Стежками Івана Франка: улюблені місця поета

fOI1566883834nrj

До 165-ої річниці з дня народження Каменяра ІА Дивись.info підготувала підбірку улюблених місць поета.

27 серпня  1856 року народився письменник, публіцист, перекладач і громадський діяч Іван Франко.

До 165-ої річниці з дня народження Каменяра ІА Дивись.info підготувала підбірку улюблених місць поета.

Нагуєвичі

Іван Франко народився у селі Нагуєвичах на Львівщині у родині заможних селян. Його  батько Яків був ковалем, а мати Марія походила зі шляхетського роду Кульчицьких.

Саме тут знаходиться та славетна садиба, де прожив своє дитинство Франко. Також у Нагуєвичах він часто бував, коли навчався у Дрогобичі та Львові, сюди приїжджав згодом зі своєю сім'єю на відпочинок та для праці.

Батьківська садиба Івана Франка. Фото: Край.

Дрогобич

Тут Іван Франко навчався у Дрогобицькій головній школі при церкві Святої Трійці, тут же проходило і його навчання в Дрогобицькій вищій гімназії імені Франца-Йосифа. З Дрогобича разом із групою товаришів-однодумців Франко розпочав свою славнозвісну культурно-просвітну «прогулянку» Прикарпаттям. Також, уже як зрілий письменник і суспільний діяч, Франко неодноразово відвідував місто свого дитинства та юності та контактував зі своїми дрогобицькими знайомими.

Дрогобицька гімназія імені Франца Йосифа.

Дрогобицька гімназія 1910-1917. Фото: EtoRetro.ru

Деякі з хат, у яких проживав Франко, так і не збереглися, встановлено лише приблизне їх розташування, знову ж таки, завдяки записам самого письменника.

Серед найцікавіших місць у Дрогобичі, які пов’язані з Іваном Франком,  – це Церква Святого Юра (вул. Солоний Ставок, 25) – легенду про її закладини і будівництво описав і пояснив Франко; це справжня реліквія, адже  дерев’яна церква збереглася ще з XVI століття, звичайно, дещо відреставрована і реставрується досі.

Церква Святого Юра.

Борислав

Місто, яке Іван Франко згадує у всесвітньовідомій повісті «Борислав сміється», де автор описує тяжку долю робітників копалень і страйк на нафтовому промислі в місті Бориславі.

Пам'ятник Івану Франку у Бориславі.

Борислав 1920.

Урич

Уперше Іван Франко потрапив в Урич у 1869 році у складі гімназійної біологічної екскурсії під керівництвом Івана Верхратського, під час якої гімназисти збирали колекцію гірських хрущів.

Сьогодні, окрім скель і місцевих джерел, тут нічого не лишилося. В урочищі Церквіне, що пролягло біля підніжжя скель, у літні роки Франко лікував очі від хвороби.

«Пробував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі… Щоранку ходили до джерела під скалою, в якому я промивав очі: вода насправді в ньому цілюща - помагала», – писав Франко.

Урич. Заповідник "Тустань".

Східниця

Східниця – це курортне селище, куди приїжджають покращити здоров’я. У спеціальних готелях пропонують різні лікувальні терапії, тут можна випити славнозвісної «Нафтусі» та содової. Також тут полюбляв відпочивати Франко.

Східниця.

Вовків

Улітку 1887 року Іван Франко з дружиною відпочивав у с. Вовків поблизу Львова. Туди він приїхав на запрошення відомого чеського етнографа Франтішека Ржегоржа, який мешкав у Вовкові з 1877 по 1890 рр. Заворожений унікальною природою, Іван Франко любив там відпочивати. Особливо його вабив невеличкий ставок у господі Франтішека Ржегоржа і можливість порибалити. Ольга Франко провела там майже усе літо – аж до народження їх старшого сина Андрія.

Вовків – село в Україні, у Пустомитівському районі Львівської області.

Подорожній знак села Вовків.

Підгірки

Іван Франко разом з братом Онуфрієм продали свою частку господарства у Нагуєвичах і 1903 року спільно придбали набагато більший маєток у с. Підгірках Калуського повіту. Відтоді Франки відпочивали там. Сини й донька письменника приїжджали туди майже щороку на канікули. Поблизу села текла річка Лімниця, у якій Іван Франко полюбляв рибалити, а діти – купатися. Як згадувала донька Каменяра Анна, вона з братами часто ночувала в стодолі на сіні. Але не тому, що в будинку бракувало місця. Діти полюбляли запах сіна, та й в стодолі було набагато прохолодніше, ніж у домі.

Музей-оселя родини Івана Франка в Підгірках (дім споруджений молодшим сином Онуфрія Франка Омеляном у 1935 р., музей відкрито у 1992 р.).

Завадів і Голубутів

Збереглись спогади про кількаденні подорожі Івана Франка до Завадова і Голобутова у 1890-1900-х роках. Письменник облюбував цю місцевість через річку, у якій було чимало риби. Лише заради риболовлі він на кілька днів приїжджав сюди відпочити. Тим паче, що знайшов у Завадові такого ж завзятого рибалку, яким був сам, – місцевого дяка. Саме в його помешканні і зупинявся письменник. Відомо, що влітку 1899 р. Іван Франко разом з Володимиром Гнатюком і Кирилом Трильовським гостювали у Завадові. Вони приїхали з наміром порибалити.

У Голобутові письменник гостював влітку 1904 р. Його супутником був Левко Чикаленко – син відомого наддніпрянського громадського діяча і мецената Євгена Чикаленка, який навчався на Вищих вакаційних курсах у Львові. Щоб познайомити наддніпрянського гостя із галицьким колоритом, Іван Франко спершу запросив його до Нагуєвич, а згодом – на риболовлю до Голобутова. Левко Чикаленко був вражений рибальськими навиками Івана Яковича, особливо його вмінням і спритністю ловити рибу снастями.

Село Голобутів в роки Першої світової війни

Дидьова

Упродовж 1880-их років Іван Франко кілька разів відпочивав у с. Дидьова на Турківщині – і сам, і з дружиною. Туди приїжджав на запрошення шкільного товариша, місцевого священика о. Івана Кузіва. Під час відпочинку Іван Франко зазвичай у погожі дні ловив рибу, часто у вишиванці, чим місцевій дітворі нагадував літературного персонажа «Панаса Крутя». В негоду «... сидів він у крайній кімнаті і писав або читав, або пересиджував у кухні (нераз тільки у спідньому одязі) та читав. Книжка лежала на столі, а під столом робив сіть на рибу…».

Письменнику так подобалась місцевість, що він навіть задумувався над тим, аби купити землю і збудувати дім, щоб відпочивати там улітку. З цього приводу вів розмови з кількома господарями, але вони зажадали занадто непомірну для письменника суму. Задуму Івана Франка перешкодив арешт Дегенів у Львові і подальший поліційний обшук у домі о. Івана Кузіва. Після цього письменник перестав бувати у с. Дидьові.

Церква Успіння Богородиці у Дидьовій; споруджена на місці давнішої церкви у 1860, зруйнована після 1959.

Косів

У 1890-их роках родина Франків відпочивала і в Косові. Дорога туди була несприятлива і пов’язана з певними труднощами. Сім’я спершу добиралась залізницею до станції Заболотів, а згодом винаймала селянський віз і так дві – три доби їхала до місця призначення. Донька Івана Франка згадувала, що іноді, коли не було воза «…доводилось їхати жидівською «балагулою», зверху закритою полотняною будою». Дорога гірськими стежками і мостами була вкрай небезпечною, особливо вночі. Декілька разів траплялося, що коні з’їжджали в рів, і віз із пасажирами перевертався.

Але Косів вабив відпочивальників своїм неповторним колоритом, прекрасними пейзажами, новими знайомствами. Місцевість запам’яталася Франкам тим, що місто, а особливо його околиці, більше нагадувало село з маленьким охайними будиночками, прикрашеними мальовничими квітниками й обсадженими рясними садами.

Головними прикрасами цих садів були сливи, вони «…заглядали у вікна, товкли по головах прохожих, виглядали з трави, наповняли повітря п’янким солодким ароматом». Місцеві мешканці варили з них варення, яким любили смакувати відпочивальники.

Косів. вид на Ринок і Міську гору. 1928 рік

Буркут

На літні канікули сім’я Франків також кілька разів їздила до Буркута, що славився джерелами насиченої залізом лікувальної мінеральної води. Відпочивальники мандрували околицями села, ходили у ліс по гриби, Іван Франко рибалив у гірських потоках. Він любив бродити мілкими водами гірських річок і ловити форель.

У 1901 р. Іван Франко відвідував у Буркуті Лесю Українку. У липні, подорожуючи на Буковину, вона разом з чоловіком Климентом Квіткою завітала у с. Криворівню, де вже відпочивали подружжя Гнатюків і Франків. Однак ця зустріч була короткотривалою і не надто приємною через пригнічений настрій Івана Франка.

Іван Якович пробув у Буркуті до 5 серпня, а згодом повернувся у Криворівню «…сильно закатарений і захриплий».

Буркут.

Криворівня

З 1900-их років традиційним місцем відпочинку родини Франків стало с. Криворівня, яке Володимир Гнатюк називав «українськими Афінами» та «надчеремоською Рив’єрою». З початку ХХ ст. це село перетворилось чи не найпопулярніше місце відпочинку інтелектуалів, яких місцеве населення сатирично називало «літниками» або «холериками».

З 1906 р. у Криворівні Іван Франко винаймав помешкання на лівому березі Черемошу в різьбяра Василя Якібʼюка. Його оселя знаходилася на присілку Суха, що розміщений на західних схилах гори Ігрець. Хата була нова, простора, спеціально розрахована для того, щоб приймати відпочивальників.

Роман Завадович, який влітку 1912–1914 рр. з батьками відпочивав у Василя Якібʼюка, залишив яскраві спогади про це помешкання: «Із оскленого ганку, де красувався вимальований олійними фарбами герб Галичини, жовтий лев на синьому полі, ви входили не то у великі сіни, не то в незамешкану кімнату з дверми на всі чотири сторони світу. Ліворуч і праворуч були кімнати для гостей – «літників», а просто – вхід до мешкання самого господаря».

З Криворівні до Львова Франки завжди везли традиційні гуцульські запаси – сушені гриби, варення з лісових ягід, мед, бундз (прокопчений свіжий сир з овечого молока – Н. М.), бринзу (солений, розсипчастий сир з овечого молока)

Криворівня. Околиця села й дорога на Жаб’є. Фотолистівка з архіву Михайла Коцюбинського, 1912 р.

Підготувала Софія ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: