Один день із життя Івана Франка у Львові: між працею, кавою та нічними рукописами
Яким був звичайний день Івана Франка у Львові? Коли ми згадуємо про цього письменника, то начебто знаємо багато фактів з його біографії. Однак, якщо його уявити не як хрестоматійний образ «каменяра» з підручників? Уявити, яким він був щодня: у себе вдома, між редакційними дедлайнами, кавою у львівських кав'ярнях і нічною працею за власними творами.
Про те, яким міг бути день у житті Івана Франка, журналістка ІА Дивись.іnfo розпитала у Богдана Тихолоза — літературознавця, директора Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка та Наталії Тихолоз — літературознавці, директорки Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.
Підкреслимо, що сьогодні, 28 травня, минає 110 років від дня смерті Івана Франка.
Як розпочинався день Франка: прокидання та сніданок
«Дні Івана Франка були заповнені трудами», — каже літературознавець Богдан Тихолоз, згадуючи античну поему Гесіода «Труди і дні». Він пояснює, що Франко вмів тримати баланс між працею і відпочинком — те, що сьогодні назвали би work-life balance.
За словами дослідника, Франко був радше «совою» за видом хронотипу. Найкраще йому працювалося ввечері та вночі — частково через творчу натуру, а частково через домашній гамір чималої родини.
Тут йдеться саме про зрілий період життя Франка — час, коли він вже мешкав у власному домі у Львові (сьогодні літературно-меморіальний музей Івана Франка — приміт. Ред.), був батьком чотирьох дітей, чоловіком Ольги Франко та господарем цілого домашнього «зоопарку». Тому прокидався письменник зазвичай близько дев’ятої години ранку, а іноді й навіть пізніше, як зазначає Богдан Тихолоз.
Наталія Тихолоз розповідає, що день письменника часто починався з так званої «триповерхової кави». Це була кава, вершки (тоді їх називали сметанкою) та свіжа випічка, як-от — булочка. Такий сніданок був типовим для міського мешканця Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Водночас є згадки, коли Іван Франко міг вставати дуже рано. Дослідниця зазначає, що, наприклад, у Криворівні, де він відпочивав улітку, любив прокидатися вдосвіта й вирушати на риболовлю чи по гриби.
Йшов пішки до центру Львова на роботу
Богдан Тихолоз каже, що після сніданку Іван Франко зазвичай йшов пішки до центру Львова. Його маршрут пролягав від Софіївки (сучасною вулицею Івана Франка) до тодішньої вулиці Чарнецького, а нині — Винниченка. Саме там був розташований центральний офіс Наукового товариства імені Тараса Шевченка, а також редакції тих видань, які були пов’язані з товариством: «Літературно-науковий вістник», «Записки НТШ», «Етнографічний збірник».
«Там він міг працювати, так би мовити, досить наполегливо за редакційним столом протягом 5-6 годин. Робота його полягала в основному в редагуванні, вичитуванні, а також написані текстів. Йшлося і про його власні тексти, так і про чужі. Тому така редакційна праця і була джерело його доходу», — розповідає дослідник.
Втім, як зауважує Богдан Тихолоз, цієї зарплати не вистачало на утримання родини. Тому Франко постійно підробляв публікаціями в інших виданнях, писав художні твори, які публікував за гонорари.
«Тепер ми теж живемо під постійним тиском дедлайнів. І Франко, до речі, теж не все встигав», — каже дослідник і додає, що письменник мав чимало незавершених текстів.
«На роботі він міг спілкуватися з друзями, але на перекури не ходив, бо не курив цигарок, але любив ходити на каву», — підкреслює франкознавець.
Крім того, письменник зосереджено концентрувався на роботі, як наголошує Богдан Тихолоз: сучасні люди постійно відволікаються на гаджети й короткі відео, то Франко міг годинами працювати без втрати концентрації на текстах.
Заходив до каварень
Наталія Тихолоз підкреслює, що опівдні або після обіду Франка можна було зустріти у львівських каварнях (так тоді називали кав’ярні). Найчастіше — у Віденській кав’ярні, яка збереглася донині.
За її словами, каварні того часу були значно більшим, ніж просто місцем для кави: тут читали свіжу пресу, дискутували, сперечалися про літературу й політику. «Це був такий інтелектуальний клуб, місцем зустрічей», — пояснює дослідниця.
Вона розповідає, що Іван Франко як письменник любив спостерігати за людьми, які приходили до кав’ярні, спочатку слухав, а потім — висловлював свою думку: «Часом Франко десь навіть втручався у якісь суперечки. Наприклад, молодомузівці згадують, коли вже справді щось йому не подобалося, то міг різко висловитися з приводу того, що говорять».
