзі поета: Олексій Венеціанов, Євген Гребінка, Василь Григорович, Аполлон Мокрицький та Іван Сошенко.

Стереотип 3. Шевченко – самітник

Щоби розвіяти цей міф, просто потрібно прочитати «Щоденник» Кобзаря. Там ми побачимо, що Тарас Григорович був епатажним та веселим. Він чи не щодня відвідував театри і прийоми. Шевченко одягався зі смаком та непогано розумівся на напоях.

Читайте також: Модний Шевченко, або Як одягалися у XIX столітті

Відомим Шевченко став ще за життя. Його друкували, малюнки видавали в альбомах. Кобзаря активно запрошували до Петербурзьких мистецьких салонів. Художник та поет мав багато знатних друзів. І варто зазначити, що треба мати неабияку харизму і талант, аби твоїм викупом із кріпацтв займалися найвидатніші інтелектуали свого часу (Сошенко, Мокрицький, Брюлов, Гребінка, Жуковський тощо).

Іван Сошенко – друг по Петербурзькій художній академії, з яким Шевченко ділив квартиру, в своїх спогадах писав: «...Тарас мій частенько став роз'їжджати по вечорах. Він, як то кажуть, увійшов у моду; його приймали скрізь як диковинку». 

Стереотип 4. Старомодний одяг

На найвідомішому портреті Кобзар зображений з вусами у кожусі та шапці. Але в житті він рідко одягався у щось подібне. Поет віддавав перевагу стильному міському одягу того часу.  

Кожух і шапка – популярний тодішній тренд народності, а також села, з якого вийшов Шевченко. Подібні фото є більше костюмованою фотосесією, аніж відображенням реального стилю поета. При цьому саме вони набули неймовірної популярності, та істотною мірою вплинули на сприйняття образу Шевченка. 

Поет же був тим модником та мав зв’язки у кращих салонах. 

«Він став гарно вдягатися, навіть з претензією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс», - згадував Сушенко.

Стереотип 5. Кріпак, чия доля пов’язана з сумом, боротьбою та безвихіддю 

Шевченко провів чимало років у засланні. І у багатьох може скластися враження про жорстокість долі та безсилість поета... Але насправді Шевченко був неймовірно сильною людиною, чиє життя було історією успіху.

Він народився кріпаком і майже не мав шансів на успіх, проте талант і добра вдача дозволили йому стати частиною еліти того часу. Він став володарем срібної медалі Академії мистецтв, академіком гравюри. 

Приклад Шевченка має окрилювати, а не вганяти у безнадію.

Стереотип 6. Шевченко – поет-співець жіночих печалей і сільських краєвидів

Минулого століття було докладено багато зусиль, аби лишити Шевченка у вигідній для радянщини сільській тематиці. Пасивний жаль був безпечним для тодішньої влади, а революційний заклик до боротьби – ні. Тому його потрібно було перескерувати з національної свідомості на визволення від панів та інших класових гнобителів. 

Істинний посил багатьох творів Шевченка мав націоналістичне забарвлення – заклик до незалежності українського народу. Радянська влада ж цього допустити не могла.

Шевченко – поет-революціонер. А невід’ємною складовою естетики його творчості є культ героїчного, бунт за правду і свободу, що було співзвучно для народів по всьому світу. І це зробило Шевченка всесвітньо відомим.

Стереотип 7. Шевченко був атеїстом

За радянських часів у Кобзарі усі згадки про Бога або перекручували, або ж виривали із контексту.

Тарас Григорович же виріс на народній релігійності, брав участь у церковних обрядах. На засланні його настільною книгою було Євангеліє. А вільнодумство перейняв уже від європейської епохи просвітництва. Він не заперечував Бога, але вів із ним полеміку. 

На закінчення, нагадаємо, що істина, як завжди, посередині, адже Шевченко, попри свою геніальність, був звичайною людиною.