День слов’янської писемності та культури: про старовинну історію української мови

ІА Дивись. Інфо розповідає про історію української мови, зокрема про створення слов’янського алфавіту, перші писемні пам’ятки, дискусії про перехід на латинські літери та найпопулярніші міфи, які пропагувала росія.

Як Кирило і Мефодій створили слов’янський алфавіт 

Сьогодні для української мови використовують таку систему письма як кирилиця. Однак не всі знають, як саме була створена слов’янська абетка.

Приблизно в середині 9 століття два брати Кирило та Мефодій отримали місію проповідувати християнство в Моравії (нині частина Чехії). Тоді вони взялися перекладати Святе Письмо з грецької на старослов’янську мову. Однак для цього їм було потрібно створити власну абетку, якої не було тоді в слов’ян.

Таким чином, Кирило і Мефодій взяли 24 літери грецького алфавіту та додали до них 12 власних. Оскільки грецькі букви не могли повністю і відобразити звукових особливостей старослов’янської мови, вони утворили кирилицю, якою змогли перекладати тексти Святого Письма та писати книги.

Існує гіпотеза, що тоді брати створили не кирилицю, а глаголицю, яка є давнішим варіантом слов’янської писемності. Кирилицю утвердили трохи пізніше в кінці 9 – на початку 10 століття учні Кирила, а відтак – назвали її на честь нього. 

Найдавніші пам’ятки, написані кирилицею

Одна з найдавніших пам’яток, де є напис кирилицею, є в скельському монастирі неподалік села Крепча в Болгарії. Її датують 931 роком. Крім того, до сьогодні зберігся рукопис «Савиного Євангелія», що вважається найдавнішою книгою, написаною кирилицею в кінці 10 століття.

Серед інших писемних пам’яток варто виділити надбання української культури за часів Київської русі. Тоді з приходом християнства активно розвивалася писемність, а відтак – функціонувала кирилиця.

Найдавнішими писемними пам’ятками Київської русі є:

• Тмутараканський напис;
• графіті на стінах Софійського собору;
• «Остромирове Євангеліє»;
• «Ізборник Святослава»;
• «Слово про закон і благодать»;
• «Житіє Феодосія Печерського»;
• «Руська Правда»;
• «Повість минулих літ»;
• «Київський літопис».

Підкреслимо, що історія української мови та літератури розпочинається вже в цей період. Оскільки тоді в творах Київської русі можна знайти типові особливості розмовної української мови, які є притаманні сучасній літературній мові. Таким чином, в кириличному письмі відображено тяглість української культурної традиції.

«Азбучні війни»: спроба перейти на латиницю

У 19 столітті в Галичині відбулися так звані «азбучні війни». Тоді мовознавець Йосип Лозинський  запропонував замінити кирилицю латиницею. Для цього вчений створив спеціальний проєкт «абецадло». Однак такий намір чимало представників української інтелігенції сприйняли негативно. Пізніше сам Лозинський також змінив свою думку.

У цей час територія України була розділена між двома імперіями: Австро-Угорською та російською. Тому перехід відділив би Галичину на мовному рівні від центру та сходу України. Крім того, такий процес міг сприяти полонізації української мови та зближенню її до польської.

Згодом відбулася ще одна спроба запровадити латиницю. Зокрема намісник Галичини у 1859 році намагався замінити на латинський алфавіт писемність в українських школах та офіційних установах. Однак ідея переходу на латиницю так і не прижилася.

Дискусія про перехід на латиницю триває до сьогодні?

У вересні 2021 році секретар ради безпеки України Олексій Данілов в одному з інтерв’ю «Радіо свобода» висловив думку, що перехід на латиницю та відхід від кирилиці був би одним з фундаментальних речей.

Водночас мовний омбудсман Тарас Кремінь відповів, що перехід на латиницю сьогодні не є обґрунтованим. Оскільки, за його словами, збереження кириличного алфавіту дорівнює питанню збереження традицій, бо найбільша кількість українських текстів, досліджень, літописна традиція, стародруки та українські пісні - написані українською абеткою.

Читайте також Кирилиця чи латинка: чому українців збурив допис міністра

Міфи про історію української мови, які пропагувала росія 

Вже багато років і навіть століть росія намагається нав’язати неправдиву інформацію про українську мову та культуру. Таким чином сформувалися чимало міфів, які часто можна зустріти в імперських наративах рф.

Розглянемо поширені хибні твердження росії та аргументи, які їх спростовують:

Українська і російська мови є найбільш спорідненими.

Насправді така ідея розповсюджувалася російськими науковцями для того, щоби стерти особливості української мови, уподібнити її до російської та витіснити з усіх сфер життя. Найбільше схожої лексики українська мова має з білоруською (84%), польською (70%) та словацькою (68%) мовами. Натомість з російскою – 62%.

Українська мова утворилася «нещодавно», після розпаду СРСР.

Ще мовознавець Юрій Шевельов у своїх дослідженнях показав тяглість історії української мови, яка своїм корінням сягає 7-11 століття. Це також доводять низка історичних пам’яток, які містять типові риси притаманні для української мови.

Такими твердженнями росія хотіла забрати в України її історію. Крім того, країна-агресор вже вкрала та присвоїла собі чимало культурних пам’яток та імен видатних особистостей.

Українська мова – діалект російської та походить від неї.

Це ще один міф нав’язувала росія для того, щоб підкреслити меншовартість українців. На противагу цього є достовірний факт – усі слов’янські мови була нащадком праслов’янської єдності. Однак кожна мова мала власний самостійний шлях розвитку. 

До теми Мова завжди на часі, або Дерусифікація по-українськи