Богдан Тихолоз каже, що в тодішньому Львові було цілком звично приймати гостей не вдома, а саме у каварнях. Водночас там могли пити не тільки каву, але й алкогольні напої.
«Франко не курив і не зловживав алкоголем. У спогадах його сучасників немає жодної історії про письменника напідпитку. Втім, він любив у спекотну пору випити пива. Також цінував якісне вино, зокрема його улюбленим було біле сухе хорватське вино з Далмації», — додає він.
Читайте також: Чи сповідався Франко перед смертю та чому щодо цього є дискусії — дослідник
Книгарні й любов до читання
За словами Богдана Тихолоза, дорогою додому Франко часто заходив до книгарень та антикварних крамниць на теперішній вулиці Князя Романа:
«Івана Франка цікавили книгарні, тому що однією з його життєвих пристрастей було збирання книг. Не йдеться просто про колекціонування, а про книги як інструмент його творчої діяльності. Він не купував книжки заради книжок, щоб просто їх мати. Оскільки він сам багато читав, то заохочував інших читати, зокрема своїх дітей. Саме через брак української дитячої літератури Франко почав писати казки для власних дітей».
У львівських книгарнях письменник замовляв та купував видання з Відня, Кракова, Берліна, інколи — навіть у борг, бо книгарі добре знали його як постійного клієнта, як підкреслює дослідник.
Був невибагливим у їжі
Часто обідати Івана Франко йшов додому. За словами Наталії Тихолоз, це була приблизно четверта-п’ята година дня. Дослідниця зауважує, що він не був дуже вибагливим у їжі:
«Найбільше він любив, як писали його друзі, розсолове м'ясо. На столі у них вдома була якась печеня, риба, овочеві супи, щавлевий борщ. Також у родині готували різні джеми та конфітюри».
Крім того, письменник й сам міг щось приготувати. Богдан Тихолоз розповідає, що ці страви були пов’язані з його улюбленими захопленнями — збирати гриби та ловити рибу:
«Йому подобалось у цих заняттях не тільки процес, але й — результат. Тому він любив страви з грибами, особливо — молоду картоплю з присмаженими грибами. А також обожнював в різний спосіб приготовлену рибу».
Дослідник підкреслює, що Франко навіть власноруч ловив форель у гірських потоках і чудово її готував. Зокрема, зберігся спогад, як Леся Українка після одного з таких частувань у Буркуті писала йому, що всім бракує не лише самого Франка, а й його знаменитих пстругів (діалектна назва форелі – приміт. Ред).
«Такі його хобі були способами релаксу й можливістю переключити мозок», — пояснює франкознавець.
Франко любив тварин і працював вночі
Коли Іван Франко повертався додому він знову ж брався за роботу, але вже у вечірній час, як зазначає Наталія Тихолоз:
«Він міг працювати в першій-другій годині ночі. В день він міг скаржитися, що діти не давали йому змоги працювати, тому що вони бігали та шуміли, а система виховання Франків була досить демократичною, тому їм не забороняли це робити та не казали сидіти тихо».
Як розповідає дослідниця, до того ж, у Франковому домі було чимало тварин: коти, собаки, кролі, черепаха, навіть лелека із перебитим крилом, якого він підібрав, щоб вилікувати.
«Франко був дуже чуйний до тварин. У них вдомі була справжня "звіряча лікарня"», — каже Наталія Тихолоз. Вона додає, що любов Франка до тварин згодом вилилася у збірку «Коли ще звірі говорили». За словами дослідниці, це була важлива частина його світогляду — через турботу про тварин він учив дітей співчуття й доброти.
Богдан Тихолоз додає деталь: сусідом Франка був Михайло Грушевський, якого часто дратували гамір, який міг долинати з дому Франка. Зокрема, Грушевський писав у своєму щоденнику, що якось кролі Франка погризли всі його квіти у саду.
Читайте також: Яким було життя Михайла Грушевського у Львові: несподівані фрагменти з біографії
Час, коли народжувалися геніальні твори
Богдан Тихолоз розповів, що день Івана Франка завершувався пізної ночі. Коли вдома усе затихало, письменник залишався наодинці з власними текстами.
«Тоді з'являлися і поезії, і літературні тексти, і наукові праці. Я думаю, що не одна така ніч у віллі на Софіївці народила шедевр для української літератури», — підкреслив дослідник.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
