Одна з найвизначніших пам’яток барокової архітектури в Україні: про Собор Святого Юра

У цей день, 19 серпня 1990 року, Митрополит Володимир Стернюк вперше відправив Службу Божу у цьому храмі, який напередодні повернули вірним УГКЦ.

Архітектура

Власне собор зведений у бароково-рококовому стилі (пізнє бароко) є частиною комплексу: барокового собору з дзвіницею, рококової з класицистичними портиками митрополичої палати, будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади.

Просторова композиція собору виражена хрещатим об'ємом, утвореним високою навою і трансептом. Завдяки кутовим приміщенням, він сприймається як тринавовий храм з видовженим бабинцем і вівтарем, що мають однакову з середньою навою ширину. Чотири опорних стовпи несуть систему склепінь з головною банею і меншими банями над пониженими приміщеннями в зовнішніх кутах простірного хреста. Баня на масивному чотириграннику служить організаційним елементом, якому підпорядковуються інші архітектурні об'єми споруди.

Собор Святого Юра закладений на грецькому рівнораменному хресті з чотирма каплицями між раменами хреста й мініатюрними банями під покрівлею, у центрі з великою банею на широкому барабані, що спирається на підпружні арки. Угорі споруда охоплена карнизом. Численні пілястри, парні (на барабані) і подвоєні на стінах собору, увінчані кам'яними рококовими ліхтарями, надають будові стрункості.

Храм стоїть на терасі, до якої ведуть двомаршеві сходи, прикрашені балюстрадою і скульптурами геніїв роботи С. Стажевського. Фасад храму акцентований монументальним порталом з постатями отців східної церкви Афанасія і Льва роботи скульптора Івана Георія Пінзеля.

Скульптурна група «Юрій-Змієборець», що увінчує аттик — також роботи Пінзеля.

Читайте також: Одна з найбільших культових будівель Львова: про Костел Єзуїтів.

Інтер'єр

Над внутрішнім оздобленням храму працювали у 1768-1770 роках скульптори Себастьян Фесінґер, Михайло Філевич, живописці Лука Долинський, Юрій Радивилівський, Франциск Смуглевич.

В інтер’єрі гармонійно поєднані глибинне і висотне розкриття внутрішнього простору, що надає йому більшої своєрідності й виразності. Собор св. Юра вирізняє просторий головний неф. У пресвітерії, між двома колонами, розташовані царські та дияконські врата роботи С. К. Фессінгера, які він виконав у 1768 році. Оформлення і живопис здійснено в 1770—1780 pоках Особливістю собору є те, що він не має як такого іконостаса, замість нього встановлені царські врата між колонами центрального нефа. Ікони вівтарів і воріт належать пензлеві Юрія Радзивілловського, його учня Луки Долинського (1745—1824) та живописця Ф. Смуглевича. В кіоті лівого нефа є унікальна реліквія — ікона Теребовлянської Божої Матері XVII століття.

Відомий художник другої половини XVIII століття Ф. Смуглевич створив сюжети «Христос-Пантократор» — у куполі храму та «Проповідь Христа» — за його вівтарем. У підземній частині собору розташована крипта — підземна церква, в якій знаходяться саркофаги патріарха Й. Сліпого, кардинала С. Сембратовича, митрополитів А. Шептицького і В. Стернюка.

Реставраційні роботи в інтер’єрі храму Святого Юра на початку XIX століття доповнили зовнішній вигляд собору, але водночас зробили його менш цільним через переускладнення внутрішнього оздоблення. Заново оздоблений собор та його інтер’єр розписав краківський художник Е. Фаб’янський. У 1905—1911 pоках проводили реставраційно-відновлювальні роботи, перервані Першою світовою війною і поновлені в 1933 pоку, під час яких було замінено підлогу та заново розписано інтер’єр.

Читайте також: Колись був місцем зустрічі та спілкування львівських хіпі: про храм Архистратига Михаїла.

Історія

Першу букову церкву Святого Юра заснував на Святоюрській горі галицький князь Лев Данилович у 1270 роках. За легендою, при церкві заснували монастир, у якому став ченцем брат його батька – князь Василько. Відтак церкву вважають однією з перших, після Високого замку, будівель у Львові.

Патрона храму – Святого Юру – вважають захисником Львова. Він був старшиною у війську римського імператора Діоклентія. Помер за віру мученицькою смертю 1304 року. Своїм покровителем Святого Юра називають англійці, португальці, німці, канадійці, греки, грузини, а також жителі Венеції, Константинополя та багатьох інших міст Європи.

Розташований собор на південно-західному узгір’ї Львова, на площі Святого Юра. Він збудований за проектом Бернарда Меретина у 1744-1761 роках на місці старого мурованого собору, який стояв тут з 1363 року. Після смерті Б. Меретина у січні 1759 року будівництво продовжив і завершив архітектор Клеменс Фесінгер.

Фундатором Святоюрського собору у Львові був митрополит Атанасій Шептицький. Він хотів створити храм, який би відповідав найвищим досягненням тогочасної європейської архітектури. Однак митрополит не дочекався завершення свого задуму. Помираючи, 1746 року він доручив своєму наступникові Льву Шептицькому завершити будову храму, залишивши для нього величезну суму – 116 820 золотих.

З плином часу стара Святоюрська церква, що служила кафедральним храмом, вже не могла відповідати своєму особливому статусу, значно поступаючись навіть деяким парафіяльним церквам. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що старий храм фактично перебував у подвійному користуванні — світського духовенства і ченців василіанського монастиря, — що призводило до непорозумінь і навіть до конфліктних ситуацій. Ці обставини й зумовили постанову про знесення старої церкви та спорудження нової, що відповідала б вимогам часу.

У середині XIX століття над Святоюрським ансамблем нависла несподівана і досить серйозна загроза. Австрійська влада розглядала прилеглу до нього територію як один з можливих варіантів створення потужної військової цитаделі на засадах найновіших правил такого будівництва — з потужними казематами, цейхгаузами, артилерійськими позиціями тощо. У разі вибору саме цієї території ансамбль мав би не лише небажаного сусіда, але й небезпеку від можливих воєнних дій. На щастя, перевагу віддали іншій ділянці, і спорудження цитаделі було розпочате дещо південніше від собору.

У радянський період із рішенням Львівського Собору 1946 року, де постановлено скасування Берестейської унії. Собор перейшов із майном до Російської православної церкви. А 6 квітня 1990 року ухвалою Львівської міської ради переданий Українській греко-католицькій церкві.

З 1998 року Святоюрська гора разом з собором Святого Юра входять у списки охоронної спадщини ЮНЕСКО.