Геноцид, або Навіщо росії українські діти

Геноцид, або Навіщо росії українські діти

Колонка Володимира Пилипенка, юриста, кандидата юридичних наук, керівника Українського центру соціально-правових досліджень.

Геноцид є одним із найтяжчих міжнародних злочинів. Поняття геноциду та дії, які підпадають під його ознаки, визначені у Конвенції «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» від 1948 року та у Статуті Міжнародного кримінального суду. Згідно з цими міжнародними документами, геноцид – це дії, вчинені з наміром знищити повністю чи частково будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу.

До таких дій належать: вбивство членів групи; завдання серйозних тілесних чи розумових ушкоджень; створення таких життєвих умов які розраховані на повне чи часткове фізичне знищення членів  групи; заходи, спрямовані на попередження дітонародження в групі та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої. Кримінально караними є також змова у вчиненні геноциду, публічне підбурювання до геноциду, замах на вчинення геноциду та співучасть у геноциді.

Депортація дітей

Широкомасштабна російська агресія в Україні, яка продовжується вже 10 місяць, дає нам підстави вважати, що росіянами відкрито і послідовно реалізовується принаймні одна з вищезгаданих дій, яка може трактуватись як геноцид. Ідеться про масове переміщення українських дітей до росії.

За  депортацію українських дітей російська окупаційна влада взялась одразу з початком агресії 24 лютого та захопленням українських територій. Більш того, факти, наведені нижче недвозначно свідчать, що такі дії могли бути сплановані заздалегідь та є частиною значно ширшого плану, що координується вищим керівництвом росії.  

Весною українська омбудсмен з прав дитини Дар’я Герасимчук повідомила, що станом на 2 травня до росії було протиправно вивезено 181 тисячу дітей. А за офіційною інформацією агресора, російського генерала мєзінцева, до росії на початок травня було вивезено 183 тисячі 168 дітей. Як бачимо цифри майже ідентичні.  

Вже влітку російські військові відрапортували про  більш ніж 307 тисяч вивевезених українських дітей до росії. Як бачимо, процес набув масового та системного характеру. Окрім військових, повідомлення про депортацію малолітніх українців до росії поширювала і цивільна влада. Так, на сайті управління сім’ї та молоді адміністрації краснодарского краю розмістили інформацію про більш ніж 1000 дітей з захопленого Маріуполя, які були передані на всиновлення в російські сім’ї до тюмені, іркутска, кємєрова, алтайського краю. Повідомлення потім видалили, але Інститут вивчення війни (ISW) має посилання на збережену версію в архіві.

Взагалі-то, географія насильницької депортації українських дітей досить широка. Вивозили їх фактично з усіх тимчасово окупованих областей України – Харківської, Чернігівської, Запорізької та Херсонської. Паралельно, під ширмою «евакуації від бомбардувань» розпочалась також насильницька депортація дітей з окупованих районів ОРДЛО. Головними напрямками депортації стали владімірская, омская, ростовская, чєлябінская, саратовская, московская, лєнінградская області та сахалін –як бачимо, зовсім не прикордонні області, а території за тисячі кілометрів від України. 

На жаль, на сьогодні неможливо встановити точну кількість українських дітей, яких насильно, всупереч їх волі, депортовано до віддалених регіонів росії. Більш того, на десятому місяці російської агресії депортація і далі продовжується. Є чимало прикладів, що дітей вивозять і зараз нібито під приводом канікул чи на оздоровлення, а потім не повертають.

Укорінення в середовище рф

Насильницьке переміщення дітей російським агресором не є хаотичним чи одноразовим процесом, а добре організованою акцією. Про це може свідчити наступне.  

Зокрема, вивезення дітей з України контролюється росією на найвищому державному рівні. Уповноважена з прав дитини при президентові росії марія львова-бєлова особисто приїжала на окуповані території, щоб слідкувати за процесом.

Також, як відзначив офіс Українського уповноваженого з прав людини, примусова депортація готувалась заздалегідь – українців, зокрема і дітей, спочатку звозили до фільтраційних таборів, а потім розподіляли по регіонах росії. Кожен регіон мав свій план – скільки, куди і кого мають привезти.

