Герой України без звання: 130 років з дня народження Євгена Коновальця

Нині, 14 червня, виповнюється 130 років від дня народження Євгена Коновальця – видатного політичного та військового діяча України, полковника Армії Української Народної Республіки (УНР), Начального команданта Української військової організації та очільника Проводу українських націоналістів.

А 2021 рік проголосили роком Євгена Коновальця як на Львівщині, звідки він родом, так і на Прикарпатті.

Полковник УНР народився у селі Зашків, що на Жовківщині, у родині освітян. Його дідусь, отець Михайло Коновалець упродовж 30 років був парохом у цьому селі. Євген був також небіжем парохів Страдча — о. Ореста, Малехова — о. Володимира Коновальців.

Читайте також: На Львівщині завершують реставрацію дерев’яної церкви, де був настоятелем дідусь Коновальця (фото)

У Зашкові хлопчик закінчив трирічну народну школу, а початкову освіту здобував в українській чотирирічній початковій школі при учительській семінарії, а вже з десяти років вчився у Львівській академічній гімназії, а повнолітнім юнак вступив на правничий факультет Львівського університету, звідси якраз і розпочалась його активна громадсько-політична діяльність.

Коли Євгенові було 19 років, він взяв участь у боротьбі студентства за український університет, що відбулась на початку липня 1910 року. Тоді українці хотіли провести віче вулицями Львова, втім, поляки спорудили барикади в університеті, аби не допустити протестів. Унаслідок цього розпочались сутички, через кілька хвилин на місце прибула поліція, врезультаті майже 30 студентів було поранено, а від рук шовініста загинув товариш Коновальця, діяч студентського руду Галичини Адам Коцко.

З того часу Коновалець стає лідером українського студентського руху, пізніше – членом Української національної демократичної партії, а в 22 юнак увійшов до «Тіснішого народного комітету» УНДП, який очолював Кость Левицький, на засіданнях якого провідні галицькі політики обговорювали та ухвалювали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині.

Найбільший вплив на молодого Коновальця мали один з розбудовників «Соколу» Іван Боберський, акт Мирослава Січинського та знайомство з наддніпрянською еміґрацією (особливо з Дмитром Донцовим).

На початку Першої світової війни, у серпні 1914 року, Коновалець був мобілізований до Австрійської армії. У червні 1915-го, під час боїв на горі Маківці, потрапив до російського полону. Звільнившись в результаті Лютневої революції, навесні 1917 року молодий офіцер подався до Києва, де приступив до організації Українських збройних сил: спочатку куреня Січових стрільців, а згодом і корпусу.

27-річний офіцер стає найвидатнішим командиром тодішніх Збройних сил в Українській державі.

У 1920 було утворено Українську військову організацію (УВО), яку згодом Коновалець і очолює. З його ініціативи на одній із нарад організації було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої грунтувалась на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі, тому у лютому 1929 року на конгресі у Відні створили Організацію українських націоналістів, головою проводу обрали Євгена Коновальця.

Читайте також: Нескорений: 12 фактів про життя і смерть Євгена Коновальця (ФОТО)

Його діяльність у межах розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у Лізі Націй, постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР викликали занепокоєння у більшовицького керівництва у Москві: впродовж 20-их років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця, які намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб.

1933 року відбулася реалізація останньої операції з убивства провідника ОУН під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Сталіна: Москва після знищення Петлюри бачила в особі Євгена Коновальця головного противника.

Читайте також: Привітання, записки, повідомлення: що можуть розповісти візитки Євгена Коновальця (фоторепортаж)

Полковник Армії УНР Євген Коновалець був убитий 23 травня 1938 року в Роттердамі у результаті спецоперації НКВС, проведеної Павлом Судоплатовим. Він зумів увійти в довіру до Коновальця, який вірив в існування в СРСР міцного підпілля. Це «нелегальне угруповання» і представляв за легендою Судоплатов під псевдонімом «Павлусь Валюх».

Він передав Коновальцю вибухівку, замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Поховано Коновальця на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі (Нідерланди).

Поховали полковника Євгена Коновальця у суботу 28 травня 1938 року. Від керівництва ОУН попрощатися із загиблим прийшов генерал Курманович, з Лондона і Берліна прибули три співробітники «націоналістичної прес-служби» і радник Тарновецький. Був присутнім також литовський консул у Нідерландах, оскільки Коновалець набрав в еміграції литовського громадянства. А ось близькі родичі загиблого, що жили у Львові, не змогли приїхати в Голландію вчасно: паспорти їм видали тільки через декілька днів після похоронів. З часом на могилі лідера ОУН був уставлений пам’ятник. До речі, спочатку це поховання вважалося тимчасовим; тіло Коновальця ретельно забальзамували, щоби згодом його останки можна було перевезти в Україну.

Ще в 2013 році заговорили про перепоховання праху полковника УНР на Батьківщині: зробити це мали до 2018 року, однак досі питання залишається відкритим.

У лютому нинішнього року на сайті Офісу Президента з'явилась петиція щодо присвоєння Євгену Коновальцю звання «Герой України», яка не набрала достатньої кількості голосів. У Львові та Івано-Франківську звертались до ВРУ із проханням присвоїти Коновальцю звання Героя України.

Щорічно на Батьківщині Коновальця проходить молодіжний патріотичний фестиваль «Зашків»: вже вп'ятнадцяте він відбудеться з 18 по 20 червня. Це другий в Україні музичний фестиваль, що пропагує здоровий спосіб життя (як «Бандерштат» у Волинській області), тому на його території діє заборона на продаж і вживання алкогольних напоїв.

Підготувала Мар’яна КОВАЛЕНКО