Відбудова України: як виглядатиме та що можна робити вже сьогодні

Це свідчить про те, що повоєнна відбудова стане головною темою після закінчення війни. Утім, почати відновлювати нашу країну можна і зараз. Як це зробити, дізнавався ІА Дивись.info.

Україна представила план відбудови на $750 мільярдів

4 липня у швейцарському місті Лугано Україна представила масштабний план відновлення України на $750 мільярдів. Програма передбачена на наступні 10 років. А головним джерелом відбудови нашої держави повинні стати конфісковані активи росії.

Один з головних пунктів цієї програми – створення в Україні банку розвитку. Він спрямований на те, щоби стати не лише елементом повоєнної відбудови, але й важливим інструментом її фінансування. Ідея не нова, адже фінансові інституції вже упродовж кількох років успішно працюють у деяких європейських країнах.

Президент Володимир Зеленський у своєму відеозверненні зазначив, що відбудова України – це не лише про те, що треба зробити потім, після нашої перемоги, але й про те, що треба робити в цей час. І ми маємо робити це разом з нашими партнерами, з усім демократичним світом. Робити вже зараз.

Загалом план відновлення України передбачає три основні етапи:

1. Стійкість. Це заходи з відновлення найважливіших об'єктів критичної інфраструктури до кінця 2022 року. Зокрема йдеться про ремонти котелень, мереж, житла, підтримки бізнесу з фокусом на малий і середній.
2. Відновлення – 2023-2025 роки. Цей етап передбачає реалізацію більшості проєктів усього плану, відбудову об'єктів соціальної сфери, будівництво житла.
3. Модернізація – 2026-2032 роки, передбачає заходи для вступу України до ЄС.

Голова ГО STEM is FEM ТА кураторка проєкту «Урбаністика» Єлизавета Коренко вважає, що десятирічний план є напрочуд масштабним.

«Він складається з 850 державних проєктів загальною вартість більше 750 млрд доларів. У більшості напрямків наше ГО не є експертами, і тут ми спираємося на думки фахових колег. Найбільше нас цікавлять програми розвитку системи освіти, відновлення та модернізації соціальної інфраструктури, та відновлення та модернізації житла та інфраструктури регіонів. У всіх трьох цих програмах закладені визначальні пункти, які могли б критично змінити якість життя українців, розвиток наших міст та якість української освіти і науки. Найбільше ми б хотіли наголосити саме на останньому пункті. Розвиток країни неможливий без фахових кадрів, а ці кадри створюються завдяки освіті. Фінансування освіти та науки по залишковому принципу має відійти в минуле. Адже ця війна, як ніщо інше, довела, що наш найбільший скарб – українці, неймовірні люди, які здатні змінювати курс історії. Тому саме в розвиток цього скарбу ми й маємо зараз вкладати кошти, аби отримати в результаті оновлену державу», - стверджує Єлизавета.

Натомість головна архітекторка інноваційного парку UNIT.Сity Олена Цимбалюк вважає, що затверджений план відновлення є не достатньо зрозумілим.

«Будь-який план має містити кроки з чіткими межами, виконавцями, термінами та власне критерієм виконання. Представлений план можна конкретизувати, тоді він буде зрозумілим до виконання та залучення потрібних обмежених ресурсів», - переконана Олена Цимбалюк.

Ідеї, як відбудувати

Арт-директорка Центру архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова Вежа» у Львові Ангеліна Єфіменко вважає, що відбудова територій, які катастрофічно постраждали від повномасштабного вторгнення росії в Україну повинна відбуватися на професійному рівні. Як, власне, і завжди, коли йдеться про прийняття рішень щодо нових будов, ремонтів, реновацій, реставрацій тощо. Також варто не забувати, що є міста, містечка і села, які фактично повністю зруйновані.

«Звичайно, що для початку потрібно розробляти проєкти, генеральні плани, які включають усі фактори того чи іншого міста, його специфіку, історію, аналіз збережених пам'яток архітектури тощо. Ми повинні думати та працювати над створенням міст майбутнього», - розповідає Ангеліна.

Зокрема вона має на увазі ті рішення, які зараз будуть схвалювати щодо відбудов. Та зауважує, що вони мають по якості та підходу випереджати свій час.

«Повертаючись назад, у ті міста, які 2022 року знищили, люди мають бути впевненими, що спеціалісти дуже сильно попрацювали над тим, щоб вони були якісними, стійкими, захищеними та комфортними для життя з врахуванням усіх сучасних технологій. Ми маємо не лише відповідати європейським стандартам, але й перерости їх, показавши приклад як сильний народ, як фахові спеціалісти, яких в Україні дуже багато, особливо молоді», - продовжує Ангеліна.

Олена Цимбалюк зазначає, що Друга світова війна стала наймасштабнішим руйнуванням за останнє століття, тому до нас вже все придумали.

«На жаль, це не перша війна з таким великим масштабом руйнувань. Після Другої світової чимало країн пройшли різні схеми та структуру процесів відновлення: від традиційного «відбудувати, як було» до «повністю нове, як ніколи». Основний підхід відбудови полягав у розумінні вимоги нового суспільства, бо війна змінює всю спільноту одночасно і назавжди. А ще необхідна архітектура всіх учасників процесу відбудови: адміністративна вертикаль, замовники, фінансування, контроль проєктів та, власне, виконавці. Різні схеми напрацьовані до нас, тож треба тільки обрати найбільш можливий в наших умовах та працювати», - зауважує Олена.

Єлізавета Коренко зазначає, що на сьогодні уся професійна спільнота (архітектори, дизайнери, урбаністи, реставратори тощо) згрупувалися і почали дискутувати на тему відбудови України, що є дуже хорошим показником.  

«Сьогодні можна зустріти в інтернет-мережі дуже багато пропозицій та концепцій, відеоматеріалів з дискусій щодо цього питання. І так, процес вже розпочався, адже ми про це розмовляємо, ми піднімаємо це питання, приймаються рішення, і це лише початок. Це класно демонструє нашу продуктивність, готовність боротися за краще життя в своїй країні та відчуття відповідальності за життя своє та громади. Саме ці якості дозволяють Україні зараз досягати тих перемог, які ми бачимо. Я особисто знаю з десяток проєктів та організацій, що зараз активно долучаються до процесу відбудови. Трохи не вистачає об’єднуючої рамки, якогось національного підходу, але це нормальна особливість громадських ініціатив, і, думаю, його буде випрацьовано вже після великої перемоги, коли увагу до цього процесу зможе повернути більша кількість людей та інституцій», - розповідає Єлизавета.

Також вона додає, що напрочуд важливою у відбудові України є різноманітність поглядів та залученість всіх верств суспільства у цей процес.

«Хоч як ми вивчаємо загальні принципи інклюзивності, всі ми у певній мірі є заручниками власного життєвого досвіду. Тому в громадській та соціальній роботі є принцип, що всі групи мають говорити про свої потреби, а не люди з поза цих груп визначати, як їм буде краще. Всі ми робимо світ зручним для себе і таких людей, як ми самі. Саме тому, чим ширше буде діалог про те, якими мають бути наші міста, тим для більшої кількості людей ці міста стануть зручними», - додає Єлизавета Коренко.

Олена Цимбалюк наголошує, що не треба ставити якийсь маркер відліку як до війни, так і після. Адже сучасний розвиток України полягав у двох питаннях: збереження старого та побудова абсолютно нового. Війна лише прискорила реалізацію мрій та концепцій.

«Немає необхідності робити панічні заяви, що термінове потрібне щось нове та невідоме, і не досліджене, і без розуміння виконання. Адже зараз поки ще розвалені будинки не вистигли відбудувати після пожежі та руйнувань. Певні напрацювання є і їх треба розписати як план дій вже зараз, а не через 10-20 років. Щоби не втратити шанс на відбудову, варто зважено та спокійно розподілити роботу, аби не хапатися за всі пункти одночасно. Життя продовжується, тож пріоритетність кроків має бути з чіткими виконавцями та термінами. Щоби планувати фінансування та інші ресурси», - запевняє Олена Цибалюк.