Наявність фільтраційних таборів підтверджує і заступниця Голови місії США при ОБСЄ Кетрін Остріан.  На зустрічі ОБСЄ у Відні Остріан заявила, що такі табори організували у школах, спортивних центрах та закладах культури, які захоплені російськими військами. На її думку, російська влада готувалась «фільтрувати» українців ще до початку вторгнення в Україну. За даними місії, на окупованих росією територіях діє 18 фільтраційних таборів. Разом з тим, інформаційне агенство Reuters, посилаючись на дані дослідження Єльського університету, повідомило вже про 21 такий табір.

Після того, як неповнолітні українці пройшовши «фільтрацію», опинялись на території росії розпочинався процес їхньої «легалізації» - укорінення в російському середовищі. Зокрема, через процедуру встановлення опікунства і усиновлення.

Ще 9 березня путін дав доручення  законодавчо спростити порядок отримання опіки над депортованими українцями. Це було зроблено, оскільки нібито за українськими дітьми «вишикувалась черга з росіян, бажаючих встановити над ними опіку». А вже у травні путіном був виданий указ щодо особливої процедури прийняття до громадянства рф дітей із України. У ньому наголошувалось, що діти-сироти та діти, які залишилися без піклування батьків які є громадянами «донецької народної республіки», «луганської народної республіки» або України, набувають громадянства російської федерації у спрощеному порядку.

Читайте також: на росії масово рекламують депортацію та незаконне всивновлення українських дітей, - ISW

Сьогодні в росії проводиться активна державна кампанія з пропоганди усиновлення насильно депортованих українських дітей з метою їх інтергації російську спільноту.  Варто відзначити, що російська «дитяча» омбудсменша навіть сама усиновила українську дитину, яку вивезли з окупованого Маріуполя. А керівник чечні рамзан кадиров особисто вихвалявся, що взяв до себе «проблемних» підлітків з українських інтернатів. До того ж, російськими соціальними мережами активно поширються відеосюжети про усиновлених українських дітей, об’єднані однією назвою : «дєтство. возвращеніе».

Вочевидь така насильна депортація українських дітей в порушення норм міжнародного гуманітарного права здійснюється росією з єдиною метою – для  їхньої подальшої «русифікації». Для стирання національної ідентичності та перетворення їхньої  української свідомості на свідомість російську.

«військово-патріотичного виховання» від кадирова

Доказів цьому чимало. За інформацією російських змі, у групи прийомних дітей, які були вивезені з Маріуполя до підмосков'я під час війни, негативне ставлення до росії «перетворилось на любов». Так, спочатку  українські діти співали Гімн України, негативно висловлювались проти президента путіна, вигукували «Слава Україні!». Але після їхньої «інтеграції» в російські родини, вони змінились.

З депортованими до чечні українськими дітьми той же кадиров погрожує проводити заходи з «військово-патріотичного виховання». Можемо лише уявити, патріотами чиєї країни будуть себе вважати після такого виховання ці діти. Та й згадані вище пропагандистські відео про усиновлених українців з промовистою назвою «дєтство.возвращєніє». В цій назві – вся суть депортації –повернення в росію нібито «заблукалих” українців згідно з проголошеної путіном тези про «один народ».  

Вивезення проти волі українських дітей під контролем держави-окупанта, фільтрація, підготовка законодавчої бази для інтеграції їх в російське суспільство, публічна рекламна кампанія для заохочення таких дій та подальше «перевиховання» і асиміляція. Все це - складові одного плану. Навряд чи можна вважати цей процес просто депортацією. Все це виглядає, як насильницька передача дітей з однієї національної групи до іншої. А це вже – дії, що становлять склад міжнародного злочину геноциду. Тому можемо говорити про наявність у російського агресора наміру знищити конкретну національну групу – український народ.

На жаль, такі дії продовжуються. І хто знає, скільки вже тисяч українських дітей «інтегровано» в росію таким чином? Хто може сказати, чи усвідомлюють ще вони, що є українцями? Чи зможе Україна повернути їх додому? На ці та багато інших питань сьогодні немає відповіді.  

Саме тому, ситуація щодо депортації українських дітей повинна бути ретельно вивчена Офісом прокурора Міжнародного кримінального суду на предмет наявності в діях російських високопосадовців ознак міжнародного злочину геноциду.         

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: