Яніна Райхерт — скульпторка зі Старого Самбора, яка оздоблювала Львів

До покоління жінок, які на початку ХХ століття отримали шанс проявити себе на творчій ниві, належить скульпторка Яніна Райхерт.

ІА Дивись.info продовжує розповідати не лише про історію міста, а й про людей, завдяки яким цей процес існував. Нині — про уродженку Старого Самбора, у руках якої гіпс чи глина перетворювались на витвори мистецтва.

Яніна та її мрії

Нинішнього року у червні минуло вже 126 років із дня народження Яніни Райхерт, яка за якигось кільканадцять років сколихне мистецьке життя Львова неабияким талантом.

До дванадцяти років дівчинка мешкала у Старому Самборі разом із сім'єю — батьком Юзефом — нащадком австрійських колоністів, який обіймав посаду судового радника у Львові; мамою Антоніною Кіларською — донькою медика та трьома сестрами, котрі у майбутньому присвятили своє життя науці. Марія стала докторкою романістики, Елеонора — хіміком і Феліція — вчителькою. Тільки Яніна певною мірою виокремилась із сфери захоплень родичок і подалась у ризиковану творчість.

Варто й сказати, що сім'я на той час не була із бідних, проте Юзеф із Антоніною не розпещували власне чадо, радше — навчали були смиренними, любити працю та багато навчатись.

До Львова велика родина Райхерт переїздить 1907 року, де підліток Яніна продовжує навчання у приватній гімназії імені Словацького, згодом відвідувала Львівську художньо-промислову школу, а саме відділ декоративної кульптури.

У 23 роки Яніна вступає до Краківської академії мистецтв, де упродовж трьох років юнка навчалась скульптури у відомого польського живописця, скульптора і графіка Константина Лащки. Однак дівчина не закінчила академію, натомість повернулася до Львова, де працювала у скульптурній майстерні Людвіка Тировича — місцевого підприємця і скульптора вірменського походження.

Майстерня у кам'яниці, ніжне кохання і перші здобутки

Здобувши тут чималий досвід, Яніна вирішує відкрити власну справу і наприкінці 20-х років минулого століття облаштовує  майстерню у родинній кам'яниці на вулиці Курковій (нині вулиця Лисенка) у будинку №25, яка діяла за цією адресою до 1939 року.

Між тим, у 41 рік Яніна Райхерт виходить заміж за скульптора Фридерика Тотта. Майбутній чоловік скульпторки колись замовляв у Яніни роботи в її майстерні та закохався в неї. Щоправда, як пишуть «Варіанти», їхньому коханню стояли на заваді безліч факторів.

Видання із посиланням на книгу про життєвий і творчий шлях Яніни Рейхерт від авторки Катажини Гродзіцької вкажує, що на момент знайомства з Яніною Райхерт він служив в одному з підрозділів залізниці. Це було кохання вже зрілих людей. Тот заради Яніни вирішив покинути першу дружину і цей розрив відбувався достатньо болісно. Тоту, за свіченням Катажини Гродзіцької, довелося навіть змінити віросповідання і тому церковний шлюб Яніна з Фредериком брали в євангелістко-реформаторській церкві. Через рік сім'я Райхертів-Тотів збільшилася на одну особу, адже до батька перейшла жити донька від першого шлюбу.

Після шлюбу Яніна перенесла майстерню у нову віллу на вулиці Одровонжів 4 (нинішня назва — вул. Літня). Тепер тут вілла, в якій проживав відомий український скульптор Євген Дзиндра.

«Ангельські» мотиви та щоденна праця

Доробок Яніни Райхерт оспівують як модернізм. Свої перші роботи ще будучи початківицею, жінка відтворювала, надихаючись традиціями французького скульптора Антоніо Бурделя.

Під час подорожі Італією і Францією особливо зацікавилась скульптурами катедри у Страсбурзі. Певний час підпадала впливові Пікассо, Ліпшиця і Бранкузі — сліди кубістичних студій помітні в деяких роботах. Після чергового періоду інспірації (цього разу арт деко) нарешті створила власний стиль, що прямував до тектонічності, конструкції і ритму. Працювала у царинах монументальної, монументально-декоративної, станкової скульптури, займалась дрібною пластикою.

У костелі св. Єлизавети та Ольги Яніна виліпила ангелів, зробила декоративні голови на фасаді Лабораторного корпусу Механічного факультету Львівської політехніки на нинішній вулиці Устияновича, виліпила бронзове погруддя Пілсудського у головному корпусі Кадетської школи у Львові.

З-під її пера залишилось безліч надгробків на Личаківському цвинтарі.

Яніна Райхерт оздобила частину скульптурного декору інтер'єру театру імені Лесі Українки (колишній Скарбківський, нині — Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької.

Зламані крила

Загалом Яніна Райхерт-Тот дебютувала у червні 1919 року на II Виставці «Союзу польських мисткинь», коли жінці було лише 24 роки. Між тим вона працювала вчителькою у гімназії і виконувала безліч замовлень по скульптурі. До початку Другої світової війни опікувалась над чисельними проєктами від від Римо-католицької церкви.

Проте внаслідок окупації Львова Радянським Союзом 1939 року, монументальні проєкти Марії Райхерт-Тот не було завершено. У 55 років Яніна починає працювати на щойноствореній Львівській кераміко-скульптурній фабриці, та через рік із коханим переїжджає до Томашова Любельського — містечка у тепершіній східній Польщі, де вони прожили п'ять років.

Коли мисткині було 60 років, разом із чоловіком вона переїжджає до Кракова. Її обранець Фредерик помер у травні 1983 року, за три роки після важкої втрати Яніна дарує близько сотні, а саме 97 скульптур, які вони із чоловіком виготовили разом, владі Нового Сонча, що в Польщі: ці твори зберігаються в ратуші міста і досі не експонуються.

Жінка помирає у 90 років у березні 1986-го в Кракові.