Єлизавета Коренко зазначає, що велику вагу у відбудові держави посідає громадянське суспільство. Адже якщо активісти, громадські організації та просто громадяни активно братимуть участь в обговоренні проєктів відновлення та наголошуватимуть на необхідності зробити їх більш інклюзивними, безпечиними та “зеленими”, то такими і стануть наші міста. Тому важливо вимагати у влади дослухатися до думки експертів та представників громадськості.

«Це важливий ракурс, про який ми зараз часто говоримо. Це жахливо і неправильно, що ми взагалі маємо відбудовувати українські міста після війни. Але це реальність, від якої ми не можемо відвертатися. І якщо українці вимушені це робити, то ми хочемо, аби наші міста ставали ще кращими, ніж були до російського збройного вторгнення. Насамперед йдеться про інклюзивність, безпечність та екологічність. Це ті параметри сталого розвитку, де Україна справді могла б покращити свої показники за допомогою підтримки союзників. Ми маємо на увазі і фінансування, і експертну підтримку», - підсумовує Єлизавета.

Що можна робити тут і зараз, поки триває війна?

Єлизавета Коренко зауважує, що втілення державного десятирічного плану відновлення розпочнеться вже наступного року, але країна відновлюється просто зараз.

«Я можу сказати, що особисто бачила, як процес відновлення міст розпочинається буквально в той момент, коли екстрені служби (ДСНС та сапери) дозволяють людям повернутися в зруйновані райони. Тому скажу, що багато хто з українців вже знає, що робити. Дуже важливо зараз шукати однодумців, виносити на загал своє бачення проблеми та вирішення її. Чути один одного – складна навичка, але маємо її опанувати, аби жити у кращій країні. Тому говоріть про те, що вас хвилює і які ідеї є у вас, шукайте людей, які теж горять цією темою, вислуховуйте ідеї інших, об’єднуйтесь та не бійтесь братися за масштабні проєкти. Говоріть зі світом, він зараз як ніколи прислухається до України. І намагайтесь зробити свій світ трішечки кращим, ніж він був вчора. Великі справи не робляться за один раз. Адже один крок у правильному напрямку це краще, ніж жодного», – розповідає Єлизавета.

Олена Цимбалюк зазначає, що варто не будувати те, що хотілося вчора, а проєктувати та зводити майбутні будівлі для потреб з мінімальним тимчасовим рішенням.

«Насамперед варто розуміти потреби. Така дивна історія. Багато років поспіль згори спускали потреби людям. І тому будувалося так, як вважали нагорі. Децентралізація влади перекладає відповідальність за рішення на мешканців своїх територій. Пора людям навчитися розуміти свої потреби, ставити їх в пріоритет та спільно створювати простір. Йдеться, зокрема, про роботи з громадами, окремими групами населення: дітьми, підлітками, ВПО тощо. Таким чином стає зрозуміло, як розподіляти той смий ресурс з максимальним результатом для громад. Будівництво - процес тривалий, громади змінюються дуже швидко через змішування людей міграцією, відкриття підприємств тощо», - додає Олена.

Ангеліна Коренко переконує, що важливо вірити та підтримувати наших захисниць та захисників. У цьому випадку дуже допомагає креативність, завдяки якій можна створювати гарні та ефективні волонтерські рухи, на зразок благодійного продажу картин або виробів ручної роботи.

«Ті, хто проживає на більш безпечних територіях, як мінімум, можуть продовжувати працювати у своїй сфері діяльності, сприяти тому, щоб економіка розвивалася, донатити на ЗСУ. Якщо ви маєте можливість проводити якісь цікаві івенти, де можна залучати тимчасово переміщених осіб, щоб вони краще познайомилися із містом, або онлайн ініціативи, різні освітні програми, творчі зустрічі – то робіть це. На мою думку, дуже важливо, щоби не зупинялося навчання школярів та студентів, адже якісна освіта - це запорука нашого успіху в майбутньому, розвиток суспільства. Я пишаюся тим, що бачу, як багато студентів зараз у Львові, що молодь навчається в такий складний час, відвідує та навіть організовує цікаві заходи і проєкти, як багато людей працює, не покидає країну і сприяє її розвитку у всіх аспектах», – додає Ангеліна.

Чому і як потрібно залучати до цього молодь та жінок

Єлизавета Коренко – голова арт-проєкту ГО STEM is FEM, який працює із підлітками у сфері просування науки та технічних спеціальностей. З початку повномасштабного вторгення вона разом з командою намагається адаптувати свою діяльність до потреб спільноти. Зокрема допомагають з пошуком навчання, психологічною підтримкою тощо.

«Тема відбудови Україні є важливою і для нас. Тому ми вирішили впровадити навчальний курс «Урбаністика» для українок від 15 до 22 років. В цього курсу є кілька цілей. Перша - надати нашій молоді більше знань про урбаністику як галузь. Для когось це може стати кроком до майбутньої професії, але для інших - розширенням горизонту знань молодих громадян, які краще розумітимуть, як розвиваються громади, в яких вони живуть, до чого вони можуть прагнути і чого вимагати в цьому розвитку», - розповідає Єлизавета.

Ще одна мета арт-проєкту - дати дівчатам певну додаткову емоційну прив’язку до Батьківщини. Адже багато учасниць зараз знаходиться за кордоном, і перед ними стоїть складний вибір - чи залишитися в нових країнах, чи отримувати там освіту, чи повертатися додому і якщо так, то коли.

«Ми хочемо, аби дівчата бачили свій зв’язок із Україною не тільки у минулому, а й у майбутньому, аби вони могли чітко візуалізувати якими можуть бути наші міста, якою буде їх країна і який може бути їхній внесок у це майбутнє. Ми хочемо втілити у життя хоча б один із проєктів, які створять дівчата на нашому курсі. Звісно, 4 місяця навчання не дадуть їм можливості створити повноцінний урбаністичний проєкт, тому разом із ними проєкти-фіналісти будуть доопрацьовувати справжні професіонали своєї справи. Адже ми мріємо побачити, як свіжі ідеї, енергія та креативність наших учасниць зроблять українські громади ще кращими», - зазначає Єлизавета.

«Долучати молодь - це найголовніше. Зараз молодь – це початківці, які лише навчаються. Але це завжди свіжий погляд, цікаві думки. Сьогоднішня молодь не думає про буденні речі - вони думають широко, їхня фантазія не має меж і саме це, дуже часто дає поштовх до роздумів і до геніально простих ідей, які і є вирішенням тих чи інших питань, на які фахівці довго не могли відповісти», - розповідає Ангеліна Єфіменко.

Важливо долучати молодь до проєктів і тому, що робота зі створення ініціатив щодо підготовки молодих спеціалістів - це насамперед комфорт у пенсійному віці.

«У березні 2022 року я зі своєю командою «Порохової Вежі» розробили програму архітектурних квестів для діток. Ми не були впевнені, що така ідея буде актуальна, тому вагалися, чи не заважка вона для дітей. Але згодом, коли ми провели близько 10-ти таких квестів, я бачила в їхніх очах подяку за цікаві та нові знання, такі емоції не передати через текст. Також я бачу тенденцію збільшення відсотку залучення саме жінок-фахівців. Крайні три роки моєї активної роботи мене оточують дуже професійні архітекторки, урбаністки, спеціалістки з творчих проєктів, які залучені у важливих проєктах і вони є незамінними у своїх колах як професіонали. Жінки – це  сила, ми незламні, ми завжди йдемо до своєї мети, щоби нам не казали», - каже Ангеліна

За її словами, варіантів залучати молодь та жінок до відбудови України є чимало.

«Ось, до прикладу, мене запросили стати учасницею та амбасадоркою онлайн-курсу з урбаністики для дівчат від STEM is FEM та програми «Мріємо та діємо». Для мене це було дуже неочікувано та хвилююче, адже я сама намагаюся донести якісну інформацію для майбутніх фахівців і дати їм поради щодо їхньої майбутньої професії. Такі ініціативи - це дуже важливо та корисно і маю надію, що в майбутньому їх буде якомога більше», - ділиться Ангеліна.