«Дочка для мене – джерело натхнення» або Як бути одиноким батьком

З цієї нагоди ІА Дивись. Інфо поспілкувалася з одиноким батьком Олексієм Кучеренком, який розповів про власний досвід виховання шестирічної донечки, зокрема про: труднощі, приємні миті та переосмислення своїх пріоритетів у житті.

• Розкажіть загалом про себе: чим займаєтесь, де працюєте?

Я працюю директором автошколи. Але ще крім цього, я письменник  та пишу книжки, які засновані на реальних подіях.

Перша моя книга «Рокіро» – про 90-ті у Львові, а саме: бурхливі події, які там трапилися. Вона вийшла в 2022 році. Це трапилося на третій день повномасштабної війни. Друга книга «Чемпіон» – про чемпіона світу Михайла Левицького зі Львова. Третя книжка  «Люди, як кораблі» зараз буде виходити про Кузьму Скрябіна.

Так вийшло, що я ще мріяв писав зі школи. Однак після цього не було якихось цікавих сюжетів,  не було впевненості в собі, щоб цим займатися. Але в якийсь момент я собі ось так подумав Рокіро – це такий цікавий персонаж, який жив у Львові.  І далі я почав у цьому жанрі якось рухатися.

Я обрав собі такий жанр, коли розповідаю про людей, які були видатними. Таким чином намагаюся зберегти їхню життєву історію для майбутніх поколінь. Насправді дуже в Україні є багато цікавих персонажів з дуже різних галузей.

Крім того, в стилі написання книг я часто орієнтуюся на Захід та Америку, їх культуру. Оскільки вони вміють говорити про свої пам’ятки та відомих особистостей, тому в них є книги про все. Нам теж таке потрібно.

До теми День батька в Україні 2023 року: історія свята та привітання

• Чи можете поділитися своєю історією: як так склалося, що ви зараз самостійно виховуєте дитину?

У мене ситуація наступна. Ми з дружиною розлучилися.  Так сталося, що вона переїхала жити в іншу країну, в Англію. В неї там була вже нова сім’я, чоловік там є. А я з нашою донькою Катею залишися у Львові. Тоді дочці було 2 роки.

В усьому допомагає моя мама Алла. Я б сам, напевно, і не впорався, тому що треба і на роботу ходити, дитині приготувати їжу і все решта. Мені би було важко самому. Відверто кажучи в усьому допомагає моя мама. Але все ж таки основні речі лежать на мені. Наприклад, починаючи з батьківських зборів, садочку і т.д.

Зараз мої дочці шість з половиню років. Цього року ми вже йдемо до школи. Тому потрібно підготувати дитину, купити всі підручники, відвести на тренування, бо вона в мене займається художньою гімнастикою. Потрібно шукати їй різні гуртки. От і ці всі речі – вони лежать на мені.

Читайте також «Професійне свято» тата: не знецінюйте роль батька, якщо хочете рівності

• Коли ви залишилися одним виховувати дитину. У вас була якась така розгубленість?

Ви знаєте, я ж не можу сказати, що ось так все легко пережив. В мене були власні переживання, бо все-таки це не приємний момент в житті. Однак поряд були батьки, і я розумів, що з їхньою допомогою зможу впоратися. Бо вони дуже відповідальними були в плані мого виховання.

Для мене дуже важливою є підтримка моєї мами і тата. Хоча зараз мій батько воює на війні. Тому більше допомагає мати.

• З якими труднощами ви найбільше стикалися під час виховання? Чи було таке, коли ви з чимось не справлялися?

Дивіться, бувають такі моменти складні і прості водночас. Наприклад, підеш з дитиною на те саме тренування чи в кінотеатр, чи ще кудись. Там дитина захотіла в туалет. Тоді в який її вести: жіночий чи чоловічий.  Бо ж в жіночий я з нею не піду. Тому цей момент такий дуже банальний, але для мене трохи й складний. Але в таких випадках намагаюся якось виходити із ситуації.

Крім того, є речі, які має пояснювати мама – більш жіночі, з моєї точки зору. Я намагаюся бути з нею, з одного боку ніжним, але, щоб вона і відчувала відповідальність та намагаюся тримати дисципліну. Так, щоб вона відчувала, що в неї є захист.

• Як на вашу думку: чи може тато змінити маму, а мама – тата?

Я все-таки думаю, що на сто відсотків – це не можливо. Тому що має бути і мама і тато.  Але десь частково намагатися це зробити – потрібно.

В принципі, можна виховати дитину самостійно. Але це дуже складно насправді. Мені особисто допомагає моя мама. Тому вона намагається додати материнської опіки.

• Загалом, яких ви принципів дотримуєтесь у вихованні: що для вас є допустимим, а що – ні?

У поведінці чого я не допускаю –  це, щоб дитина моя брехала. Адже діти є різні. Я припускаю, що дитина може щось зламати  в домі чи ще зробити якісь неправильні вчинки. Якщо вона прийшла і сказала, що зробила щось неправильно, то я її просто пояснюю, як треба було зробити, щоб наступного разу уникнути тої чи іншої ситуації. Але не сварю її.

Проте, якщо я бачу, що вона намагається щось вигадувати. Я думаю, що це вже не зовсім допустимо. Хоча вона в основному каже завжди правду. У нас дуже такі довірливі стосунки склалися. Ми одне одному стараємося довіряти, ділитися якимось такими речами.

От, наприклад, коли я пишу книги і в мене не має натхнення чи вигорання. То моя дочка для мене – джерело натхнення. Я приходжу до неї, її обіймаю, і в мене – якесь таке натхнення. Я розумію, заради чого хочу рухатися далі, реалізовувати якісь проєкти, розвиватися. І прагну, щоб вона була поруч, тому вона мене мотивую до руху вперед.

Дуже хочеться своїй дитині дати гарну освіту. Закласти певні цінності. Тому є бажання, і самому ставати кращим. Як  можна казати дитині робити щось, коли ти сам цього не робиш. Тому треба бути для дитини прикладом. Показувати, як ти сам долаєш свої життєві труднощі. Тоді вже на власному прикладі можна її казати. Хоча себе в приклад ставити не треба, бо дитина ж сама все зрозуміє. Не потрібно казати, от я там такий, а робити свої речі, які ти там маєш робити. І таким чином, надихати її.

І дуже важливо ще, я своїй дитині кажу, що я в неї вірю, що в неї все вдасться, що я нею пишаюся. Щоб дитина знала, що є людина принаймні одна, яка от вірить в неї. Це дуже важливо для кожної дитини.

• Тобто ви хочете бути своїй дочці: і батьком і добрим другом?

Думаю, що найперше я маю для неї бути татом, а тоді одразу другом. Я вважаю, що дуже важливо, щоб були дружні відносини.

• А що найприємніше для вас є у вихованні вашої дитини?

Наприклад, от для мене дуже приємно, коли були змагання з художньої гімнастики дитячі. Тоді вона виграла свою першу в житті нагороду.

Вона вже декілька років ходить на ту секцію, і стараємося не пропускати ті заняття. І тоді, я мав якийсь наявний приклад, щоб пояснити своїй дочці про її досягнення. Наприклад, я її казав, дивися ти старалася і отримала сьогодні нагороду. А як би ти того всього не робила, то нагороди – не було.

Тому для того, щоб щось в житті отримувати, то треба працювати. От до такого висновку ми прийшли після цих змагань. Було приємно, що і вона це здобула, і я зумів її на такому прикладі, зрозумілому для неї пояснити важливу річ в житті.

Крім того, приємно разом просто проводити час. Піти в цирк на якусь виставу, чи от жуки велетенські були в парку культури. Тобто ми любимо на вихідні кудись поїхати та щось подивитися. Такі моменти спільного дозвілля.

Бо наприклад в будень я –  на роботі. В цей час з нею сидить моя мама. Я вже приходжу тільки ввечері.

• Загалом, що має дати батько своїй дитині?

Я – як батько, намагаюся якось розвинути таку рису як дисциплінованість та зібраність. Наприклад, навчити формувати її розпорядок дня. Тому коли вона приходить після тренування, то я пояснюю, що потрібно лягати спати, бо завтра в рано ставати в садочок. Хоча тут теж не варто перегинати палку, бо дитина має бути дитиною. Тому в деяких моментах варто її дати можливість розслабитися. Щоб був баланс і гармонія.

• Тобто, на вашу думку, під час виховання чоловік і жінка закладають різні речі чи все-таки не варто так це розділяти?

Я вважаю, що інколи так і є. Що є речі, які важливі більше жінкам, а щось – більше чоловікам. А саме, що закладено природою.  Адже я ж не можу, наприклад, навчити дитину, як накладати макіяж. Бо я цього не вмію.

• Що саме ви переосмислили, коли у вас з’явилася дитина? Що змінилося?

От дивіться навіть такі банальні речі. Я колись стрибав з роуп-джампінгу. У різних місцях: Кам’янець-Подільський, Арена Львів. Також планував стрибнути з парашута. Але я від цього усього відмовився.

Або наприклад, коли обирає: чи піти посидіти з друзями чи з дитиною в театр на виставу. То розумієш, що хочеш піти більше з дитиною. Ось такі очевидні речі, але вони змінюються.

Я навіть можу пропустити своє тренування, але піти на її тренування. Тут вже ти жертвуєш чимось.

Якщо в юності люди якісь більш егоїстичні та думаємо, інколи, що світ крутиться навколо нас, то з віком та з появою дітей, ти розумієш, що це далеко не так.  З’явилася відповідальність за когось іншого.

• Розкажіть про хобі вашої дитини. Що їй найбільше подобається?

Вона в мене малює постійно, бо її це подобається. А також ще любить співати. Вона одного разу зробила мені таку приємність. Я її про це не просив. Коли я писав книжку про Кузьму, то вона вивчила рядки з пісні Кузьми «Люди як кораблі» і співала її.

Загалом я намагаюся підтримувати  її в захопленнях.  Крім того, думаю, що тут важливо спробувати різні можливості: там малювання, вокал, гімнастику, щоб дитина зрозуміла що її ближче. Звісно вона не може ще свідомо обрати. Однак з допомогою батьків дивитися до чого в неї є схильність та що її дійсно подобається більше.

Наприклад, я не нав’язую їй чогось. Ось я сам займаюся боротьбою і їй пропонував піти на заняття з боротьби, але вона не захотіла,  бо сказала цим займаються більше хлопці. Тоді я не наполягав на цьому. Після цього вона сказала, що хоче ходити на гімнастику. Тому ми знайшли в себе біля дому секцію гімнастики. Я її не примушував робити те, чого вона не хоче.

Єдине, що я вважаю за потрібним. Якби так сталося, що вона взагалі сказала, що не хоче нічим займатися. Тоді я б вже її спробував більше наполягти піти на певний гурток, щоб вона спробувала хоча б щось.

А я загалом відштовхуюся від того напрямку, що саме їй подобається.

• На завершення. Чи повторили би цей шлях, який пройшли під час виховання своєї дитини і щось би змінили?

Можливо, я б хотів все-таки, коли в мене вже буде друга дитина, щоб була повна сім’я. 

Але загалом, напевно, я ще і не зробив для себе якихось таких висновків. Очевидно, як би дитина була доросла, тоді б я більше міг побачити, що допустився певних помилок. А зараз так важко подивитися, бо вона ще маленька.